Справа № 33-Ц-513 2007 р. Головуючий у суді І інстанції Островський Л.Є.
Категорія 1 Доповідач Буцяк З.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:
Буцяка З.І., Василевича B.C., Гордійчук С.О.
розглянувши в порядку касаційного провадження у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської державної залізниці, Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Львівської державної залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
В січні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідачів, мотивуючи позовні вимоги тим, що наказом № 312-ос від 17 грудня 2004 року вона була звільнена з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, однак заяву на звільнення вона писала під примусом ч.1енів комісії, що не відповідає її дійсному волевиявленню звільнення з роботи. Просила позов задоволити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2005 року, залишеним ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2005 року без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані рішення у справі з підстав неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу Львівська державна залізниця просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2005 року залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.