Справа № 2-1612/11

Провадження № 2/711/147/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 року                                                                                 м. Тячів.

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі судді Мельник В.І при секретарі Гайдукова Н.А з участю позивача ОСОБА_1І представника відповідача ОСОБА_2В розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 Відділу Держаної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції де третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на автомобіль та звільнення автомобіля з під арешту.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1І пред’явив позов в суд до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та визнання права власності на автомобіль.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19 серпня 2008 року він придбав автомобіль марки ВАЗ-2103 1974 року випуску у ОСОБА_3В який керував та розпоряджався вказаним автомобілем по генеральному дорученню від ОСОБА_7 .

Придбавши автомобіль у ОСОБА_3В який надав йому доручення з правом керування та продажу автомобіля. У зв’язку з відсутністю коштів вони не переоформили автомобіль.

Грошові кошти за вказаний автомобіль він передав ОСОБА_3В .

Однак , в серпні 2011 року йому надійшло повідомлення з Відділу держаної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції про те що на підставі виконавчого листа 2-435/11 від 6 квітня 2011 року на автомобіль ВАЗ-2103 накладено арешт .

В судовому засіданні ОСОБА_1І пояснив, у 2008 році він придбав автомобіль марки ВАЗ-2103 у ОСОБА_3В . Він придбав автомобіль щоб його син навчився керувати автомобілем. Автомобіль знаходився у нього з більше трьох років, у 2011році йому прийшло повідомлення що відділом державної виконавчої служби у Тячівському районі накладено арешт на вказаний автомобіль.

Просить су визнати дійсним договір купівлі продажу автомобіля між ним та ОСОБА_3В та визнати за ним право власності на автомобіль, звільнити автомобіль з арешту.

ОСОБА_3В позовні вимоги визнав та пояснив в судовому засіданні в червні 2008 року він придбав автомобіль НОМЕР_1 1974 року випуску у ОСОБА_7М за 5000 гривень . ОСОБА_7М дав йому доручення з правом продажі автомобіля але користувався він незначний час та в серпні 2008 року він продав вказаний автомобіль ОСОБА_1І та дав доручення з правом продажі автомобіля.

Представник Держаної виконавчої служби пояснив в суді. в проваджені Держаної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_7М на користь ОСОБА_6 грошові кошти. Було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно ОСОБА_7М . Тому було накладено арешт на автомобіль ВАЗ-2103 який належить ОСОБА_7

Після перерви в судове засідання з’явився позивач та представник відповідача ОСОБА_2В який ствердив в судовому засіданні що ОСОБА_7М продав автомобіль ОСОБА_3В та отримав грошові кошти за автомобіль ОСОБА_3В в свою чергу продав автомобіль ОСОБА_1 тому просить суд позов задовольнити.

Зацікавлена сторона ОСОБА_6В, в судове засідання не з’явився по невідомій суду причині.

Заслухавши позивача відповідача, представника відповідача дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 3 червня 2008 року між ОСОБА_7М та ОСОБА_3В було укладено без дотримання письмової форми договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ-2103 , 2007 року випуску , кузов № ВАЗ21030260872, реєстраційний номер НОМЕР_2 за 5000 гривень , на виконання якого відповідачем ОСОБА_3В передано ОСОБА_7М обумовлену ціну продажу в сумі 5000 гривень , а відповідачем передано позивачу вказаний автомобіль та надано доручення на право керування і розпорядження вказаним автомобілем , що стверджується , письмовою розпискою ОСОБА_7М від 15 липня 2012 року що він отримав від ОСОБА_3В 5000 гривень та , нотаріально посвідченою довіреністю на право керування і розпорядженням автомобілем від 03 червня 2008 року.

19 серпня 2008 року ОСОБА_3В продав вказаний автомобіль ОСОБА_1І що стверджується нотаріально завіреною довіреністю ОСОБА_3В який уповноважив ОСОБА_1 керувати автомобілем та розпоряджатись ним.

Як вбачається з повідомлення держаної виконавчої служби № 167/4 від 12 серпня 2011 року Постановою державного виконався відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції від 12 серпня 2011 року оголошено розшук майна боржника ОСОБА_7М

Вказана обставина перешкоджає позивачу ОСОБА_1І та ОСОБА_3В підтвердити укладену між ними угоду щодо купівлі-продажу автомобіля шляхом укладення між ними письмового договору і перереєстрації автомобіля.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні ( покупцеві ) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей.

Договір купівлі-продажу автомобіля , згідно до ст. 208 цього Кодексу , укладається в письмовій формі.

А згідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину , яка встановлена законом , не має наслідком його недійсність , крім випадків , встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами , засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин , для якого встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми , укладений усно і одна з сторін вчинила дію , а друга сторона підтвердила її вчинення , зокрема шляхом прийняття виконання , такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Беручи до уваги наведене та ту обставину , що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, тобто відповідач передав, а позивач прийняв автомобіль та оплатив за нього обумовлену суму , однак право позивача на це майно не визнається відповідачами та третіми особами , суд вважає , що невизнане право позивача підлягає захисту шляхом визнання дійсним даного договору купівлі-продажу автомобіля і визнати за позивачем права власності на цей автомобіль.

Згідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа , яка вважає , що майно , на яке накладено арешт , належить їй , а не боржникові , може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту. Тобто вибраний позивачем спосіб захисту цивільного права щодо звільнення майна з-під арешту встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Беручи до уваги , що укладення і виконання вказаного договору купівлі-продажу автомобіля відбулося задовго до винесення відносно відповідача ОСОБА_7М рішення суду , на виконання якого накладено арешт на майно відповідача , про що свідчить надана позивачу довіреність на право керування і розпорядження автомобілем. , суд вважає , що укладення даного договору не було спрямоване на ухилення від виконання судових рішень , а тому позов в частині звільнення автомобіля з-під арешту також слід задовольнити.

          Судові витрати в частині сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи слід покласти на позивача.

          Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 60 , 169 , 209 , 213-215 ЦПК України, ст. ст. 208 , 218 , 655 ЦК України, ст. 59 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» суд ,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ-2103 , 1974 року випуску , кузов № ВАЗ 21030260872 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки ВАЗ-2103 , 1974 року випуску , кузов № ВАЗ 21030260872 , реєстраційний номер НОМЕР_2.

Звільнити з-під арешту , який було встановлено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції автомобіль марки ВАЗ-2103 , 1974 року випуску , кузов № ВАЗ 21030260872 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На рішення може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд , а особами , які брали участь у справі , але не були присутніми в судовому засідання під час проголошення рішення суду , протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Тячівського районного суду В.І.Мельник