РІШЕННЯ

Іменем  України

6 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.

при секретарі судового

засідання Кульчицькій І.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну

скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду

від 7 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили

право користування жилим приміщенням,

встановила:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати ОСОБА_2. та ОСОБА_3такими, що втратили право на житло в квартирі АДРЕСА_1 На обгрунтування позову зазначала, що спірна квартира була надана для проживання відповідачці ОСОБА_3 у 1972 році. 22 червня 1999 року у вказану квартиру вселився відповідач ОСОБА_2. разом з нею, як дружиною. У 2003 році ОСОБА_3 залишила спірну квартиру і стала проживати в с Меленці Любарського району, де доглядала хвору матір і після смерті останньої не повернулася на проживання до спірної квартири. ОСОБА_2. у червні 2005 року після звільнення з роботи залишив сім'ю і поїхав працювати до м. Києва, а згодом повідомив про небажання підтримання шлюбних стосунків, звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який 21 лютого 2006 року було розірвано. За таких обставин, вважає, що відповідачі втратили право на житло у спірній квартирі, оскільки не проживають в ній більше шести місяців без поважних причин.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 7 травня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд.

ОСОБА_2. та ОСОБА_3заперечують проти задоволення апеляційної скарги, вважають рішення законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3У червні 1999 року в якості ч.1енів сім'ї наймача до вказаної квартири вселилися позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2. У 2003 році ОСОБА_3залишила спірну квартиру і стала проживати в с Меленці Любарського

району, де доглядала хвору матір, а після смерті останньої - доглядає тітку, яка є інвалідом по зору (а.с.63, 66).

Відповідно до положень ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або ч.1енів її сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або ч.1ени сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За таких обставин, коли ОСОБА_3у спірній квартирі не проживає з поважних причин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_3. такою, що втратила право користування житлом на підставі ст. 71 ЖК України.

Що стосується відповідача ОСОБА_2., то він з серпня 2005 року виїхав зі спірної квартири, у січні 2006 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який було розірвано рішенням Бердичівського міськрайонного суду 21 лютого 2006 року, будь-яких дій, спрямованих на повернення до спірної квартири для проживання не вчиняв, а також не надав суду доказів, які б свідчили про поважність причин не проживання в квартирі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2. втратив право на житло в квартирі АДРЕСА_1. А відтак, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про визнання особи такою, що втратила право на житло підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не дають підстав для скасування судового рішення в повному обсязі, оскільки позивачка не позбавлена права звернення до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право на житло з інших підстав.

У решті рішення має залишатися без зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 7 травня 2007 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання останнього таким, що втратив право на користування жилим приміщенням скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір (держмито) у сумі 8 грн. 50 коп. та 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Справа №22ц/1467 Категорія 32