Справа №22-788                                         Головуючий у 1 інст.Козулін В.М.

Доповідач - Собіна І.М.

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 вересня 2007 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів Ковалевича СП., Пашкевича О.О.

При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

З участю представника ТзОВ "Міура", розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника комунального підприємства "Готель Україна" на рішення Рівненського міського суду від ЗО грудня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Готель Україна" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

встановила:

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до комунального підприємства "Готель Україна" про стягнення 4348 гривень 79 коп. матеріальної шкоди заподіяної неналежним виконанням відповідачем договору схову та 3000 гривень морального відшкодування.

Рішенням Рівненського міського суду від 30 грудня 2003 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 4348 гривень 79 коп. матеріального відшкодування та 925 гривень моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача посилається на істотне порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводив, що суд вирішив справу без участі представника відповідача, який належним чином не був повідомлений про час і місце судового засідання.

Предметом договору схову був автомобіль "Фольксваген ЛТ-45 державний номер НОМЕР_1, який позивач здав під охорону на автостоянку відповідачу по квитанції № 01314 від 12 квітня 2003 року. Автомобілі "Фольксваген-Гольф" і "Судзукі-Болено" не були предметом договору схову і на зберігання не приймались.

Факт крадіжки із автомобіля, який був зданий під охорону ніякими доказами по справі не доведений.

Висновок суду про неналежне виконання відповідачем договору схову не відповідає фактичним обставинам справи оскільки, ніяких пошкоджень або розукомплектування зданого на схов автомобіля не встановлено.

Автомобілі "Фольксваген-Гольф" і "Судзукі-Болено" під охорону не здавались, ні як вантаж, ні як транспортні засоби.

В порушення п. 25 "Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року позивач не подав черговому приймальнику перелік предметів, які знаходились в салоні транспортного засобу, але не входили до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом виробником.

Суд, у своєму рішенні не навів мотивів чому він відхиляє, як доказ постанову Рівненського міського відділу УМВС України у Рівненській області про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутності факту проникнення в автомобіль позивача та самого факту крадіжки.

Просив оскаржуване рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Під час розгляду справи комунальне підприємство "Готель Україна" було ліквідовано. Правонаступником притягнуто до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Міура".

В судовому засіданні представник ТзОВ "Міура" апеляційну скаргу підтримав і два пояснення в межах її доводів.

Колегія суддів, заслухавши доводи представника товариства, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги прийшла до висновку про часткове її задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

За змістом ст.ст. 413, 414 ЦК України ( в редакції 1963 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за договором схову, який укладається у письмовій формі, якщо однією стороною є громадянин, охоронець зобов'язується зберігати майно, передане йому другою стороною, і повернути це майно в цілості.

Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, зобов'язують володільця транспортного засобу подати черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником.

Оскільки, ОСОБА_1 про наявність у салоні автомобіля таких предметів відповідачу не заявив, то вони і не були внесені до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання, про зазначене в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_2 (а.с.26).

З долученої до матеріалів справи квитанції № 01314 від 12 квітня 2003 року (а.с.4) вбачається, що відповідач прийняв на зберігання тільки автомобіль "Фольксаваген ЛТ-45" державний номер НОМЕР_1 терміном на дві доби з 12 квітня по 14 квітня 2003 року.

Будь-яких застережень щодо прийняття відповідачем на зберігання ключів від автомобілів "Фольксваген-Гольф" та "Судзукі Болено" у квитанції відсутні.

У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 квітня 2003 року зазначено, що ОСОБА_1, прийшовши на стоянку, після закінчення строку схову, вказаного у квитанції (а.с.33), виявив відчиненою водійську дверку автомобіля "Фольксваген ЛТ-45", при цьому замок пошкоджений не був.

Окрім того, в порушення вимог ст. 15-1 ЦПК України суд вийшов за межі заявлених вимог.

Враховуючи, що позивач у судовому засіданні не довів факту неналежного виконання відповідачем договору схову, а суд першої інстанції невірно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права постановив незаконне рішення, воно підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у позові.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника комунального підприємства "Готель Україна" правонаступником якого є ТзОВ "Міура" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 30 грудня 2003 року скасувати і в позові ОСОБА_1 до комунального підприємства "Готель Україна" про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони мають право оскаржити рішення апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.