22.06.2012 22.06.2012 103/1269/12

Справа №103/1269/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2012 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Мунтян О.І.

при секретарі            Ротаєнко О.М.,

за участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації в інтересах осіб з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бахчисарайської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю прокурора Бахчисарайського району АР Крим про встановлення факту належності свідоцтва про смерть, встановлення факту належності свідоцтва про право власності, визнання недійсним обмінного ордеру, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення,-

ВСТАНОВИВ:

До Бахчисарайського районного суду звернувся з позовною заявою орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації в інтересах осіб з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бахчисарайської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю прокурора Бахчисарайського району АР Крим про встановлення факту належності свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та свідоцтва про право власності, виданого за розпорядженням Бахчисарайського міськвиконкому № 1795 від 23.09.1994 р. на ім’я ОСОБА_5 однієї й тієї ж особі ОСОБА_5, встановлення факту належності свідоцтва про право власності, виданого за розпорядженням Бахчисарайського міськвиконкому № 1795 від 23.09.1994 р. на ім’я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання недійсним обмінного ордеру від 14.11.1995 р., виданого сесією (виконкому) Бахчисарайської міської ради 31.10.1995 р. № 320Б, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АРК, АДРЕСА_1 шляхом вселення власників ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з спірного житлового приміщення, та скасування реєстрації за зазначеною адресою. Вимоги мотивовано тим, що рішенням Бахчисарайського районного суду АРК ОСОБА_5 встановленого факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка є їх матір’ю. 18.11.2004 р. ОСОБА_5 померла. ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності, є власниками квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_8 було зареєстровано лише у 1999 році, а свідоцтво про право власності на кваопіки над ОСОБА_9 його дядьком ОСОБА_10

14.05.2012 року позовні вимоги уточнено, позивач просить суд встановити факт належності свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та свідоцтва про право власності, виданого за розпорядженням Бахчисарайського міськвиконкому № 1795 від 23.09.1994 р. на ім’я ОСОБА_5 однієї й тієї ж особі ОСОБА_5, встановити факт належності свідоцтва про право власності, виданого за розпорядженням Бахчисарайського міськвиконкому № 1795 від 23.09.1994 р. на ім’я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати недійсним обмінний ордер від 14.11.1995 р., виданий сесією (виконкому) Бахчисарайської міської ради 31.10.1995 р. № 320Б, усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АРК, АДРЕСА_1 шляхом вселення власників ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, виселити ОСОБА_11 та ОСОБА_4 з спірного житлового приміщення та скасувати реєстрацію за зазначеною адресою, зобов’язати виконавчий комітет Бахчисарайської міської ради надати ОСОБА_11, ОСОБА_4 інше житлове приміщення.

Ухвалою суду від 31 травня 2012 року змінено відповідача у справі Бахчисарайську міську раду на виконавчий комітет Бахчисарайської міської ради.

Ухвалою суду 22.06.2012 року позовні вимоги щодо встановлення факту належності свідоцтва про смерть залишені без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_12, що діє на підставі довіреності, ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі по наведених вище підставах.

Представник відповідачів ОСОБА_13, що діє на підставі договору, позов не визнала у повному обсязі. Просила суд у задоволені позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_14, що діє на підставі довіреності, до суду не з’явився надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. З ухваленням рішення на огляд суду.

У ході судового розгляду прокурор Дорогавцев А.М. вимоги позову підтримав, по викладених вище підставах, на задоволенні позову наполягав.

Вислухавши прокурора, представника позивача, представника відповідачів, дослідивши в межах позовних вимог надані суду та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

03.03.1990 року народилась ОСОБА_2 (а.с 5).

01.04.1991 року народилась ОСОБА_1 (а.с. 6).

18.11.2004 року померла ОСОБА_5 (а.с. 4).

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 04.05.2011 року встановлено факт родинних відносин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, із ОСОБА_5, яка померла 18.11.2004 року та була їх матір’ю (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5 1/3 частки, ОСОБА_2 – 1/3 частки, ОСОБА_6 – 1/3 частки.

Згідно з довідкою Кримського республіканського підприємства „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” 1/3 частки квартири № 25 у житловому будинку № 44 по вул. Фрунзе в м. Бахчисарай належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право часткової власності, виданого за розпорядженням Бахчисарайського виконкому № 1795 від 23.09.1994 року (а.с. 9).

Згідно з довідкою Кримського республіканського підприємства „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” право власності на квартиру № 25 у житловому будинку № 44 по вул. Фрунзе в м. Бахчисарай зареєстровано за ОСОБА_5, ОСОБА_5. В.В., ОСОБА_6 на 1/3 частці за кожною (цив.справа № 2о-122/2011 (а.с. 2).

25.10.1995 року ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради народних депутатів подано заяву про обмін житлового приміщення (а.с. 28-29).

Рішенням Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради народних депутатів Республіки Крим № 320-б від 31.10.1995 р. дозволено обмін жилої площі між громадянами ОСОБА_15 хіною О.А. та ОСОБА_5 з правом в’їзду ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_3, житлова площа 16,9 м2, склад сім’ї – 3 особи; ОСОБА_5 – в квартиру по вул. Леніна, 101-а, склад сім’ї – 3 особи, житлова площа – 26,55 м2. (а.с.51).

На підставі рішення Крим № 320-б від 31.10.1995 р. Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради народних депутатів Республіки Крим ОСОБА_3 видано ордер на житлове приміщення площею 16,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 31).

Рішенням Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради народних депутатів Республіки Крим № 321-б від 31.10.1995 р. вирішено переоформити особовий рахунок на ОСОБА_3, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 та укласти з нею договір найму житлового приміщення (а.с. 32).

20.10.1978 року між ЖЕУ та ОСОБА_3 укладено договір найму житлового приміщення будинку № 101-а по вул. Леніна в м. Бахчисарай (а.с. 24-25), про що складено акт здачи-прийомки квартири, кімнати (а.с. 26).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено, що свідоцтво про право власності на житлову будівлю від 23.09.1994 року, видане на підставі рішення виконкому Бахчисарайської районної ради народних депутатів №1795 від 23.09.1994 року, розташовану: у АДРЕСА_5 з помилкою у прізвищі, дійсно належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки в ньому повністю співпадають ім’я, по батькові, а прізвище вказано зі слів матері, у зв’язку з відсутності свідоцтва про народження, і реєстрацією народження лише 22.01.1999 року. Зазначена обставина, крім пояснень представника позивача, підтверджується свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про народження ОСОБА_2, ОСОБА_1, самим свідоцтвом про право власності, відповіддю КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, про належність ОСОБА_6, 1/3 частки квартири. У перелічених документах повністю співпадають прізвище, ім’я по батькові ОСОБА_1, а не зазначене у свідоцтві про право власності прізвищу по батькові ОСОБА_5 є опискою.

Таким чином, вимоги позивача про встановлення даного факту ґрунтуються на законі та йому відповідають.

Відповідно до ст. 59 ЖК ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років.

Згідно зі ст.87 ЖК Української РСР обмін жилих приміщень, проведений з порушенням законодавства визнається недійсним. Визнання обміну недійсним провадиться в судовому порядку.

На час проведення обміну жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, належала ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на праві приватної власності, а житлове приміщення за адресою: м. Бахчисарай, вул. Леніна, 101а відносилась до громадського житлового фонду. На час розгляду питання щодо надання дозволу на обмін жилих приміщень ОСОБА_5 вже належала на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на житлову будівлю від 23.09.1994 року, видане на підставі рішення виконкому Бахчисарайської районної ради народних депутатів №17950 від 23.09.1994 року, розташовану: у АДРЕСА_5, підстави для проведення обміну відсутні.

Судом фактично встановлено, що 25.10.1995 року ОСОБА_16 звернулася до виконкому Бахчисарайської міської ради з заявою про обмін жилого приміщення, яке розташоване за адресою: м. Бахчисарай, вул. Леніна, 101а, знаходиться у веденні виконкому місцевої ради, має жилу площу 26,55кв.м, складається з 2-х ізольованих кімнат, де з нею проживають члени її сім’ї (ОСОБА_17, ОСОБА_4), на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, де наймачем (членом будівельного кооперативу) є ОСОБА_5

Заява заповнена на бланку, на якому вказано, що це додаток №1 до Правил обміну жилих приміщень в Україні, у заяві не зазначено, що маються інші члени сім’ї, що мають право на це житло, до заяви не додається їх письмова згода на обмін. Також у заяві не зазначено, на яких підставах користується своїми квартирами ОСОБА_3 та ОСОБА_5

ОСОБА_5 звернулася до виконкому Бахчисарайської міської ради з заявою про обмін жилого приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, де з нею проживають члени її сім’ї (ОСОБА_2, ОСОБА_6В.), і яке знаходиться у веденні виконкому місцевої ради, має жилу площу 16,9 кв.м, складається з одної ізольованої кімнати, на жиле приміщення за адресою: м. Бахчисарай, вул. Леніна, 101, без зазначення літери «а», яку займає ОСОБА_18 як наймач, член будівельного кооперативу, у заяві не йдеться про обмін на житлове приміщення, наймачем якого є ОСОБА_3, тобто вул. Ленина, 101-а (а.с.58, 59).

Дана заява заповнена на такому ж бланку, в ній відсутній підпис заявника та дата подання заяви, хоча формою це передбачено; у заяві не зазначено, на яких підставах користується своїми квартирами ОСОБА_5 та ОСОБА_18; у заяві зазначені неправдиві відомості, що м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, 44 знаходиться у веденні виконкому місцевої ради, що не відповідає дійсності, оскільки вона перебувала у приватній власності ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6

Згідно з довідкою Житлово-комунальної організації, виданої на ім’я ОСОБА_5, вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, к. 25, на неї відкритий особовий рахунок, вона є наймачем з 1989р., вказано про належність квартири фонду місцевої ради (а.с.62-63).

Рішенням виконкому Бахчисаайської міської ради від 31.10.1995р. №320-б вирішено дати згоду на обмін жилих приміщень та видати ордер ОСОБА_3, з правом в’їзду в к. 25 по вул. Фрунзе, 44, ОСОБА_5 в квартиру по вул. Леніна, 101-а.

Суд звертає увагу на те, що у даному рішенні йде мова про обмін з правом в’їзду ОСОБА_19 в квартиру по вул. Леніна, 101-а, в заяві про обмін жилого приміщення було вказано про обмін на приміщення по вул. Леніна, 101, де наймачем є ОСОБА_18, крім того заява не підписана заявите лем ОСОБА_5, що не може свідчити про надання згоди на обмін квартир.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у межах заявлених вимог та підставі доказів сторін.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" на території України застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України (до прийняття відповідних актів останнього), за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Право на обмін жилим приміщенням виникає між громадянами, учасниками обміну і є елементом зобов'язувальних правовідносин. Дане зобов’язання виникає із цивільно-правової угоди, направленої на взаємне припинення та виникнення жилих правовідносин у наймачів жилих приміщень, учасників обміну. Здійснення такого суб’єктивного права допускається з моменту отримання ордерів всіма учасниками обміну і припиняється у кожного з них припиненням колишнього договору найму жилого приміщення і укладанням нового.

Відповідно до ст.83 ЖК Української РСР угода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів, що видаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів (частина перша статті 58). Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку в шестимісячний строк.

Відповідно до ст.84 ЖК Української РСР порядок обміну жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до п.3 ст.86 ЖК Української РСР обмін жилими приміщеннями не допускається, якщо обмін має корисливий або фіктивний характер.

Відповідно до ст.87 ЖК Української РСР обмін жилими приміщеннями, проведений з порушенням вимог законодавства Союзу РСР, цього Кодексу та інших актів законодавства Української РСР, визнається недійсним. Визнання обміну недійсним провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст.89 ЖК Української РСР Правила обміну жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

Радою Міністрів УРСР від 31.01.1986р. №31 затверджені Правила обміну жилих приміщень в Українській РСР, які встановлюють порядок обміну жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду і фонду житлово-будівельних кооперативів (п.1). Наймач жилого приміщення в будинку державного і громадського житлового фонду вправі за письмовою згодою членів сім'ї, що проживають разом з ним, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем у будинку зазначеного фонду або членом житлово-будівельного кооперативу (п.2). Громадяни, бажаючі провести обмін займаних жилих приміщень, подають виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів заяви (п.10). Обмін жилими приміщеннями не допускається, якщо обмін має корисливий або фіктивний характер (п.п.3 п.12).

Угода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів, які видаються виконавчими комітетами міських, районних у місті, селищних, сільських Радах народних депутатів за місцем оформлення обміну жилими приміщеннями. Ордери повинні бути одержані учасниками обміну жилими приміщеннями або за їх довіреністю іншими особами одночасно, за винятком випадків примусового обміну(п.13). При вселенні в одержане по обміну жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації або правлінню житлово-будівельного кооперативу. Одночасно подаються паспорти членів сім'ї, включених у ордер (у виписку з рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів), з відміткою про виписку з колишнього місця проживання (п.14).

Обмін жилими приміщеннями, проведений з порушенням вимог законодавства визнається недійсним. Обмін може бути також визнаний недійсним при наявності підстав, встановлених ЦК для визнання угоди недійсною. Визнання обміну недійсним провадиться в судовому порядку. У разі визнання обміну жилими приміщеннями недійсним сторони підлягають переселенню в раніше займані ними жилі приміщення.

Угода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів, що видаються виконавчими комітетами місцевих Рад, а ордер №18 від 14.11.1995 р., був виданий тільки один –ОСОБА_3, тобто угода не набрала чинності.

Аналізуючи вказані обставини та докази по справі, суд вважає, що обмін жилими приміщеннями: квартири м. Бахчисарай, вул. Леніна, 101а, що знаходилася у комунальній власності, та квартири АДРЕСА_5, що знаходилася у приватній власності, проведений між ОСОБА_3 та ОСОБА_20 з порушенням вимог діючого на той час законодавства.

У п.29 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) від 26.05.2001 року вказано, що правила ст.80 ЖК щодо примусового обміну жилого приміщення в судовому порядку в разі відсутності згоди між членами сім'ї не поширюються на обмін жилого приміщення, що належить їм на праві приватної власності. Вони регулюють тільки правовідносини між членами сім'ї наймача жилих приміщень у державному або громадському житловому фонді.

Статтею 80 ЖК і п. 2 Правил обміну жилих приміщень встановлено загальне правило, за яким на вимогу члена сім'ї наймача може бути проведено примусовий обмін займаного сім'єю наймача жилого приміщення в будинку державного і громадського житлового фонду з наймачем іншого жилого приміщення в будинку зазначеного фонду або з членом житлово-будівельного кооперативу. Разом з тим не суперечитиме цим правилам і обмін з власником жилого приміщення, проведений за згодою сторони, якої він стосується. Відчуження жилого приміщення при такому обміні провадиться в нотаріальному порядку після постановлення рішення суду про обмін.

Судом встановлено, що оспорюваний обмін здійснений - квартири, яка перебуває у державної власності, та квартири, яка перебуває у приватній власності (Правилами передбачений обмін громадського житлового фонду і фонду житлово-будівельних кооперативів); обмін відбувався не у примусовому порядку і не за рішенням суду; відсутній підпис заявника на підтвердження вказаних у заявах про обмін відомостей, хоча у заяві про обмін ці відомості повинні бути зазначені; у заяві на обмін квартир зазначені неправдиві відомості, а саме, що АДРЕСА_5 у веденні виконкому Бахчисарайської міської ради, це не відповідає дійсності, оскільки на момент подачі заяви фактично квартира перебувала у приватній власності. На момент прийняття рішення виконкомом про обмін вказаних квартир 31.10.1995р. квартира АДРЕСА_5 була приватній власності на підставі свідоцтва про право власності, тобто фактично предмет обміну був відсутній, у ОСОБА_5 не було квартири у користуванні або володінні, яку б можна було б обміняти на іншу, що є порушенням Правил обміну жилих приміщень в Українській РСР, ст.76,79,83,84,86 ЖК Української РСР.

Суд вважає, що строк для звернення до суду з вимогою про визнання ордера недійсним підлягає поновленню, оскільки про встановлені обставини позивачу стало відомо у 2011 році, оскільки ОСОБА_1 є студенткою та звернулась до органу опіки та прокурора з заявою про отримання житла.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним обміну жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, та жилого приміщення, розташованого за адресою: м.Бахчисарай, вул. Леніна, 101-а, який проведений на підставі рішення виконкому Бахчисараської міської ради від 31.10.1995 року за № 320-Б, згідно якому ОСОБА_3 виданий ордер на спірну квартиру, підлягають задоволенню. Вимоги про визнання ордеру недійсним також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЖК Української РСР у разі визнання обміну жилими приміщеннями недійсним сторони підлягають переселенню в приміщення, які вони раніше займали.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України” (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 10.03.1989 р. № 2, від 25.12.1992 р. № 13, від 25.05.1998 р. № 15) судам слід мати на увазі, що виданий на жиле приміщення ордер у випадках, зазначених у ст. 59 ЖК, підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст. 117 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 ЖК Української РСР у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Оскільки вимоги про визнання недійсним обмінного ордеру підлягають задоволенню, ОСОБА_3 безпідставно набула право користування квартирою АДРЕСА_5, тому вимоги про виселення ОСОБА_21, ОСОБА_4, з наданням іншого житлового приміщення, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Разом з тим, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, у тому числі, на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування жилим приміщенням. За вказаних обставин, заявлені позивачем вимоги щодо скасування реєстрації відповідачів за адресою спірної квартири задоволенню не підлягають, оскільки дане питання стосується виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 150 ЖК України, ст. 383 ЦК України – громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За приписом ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучене, власника не може бути позбавлене права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України – власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на цивільний захист.

Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальних перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 мають право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю у відповідності з вимогами ст. 319 ЦК України, а у разі неможливості здійснювати свої права власника – вимагати усунення будь-яких перешкод в цьому. У зв’язку із чим вимоги щодо захисту порушених, як встановлено вище прав позивачів про вселення, обраним відповідно до ст. 16 ЦК України способом адекватним й таким, що підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини, на підставі викладеного, з відповідачів ОСОБА_11, ОСОБА_4 підлягає стягненню в дохід держави судовій збір у розмірі 107, 30 грн. з кожної.

Керуючись ст.71-73,75,76,79,83,84,86,87,89 ЖК Української РСР, ст.203,215,216,236 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Правилами обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими ОСОБА_14 Міністрів УРСР від 31.01.1986р. №31, ст.3,10,15,60,79,197,209,210,212,214,215, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт належності свідоцтва про право власності виданого за розпорядженням Бахчисарайського міськвиконкому №1795 від 23.0.1994 року на ім’я ОСОБА_6, 01.04.199 року народження – ОСОБА_1.

Поновити органу опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації в інтересах осіб з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1, ОСОБА_2 строк на звернення з вимогами про визнання ордера недійсним.

Визнати недійсним обмінний ордер №18 від 14.11.1995 року жилого приміщення, виданий сесією Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради 31.10.1995 №320Б.

Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користуванні власністю, а саме квартирою № 25 по вул. Фрунзе, 44 в м.Бахчисарай, шляхом виселення ОСОБА_11, ОСОБА_4, з неї, зобов’язати виконавчий комітет Бахчисарайської міської ради надати ОСОБА_11, ОСОБА_4, інше житлове приміщення.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_6.

Стягнути з ОСОБА_11, ОСОБА_4, судовий збір у розмірі 107, 30 грн. з кожної на користь держави.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий:

суддя

Заінтересована особа КРУ «Соколінський психоневрологічний інтернат», до суду свого представника не надіслала, звернулась із заявою про розгляд справи без участі представника, вимоги викладені в заяві підтримала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані і наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів заявника й наявність підстав для задоволення заяви у повному обсязі.

Судом встановле

задоволено