ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2006 р. Справа № 16/4347
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.
при секретарі: Волна С.В., за участю представників сторін:
прокурор: Барбаш О.В.
від позивача: Коваленко М.Т. - за довіреністю;
від відповідача: Чикаленко Т.М. –за довіреністю; Бакатанов Б.Г. –за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом прокурора Черкаського району в інтересах держави в особі Дубіївської сільської ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дубіївка” про стягнення 20 530,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за землю в сумі 20 530,00 грн. за період 2002 року на підставі договору № 1 оренди земельної частки (паю) від 28.11.2002 року, укладеного між сторонами. В судовому засіданні представники прокуратури та позивача позов підтримали.
Відповідач проти позову заперечив з мотивів недійсності укладеного сторонами договору через відсутність його реєстрації в установленому порядку. В задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю. Відповідач також заявив про застосування строку позовної давності.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:
28.11.2002 року між сторонами по справі було укладено договір № 1 оренди земельної частки (паю), у відповідності до умов якого сільський голова уклав договір з відповідачем по справі на оренду земельної ділянки (не витребувані власниками паї) розміром 129,56 га. для сільськогосподарських потреб.
У відповідності до п. 2.3. строк дії договору сторони не обмежили кінцевою датою.
Річна орендна плата у відповідності до п. 2.2. договору становить 16 195,00 грн.
Сторонами також погоджено, що договір набуває чинності з моменту його реєстрації у сільській раді. Дослідивши надані сторонами у справу докази суд встановив, що вказаний договір оренди не був зареєстрований у сільській раді, що визнається позивачем по справі та підтверджується текстом договору без запису про його реєстрацію, а також поясненням сільського голови про те, що книга реєстрації договорів за 2002 рік у сільській раді не велася.
У відповідності до ст.. 17,18 Закону України „Про оренду землі”, передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Акт приймання-передачі земельної ділянки в користування відповідачу сторонами не складався.
За таких обставин, якщо договір чинності не набув, у суду немає правових підстав покладати певні обов”язки на відповідача виходячи з умов цього договору.
За доводами позивача, з січня 2003 року земельна ділянка, яка була предметом договору № 1, була передана в користування третій особі.
Позивач просить стягнути з відповідача борг по орендній платі за землю за 2002 рік у сумі 20 530,00 грн. проти погодженої сторонами у договорі суми річної орендної плати у розмірі 16 195,00 грн. Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що плата за землю повинна стягуватися з урахуванням її індексації згідно Постанови КМУ від 15.05.2000 року № 783.
Позовна заява обґрунтована позивачем існуванням договору № 1 оренди земельної частки. При тому що договір підписано сторонами лише 28.11.2002 року, позивач розраховує суму боргу за весь період 2002 року.
Покладення на відповідача обов”язку вносити орендну плату за період до часу укладення сторонами договору № 1 позивач обґрунтовує фактичним користуванням землею з боку відповідача протягом цього часу.
На доведення даного факту позивачем не надано суду акту приймання-передачі земельної ділянки в користування, відсутні будь-які письмові документи, які б свідчили про укладення сторонами договору користування землею, невідомі істотні умови такого договору ( площа землі, розмір орендної плати, мета використання, строк користування землею і т.д.).
Довідка Черкаського районного відділу земельних ресурсів від 27.10.2006 року № 908/01-09 про те, що за даними цього відділу станом на 01.01.2002 року за відповідачем фактично обліковувалася 1 419,54 га ріллі з урахуванням не витребуваних паїв, які є предметом договору № 1 між сторонами, не замінює собою договір і не визначає істотних умов користування земельною ділянкою.
Оскільки позивач обґрунтував свої вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за весь період 2002 року умовами договору № 1 від 28.11.2002 року і не змінював правових підстав позову, то в позові позивачу слід відмовити, бо договір чинності не набув, а на період січня-листопада 2002 року він взагалі не поширюється.
Лист позивача від 19.10.2006 року № 598 про те, що підставою для стягнення плати за оренду землі за січень-листопад 2002 року є фактичне користування земельною ділянкою суд не розцінює як заяву про зміну підстави позову, оскільки обґрунтування до цих підстав позову позивачем не вказано, розрахунки не наведено. Лист також в установленому порядку не направлявся відповідачу по справі і не оформлений як заява про зміну позовних вимог.
Якби навіть договір між сторонами набув чинності, то за період його дії ( 1 місяць) відповідач повинен був на користь позивача сплатити 1 349,58 грн. ( 16 195,00 :12 місяців). Відповідач надав суду копію платіжного доручення № 180 від 28.12.2002 року про сплату 1 400,00 грн. в рахунок орендної плати. Таким чином, розрахунки між сторонами за грудень 2002 року проведені в повному розмірі.
З приводу доводів позивача про ніби-то фактичне використання земельної ділянки відповідачем суд вважає за необхідне вказати таке:
У відповідності до ст.. 2 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Оскільки позивач заявляє про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, то при відсутності договору між сторонами за цей період позивач не має права на стягнення орендної плати ( як позивач просить у позові) , а має право на інший платіж, який не є предметом даного спору, оскільки позивач про його стягнення не заявив.
Крім того, по стягненню платежів за оренду землі за період 2002 року позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
Таким чином, оскільки договір № 1 оренди земельної части (паю), чинності не набув, то відповідач не несе відповідальності на його підставі стосовно вимог про стягнення орендної плати за грудень 2002 року. В стягненні орендної плати за січень-листопад 2002 року позивачу також слід відмовити, оскільки договір від 28.11.2002 року на цей період не поширюється, а інших правових підстав позову позивач належним чином не вказав і не довів суду.
На підставі статті 49 ГПК України при відмові у позові судові витрати на відповідача не покладаються.
Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
СУДДЯ Н.М. Спаських