донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.11.2006 р. справа №32/315пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Волкова Р.В. |
суддів | Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Піскурський В.З. - довір. № 2116 від 05.06.2006р., |
від відповідача: | Барбишева Н.В. - довір. № 374 від 14.06.2006р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Акціонерного банку "Український БІЗНЕСБАНК", м. Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 12.10.2006 року |
по справі | №32/315пд |
за позовом | Фраксон Лімітед (FRAXON LIMITED), Кіпр |
до | Акціонерного банку "Український БІЗНЕСБАНК", м. Донецьк |
про | спонукання до виконання зобов'язань за договорами банківського рахунку |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2006р. задоволено позов Фраксон Лімітед (FRAXON LIMITED), Кіпр до Акціонерного банку „Український БІЗНЕСБАНК” м. Донецьк про спонуканння до виконання зобов’язань за договорами банківського рахунку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі, Акціонерний банк „Український БІЗНЕСБАНК” звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду по справі № 32/315 пд, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обгрунтування заявлених вимог посилається на ст.1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 98 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якою передбачено, що збір з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1.3 відсотка. Посилається також на спільне роз’яснення НБУ та ПФУ до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. № 1740 від 07.04.2006р. зі змінами та доповненнями, ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п.2.3 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000р. № 49 „Положення про валютний контороль”.
Відповідно до положень ст.ст. 81-1, 99 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
18.04.2006 року між сторонами було укладено договори банківського рахунку № 614 в національній валюті та № 614і в іноземній. 07.06.20006р. позивач звернувся до відповідача з заявкою на покупку іноземної валюти в розмірі 1594,00 доларів США за рахунок грошових коштів позивача, що надійшли від продажу акцій (договір купівлі - продажу № К60/60 від 05.06.2006р.). До заяви позивачем не було додано платіжне доручення про сплату 1,3 % суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та не вказано реквізити на сплату 1,3 % в Пенсійний фонд України.
Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Статею 1 вказаного Закону визначено платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Ними, зокрема, є: платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі - продажу валюти.
При цьому вимоги зазначеного закону застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004р. (п. 15 Прикінцевих положень). Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є складовою частиною страхових внесків і виключно цим законом визначаються платники страхових внесків (ст. 5 Закону).
Статею 14 названого Закону визначено коло платників страхових внесків, до яких належать роботодавці-підприємства, установи, організації, створені згідно законодавства України, філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи підприємств та організацій, створені згідно законодавства України та, які мають самостійний баланс або розташовані на території України. Зі змісту вказаної статті слідує, що юридичні особи-нерезиденти можуть бути платниками страхових внесків тільки у випадку створення на території України та відповідно до вимог діючого законодавства України постійного представництва або іншого відособленого підрозділу.
Тому судом першої інстанції обгрунтовано відхилено посилання відповідача по справі на Закон України "Про Державний бюджет України на 2006р.", згідно якого до кола платників збору віднесені юридичні особи - нерезиденти.
Крім того, відповідні зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не вносились.
Що стосується посилання заявника скарги на Постанову Кабунету Міністрів України „Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій” від 03.11.1998р. № 1740, то як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки вказаний Порядок відповідно до п.1 регулює питанння сплати збору, визначеного Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, а позивач не є суб’єктом, який згідно цього закону є платниколм страхових внесків (збору) і тому самий порядок на нього не розповсюджується
Міжнародним договором, зокрема, ст. ст. 2, 3, 7 позивачу гарантоване безперешкодне перерахування виручки від продажу інвестицій у вільно конвертованій валюті (і в сумі інвестування); недопущення встановлення інвестором-нерезидентом інвестиційних умов (у тому числі при розпорядженні інвестиціями та доходами за ними) менш сприятливіших ніж для українських інвесторів, тобто, спонукання позивача - інвестора нести додаткові витрати у вигляді сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування с обмеженням його права на вивіз інвестиційних коштів.
Крім того, відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Акціонерного банку "Український БІЗНЕСБАНК", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2006р. по справі № 32/315пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2006р. по справі № 32/315пд за позовом Фраксон Лімітед (FRAXON LIMITED), Кіпр до Акціонерного банку "Український БІЗНЕСБАНК", м. Донецьк про спонукання до виконання зобов'язань за договорами банківського рахунку - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.
Головуючий Волков Р.В.
Судді: Запорощенко М.Д.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано: 4 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1-у справу
1-ДАГС