Справа № 11а-719/ 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Гуляк В.В.
Категорія ст. ст. 307ч.2, 307ч.3КК Доповідач: Танечник І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року серпня 31 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Пайонкевич Т.Т.
Суддів Голубицького С. С. , Танечника 1.1.
з участю прокурора ОСОБА_4
та адвоката
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією
старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської
області Майовця Р.Є. на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 14 червня 2007 року.
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ст. 307 ч.3КК України, ОСОБА_8 за ст. 307 ч.2 КК України за результатами попереднього розгляду направлено прокурору Львівської області для проведення додаткового розслідування. Підставою такого рішення, на думку головуючого по справі в першій інстанції, стало те, що по справі виявлено істотні порушення вимог КПК, що унеможливлює призначення справи до судового розгляду.
Прокурор Майовець Р.Є. на цю постанову подав апеляцію, просив її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в інший суд Львівської області. Покликався на те, що представником досудового слідства належним чином дотримані процесуальні права обвинувачених, передбачені ст. ст. 19, 45, 223 ч.6 КПК України. Не вбачав за необхідне об'єднання з цією справою матеріали справи стосовно ОСОБА_5. Зазначав також, що під час досудового слідства у встановленому порядку проводилася перевірка заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про застосування насильства та незаконних методів слідства, прийнято відповідне рішення, а матеріали перевірки долучено до кримінальної справи. Викладав свої сумніви щодо майбутнього об"єктивного розгляду цієї справи саме Золочівським райсудом Львівської області, який двічі порушив правила підсудності, визначені законом.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримання апеляції, обвинувачених з викладом доводів в заперечення апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів правових підстав до задоволення апеляції не знаходить.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що вони у співучасті з ОСОБА_5. вчинили незаконне придбання, виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичних засобів, а також їх незаконний збут, вчинений повторно, організованою групою та за попередньою змовою групою осіб, предметом дій яких були особливо небезпечні наркотичні засоби, в особливо великих розмірах, тобто у злочині, передбаченому ст. 307 ч.3КК України.
Суддя першої інстанції, вивчивши матеріали даної кримінальної справи, підставно вказав на порушення вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства, без усунення яких вона не може бути призначена до судового розгляду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за національністю азербайджанці, не можуть добре розуміти українську мову та вільно спілкуватись нею, тому мають право користуватись послугами перекладача згідно ст. 19 КПК України. Це право визнавалось та забезпечувалось Бережанським районним судом Тернопільської області під час слухання справи по суті (т.6 а.с. 184-186) і з цього приводу виносилась постанова представником досудового слідства відносно обвинуваченого ОСОБА_2 (т.11 а.с. 106).
В таких випадках ст. 45 КПК України передбачає обов'язкову участь захисника під час досудового слідства, оскільки по справі проходять особи, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство.
Разом з тим, як вбачається з протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення попереднього слідства від 07 березня 2007 року ( т.11 а.с. 160) та протоколу про пред"явлення обвинуваченому матеріалів справи від 14 березня 2007 року (т.11 а.с. 165) ОСОБА_1 не був забезпечений перекладачем та захисником при ознайомленні з матеріалами справи.
Що торкається забезпечення процесуальних прав обвинуваченого ОСОБА_2, то слідчим вживались заходи по призначенню захисника в порядку ст. 47 КПК України (т.11 а.с. 107) та залучшя перекладача до справи (т.11 а.с. 123-124), але обвинувачений відмовився від адвоката ОСОБА_6 (т.11 а.с. 127), який, на думку ОСОБА_2, неналежно здійснював його захист, та заявив про відмову від послуг перекладача ОСОБА_7. через неправильний переклад матеріалів. Наслідком такої позиції обвинуваченого ОСОБА_2 стали рішення представника досудового слідства від 03 березня 2007 року (т.11 а.с. 130) про відхилення відмови обвинуваченого від захисника та від 06 березня 2007 року (т.11 а.с. 136) про відхилення відводу обвинуваченим перекладача, що призвело до відмови обвинуваченим ОСОБА_2 отримання постанови про притягнення його в якості обвинуваченого на українській та азербайджанській мовах, які передані адвокату ОСОБА_6 (т.11 а.с. 138-147). Після чого обвинуваченому ОСОБА_2 16 березня 2007 року пред"явлено матеріали справи для ознайомлення в присутності адвоката ОСОБА_6 та перекладача ОСОБА_7., але він відмовився від проведення слідчої дії (т.11 а.с. 178).
Аналізуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 у встановленому порядку не пред"явлено обвинувачення за ст. 307 ч.3КК України, він фактично не ознайомлений з матеріалами справи з участю захисника та перекладача. Постанова представника досудового слідства про відхилення клопотань обвинуваченого відносно адвоката та перекладача обмежили право ОСОБА_2 захищатися від пред"явленого йому обвинувачення і при цьому користуватися рідною мовою. Юридичний інтерес у здійсненні покарання має держава, отже, тягар пред'явлення обвинуваченому слідчих і судових документів 5 перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє, забезпечення обвинуваченому можливості ознайомлюватися з матеріалами справи за допомогою перекладача та захисника цілком покладається на державу.
Крім того, всупереч ч.б ст. 223 КПК України на момент прийняття суддею оскаржуваної постанови обвинувальний висновок не був перекладений на рідну мову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приєднаний до справи.
З обвинувального висновку по даній справі, складеного 19 березня 2007 року, вбачається, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 вчинили злочин в складі організованої злочинної групи, до якої входила і ОСОБА_5. (т.11 а.с. 179-225), відносно якої 14 березня 2006 року прийнято рішення слідчим про
виділення матеріалів в окреме провадження через неможливість її притягнення до кримінальної відповідальності як депутата Урманської сільської Ради Бережанського району Тернопільської області (т.5 а.с. 80-81).
Враховуючи зміни до Закону України „Про статус депутатів міських рад" від 04 квітня 2006 року, вимоги закону про те, що справи про злочини, вчинені у співучасті, мають розглядатися в одному провадженні, колегія суддів вважає про необхідність об'єднання кримінальної справи відносно ОСОБА_5., порушеної за ст. ст. 310 ч.2, 309 ч.3, 307 ч.3КК України, з даною кримінальною справою в одне провадження, що буде сприяти повному, об"єктивному та всебічному розслідуванню обох справ.
Враховуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку, що під час попереднього розгляду справи суддею місцевого суду встановлено істотні порушення вимог ст. ст. 19, 45, 26, 223 ч.б КПК України під час досудового слідства, які унеможливлювали подальше провадження у справі, тому суддя підставно повернув її на додаткове розслідування.
Доводи апеляції прокурора правильного висновку судді першої інстанції не спростовують, торкаються обґрунтування позиції представника досудового слідства.
Таким чином, апеляція прокурора підлягає відхиленню, а тому, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 14 червня 2007 року про повернення справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ст. 307 ч.3КК України, ОСОБА_8 за ст. 307 ч.2 КК України на додаткове розслідування залишити без змін, а апеляцію прокурора Майовця Р.Є. - без задоволення.