04.09.2012 04.09.2012 103/47/2012
Справа № 103/47/2012
РІШЕННЯ
Іменем України
04 вересня 2012 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Мунтян О.І.
при секретарі Ротаєнко О.М., Андрєєвій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку, завданого в результаті злочину, -
ВСТАНОВИВ:
11.01.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, про відшкодування матеріальної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Бахчисарайського районного суду АРК від 29.03.2010 року ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців, за ч.2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців. ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців, за ч.2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у солідарному порядку витрати за проведення трасологічної експертизи у сумі 150 грн. 24 коп. та витрати за проведення пожаро-технічної експертизи у сумі 1 407 грн. 60 коп. Заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 року вирок у порядку ст. 365 КПК України щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено у частині стягнення з них судових витрат за проведення експертиз та постановлено стягнути судові витрати у дохід держави з кожного по 778, 92 грн. У решті вирок залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 07.12.2010 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку ст. 395 КПК України, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 року вирок залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 11.08.2011 року вирок Бахчисарайського районного суду від 29.03.2010 року та ухвалу Апеляційног
26.07.2012 року позовні вимоги відповідно до ст. 31 ЦПК України уточнені, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 84 907, 48 грн. матеріального збитку. З вищенаведених підстав, посилаючись на ст.ст. 22, 1166 ЦК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач до суду не з’явився, сповіщений належно. Представник позивача адвокат ОСОБА_4, що діє на підставі договору, до суду не з’явився, звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутності, наполягаючи на задоволені позову у повному обсязі.
Відповідачі, повідомлені відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України звернулись з заявами про розгляд справ у їх відсутності, позовні вимоги не визнали у повному обсязі.
У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, а також матеріали кримінальної справи №1/25/2010 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185, ч.2 ст.194 КК України, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що вироком Бахчисарайського районного суду АРК від 29.03.2010 року ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців, за ч.2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців. ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців, за ч.2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у солідарному порядку витрати за проведення трасологічної експертизи у сумі 150 грн. 24 коп. та витрати за проведення пожаро-технічної експертизи у сумі 1 407 грн. 60 коп. Заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 року вирок у порядку ст. 365 КПК України щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено у частині стягнення з них судових витрат за проведення експертиз та постановлено стягнути судові витрати у дохід держави з кожного по 778, 92 грн. У решті вирок залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 07.12.2010 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку ст. 395 КПК України, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 року вирок залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 11.08.2011 року вирок Бахчисарайського районного суду від 29.03.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 року залишено без змін. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вон
Суд враховує, що згідно з матеріалами кримінальної справи позивачу повернуті травматична зброя вартістю 3 000 грн., спортивна рушниця для підводного полювання вартістю 800 грн., туристична сумка з набором посуду вартістю 1 000 грн., стілець розкладний вартістю 80 грн., на загальну суму 4 880 грн. (к.с. 1-25/2010, т. 1 а.с. 90-91).
Згідно з листом ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» на підставі заяви на страхування від 24.04.2008 р. між ВАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 32-31/11/054 від 24.04.2008 р., за яким застраховано транспортний засіб «Сузукі Джимні» 2008 р.в. р/н НОМЕР_1. На момент страхування сума за Договором встановлена в розмірі 120 500,00 грн. Вигодонабувачем за Договором встановлено АКБ «Чорноморський банк реконструкції та розвитку» (м. Сімферополь, Більшовицька, 24). В січні-лютому 2009 р. ОСОБА_1 звертався до ВАТ «СК «Універсальна» з заявою про пошкодження вказаного автомобіля (що сталося 25.01.2009 р.) внаслідок наїзду іншого автомобіля та про підпал вищевказаного автомобіля невідомими особами (що мав місце 31.01.2009 р.). За результатами розгляду заяви та зібраних матеріалів ВАТ «СК «Універсальна» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 88 207,52 грн. Відтак, страхове відшкодування в розмірі 88 207,52 грн. згідно страхового акту № 31/09/3844 було перераховано 23.06.2009 р. на р/р АКБ «ЧБРР» (вигодонабувача за Договором).
Згідно з ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Наведені обставини не спростовані жодним доказом по справі.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода у сумі 84 907,48 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь держави з відповідачів підлягає стягненню 849,07 грн. судового збору.
На підставі викладеного, ст.ст.15, 22, 23, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,10,11,60,61,84, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АРК, АДРЕСА_1, відбуваючого покарання у вигляді позбавлення волі у ВК-83, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, с. Константинівка, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, без реєстрації, проживаючого за адресою: АРК, Сімферопольський район, с. Пожарське, вул. Миру, 109, відбуваючого покарання у вигляді позбавлення волі у ВК-126, що знаходиться за адресою: АРК, м. Керч, вул. Індустріальне шосе, 17 на користь ОСОБА_1, зареєстрованого: АРК, АДРЕСА_2 - 84 907,48 грн. (вісімдесят чотири тисячі дев’ятсот сім грн. сорок вісім коп.) матеріальної шкоди.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АРК, АДРЕСА_1, відбуваючого покарання у вигляді позбавлення волі у ВК-83, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, с. Константинівка, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, без реєстрації, проживаючого за адресою: АРК, Сімферопольський район, с. Пожарське, вул. Миру, 109, відбуваючого покарання у вигляді позбавлення волі у ВК-126, що знаходиться за адресою: АРК, м. Керч, вул. Індустріальне шосе, 17 на користь держави 849,07 грн. (вісімсот сорок дев’ять грн. сім коп.) судового збору.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий суддя:
секретар
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог и заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 0120404400:03:001:0157, розташованої н території Піщанівської сільської ради, Бахчисарайського району, Автономної Республіки Крим, загальною площею 2, 9123 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (право власності на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КМ № 033713 (а.с. 7).
Як зазначено позивачем та не спростовується відповідачами зазначена земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується.
Позивач 03.05.2012 року звернувся до Бахчисарайської РДА з заявою про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку та пропозицією укласти відповідну нотаріальну угоду за кошти Бахчисарайської РДА (а.с. 5).
Згідно з відповіддю Бахчисарайської РДА 17.05.2012 року за вих. №02-12/789 на адресу позивача коштів для нотаріального посвідчення відмови від права власності на земельну ділянку у бюджеті не передбачено, разом з тим, з правом позивача на добровільну відмову від права власності на земельну ділянку згодні (а.с. 8).
До Відділу Держкомзему в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим позивач з жодними вимогами та заявами не звертався.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, ц – скребки, знак безпеки на загальну суму 50 грн., пістолет ПМР 9 мм № ХК 016282 для стрільби резиновими кулями вартістю 3 000 грн., окуляри сонцезахисні „Полароід” у чохлі вартістю 2 000 грн., на загальну суму 28 895 грн. Крім того, з метою приховання слідів злочину, діючи погоджено, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у салоні автомобіля НОМЕР_2 підпалили папір, після чого впевнившись, що вогонь не згас та продовжує розпалюватися, вийшли з приміщення гаражу. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була заподіяна шкода на суму 149 100 грн. (к.с. 1-25/2010, т. 3 а.с. 293-295, 317-318, 355-356, 373-374, т.4 а.с. 12-13).
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог и заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 0120404400:03:001:0157, розташованої н
відшкодувати матеріальну шкоду