07.09.2012 07.09.2012 103/2779/12
Справа № 103/2779/2012
РІШЕННЯ
Іменем України
07 вересня 2012 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Мунтян О.І.
при секретарі Ротаєнко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахчисарайської районної державної адміністрації, Відділу Держкомзему в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И В :
29.05.2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогами про припинення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0120404400:03:001:0157, розташовану на території Піщанівської сільської ради, Бахчисарайського району, Автономної Республіки Крим, загальною площею 2, 9123 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 033713. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв’язку зі скрутним становищем позивач не може нести витрати по утриманню земельної ділянки, у зв’язку з проживанням у м.Києві не має можливості обробляти її самостійно, здати її в оренду не вдається, тому позивач звернувся з заявою до Бахчисарайської РДА про припинення права власності на земельну ділянку відповідно до вимог ст. 142 ЗК України. Відповідачем 17.05.2012 року надано відповідь з якої вбачається, що у зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування коштів для нотаріального посвідчення такої угоди не має. Позивач вважає, що така відмова зачіпає й обмежує його права по розпорядженню майном на власний розсуд, що є підставою для звернення до суду.
До суду позивач не з’явився, з заявами не звертався, сповіщений належно.
Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, до суду не з’явилась, звернулась з заявою про розгляд справи у її відсутності, наполягаючи на задоволені позову.
Представники відповідачів, звернулись з заявами про розгляд справи у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог и заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 0120404400:03:001:0157, розташованої на території Піщанівської сільської ради, Бахчисарайського району, Автономної Республіки Крим, загальною площею 2, 9123 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (право власності на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КМ № 033713 (а.с. 7).
Як зазначено позивачем та не спростовується відповідачами зазначена земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується.
Позивач 03.05.2012 року звернувся до Бахчисарайської РДА з заявою про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку та пропозицією укласти відповідну нотаріальну угоду за кошти Бахчисарайської РДА (а.с. 5).
Згідно з відповіддю Бахчисарайської РДА 17.05.2012 року за вих. №02-12/789 на адресу позивача коштів для нотаріального посвідчення відмови від права власності на земельну ділянку у бюджеті не передбачено, разом з тим, з правом позивача на добровільну відмову від права власності на земельну ділянку згодні (а.с. 8).
До Відділу Держкомзему в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим позивач з жодними вимогами та заявами не звертався.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 140 ЗК України добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є підставою припинення права власності на земельну ділянку.
Оскільки вилучення земельних ділянок є таким способом їх відчуження, яке здійснюється без будь-якої компенсації і передбачає перехід земельних ділянок виключно у власність держави або територіальної громади, то з наведених у ст. 140 ЗК України підстав припинення права власності лише дві можуть кваліфікуватися як вилучення земельної ділянки, а саме: конфіскація за рішенням суду та добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.
Конфіскація земельної ділянки за рішенням суду здійснюється виключно у випадках вчинення особою злочину, санкцією за вчинення якого передбачається й конфіскація майна. Тому, до випадків вилучення земельних ділянок з цільовим призначенням „для ведення товарного сільськогосподарського виробництва”, яке не забороняється правовими нормами про мораторій на відчуження сільськогосподарських земель, є саме добровільна відмова від права власності на земельну ділянку.
Частиною першою та другої ст. 142 ЗК України передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу право власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Земельним кодексом України чітко визначені юридичні ознаки добровільної відмови від права приватної власності на землю, якими є:
1/ наявність бажання власника земельної ділянки припинити належне йому право власності на неї без будь-якої компенсації та без будь-яких інших умов, виражене у письмовій заяві;
2/ можливість передачі земельної ділянки тільки у власність держави або територіальної громади;
3/ наявність згоди держави чи територіальної громади в особі відповідних органів влади на отримання земельної ділянки відповідно у власність держави чи територіальної громади та прийняття ними відповідного рішення;
4/ укладання між приватним власником ділянки та державою чи територіальною громадою угоди (договору) про добровільну відмову від права власності на неї та передачу ділянки у власність держави чи територіальної громади;
5/ обов’язкове нотаріальне посвідчення угоди (договору) про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку та передачу її у власність держави чи територіальної громади.
Таким чином, задоволення позову являтиме собою грубе порушення як ст. 19 Конституції України, так і вирішення питання з порушенням спеціального законодавства, яке також встановлює і спеціальні правила щодо порядку нотаріального посвідчення угод.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на цивільний захист.
Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Суд не має повноважень на виконання невластивих йому задач та його завданням є вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав фізичної особи (ст.ст. 55, 124 Конституції України і ст. 1 ЦПК України).
Таким чином, правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку у зв’язку з добровільною відмовою не має.
На підставі викладеного, ст. 55, 124 Конституції України, ст. 3, 140, 142 ЗК україни, керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 213-215, 218ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий
суддя:
відмовлено