2/1312/520/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р.                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого –судді           Мартинишина Я.М.

           при секретарі судових засідань           ОСОБА_1.          

з участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 «Львівське АТП-14631»ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631», третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ІНПРО»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд –

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди.

В подальшому відповідною заявою від 10.10.2011 року уточнила позовні вимоги, які мотивовані тим, що 11.02.2004 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автобуса, що належав ВАТ «Львівське АТП-14631»(правонаступником якого є ОСОБА_4 «Львівське АТП-14631»), керування яким здійснював водій ОСОБА_6 В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачці, як пасажиру автобуса, були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Відносно третіх осіб по справі: водія відповідача ОСОБА_6 та контролера технічного стану автотранспортних засобів відповідача ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу по ч.1 ст. 286 КК України та ст. 287 КК України, яку провадженням закрито на підставі ст. 49 КК України –у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Оскільки внаслідок ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження, змушена була лікуватись стаціонарно та амбулаторно, придбавала медикаменти, проходила відновлювальну терапію (масажі), проходила санаторно-курортне лікування, понесла витрати на проїзд на досудовому та судовому слідстві, тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 «Львівське АТП-14631»матеріальну шкоду в сумі 8412,48 грн., у тому числі витрати за надану правову допомогу в сумі 1880 грн., а також моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

В судовому засіданні позивачка уточнені позовні вимоги підтримала, пояснила, що моральна шкода полягає у тяжких стражданнях та фізичному болі, внаслідок одержаних тілесних ушкоджень в результаті ДТП, погіршенні стану здоров’я та необхідністю продовжувати лікуватися по день розгляду справи в суді, порушенні нормальних життєвих зв’язків, та зумовлених вищезазначеними обставинами душевних стражданнях. Просить позов задоволити.

Представник позивача ОСОБА_3 діючи згідно ордеру (а.с.335), уточнені позовні вимоги підтримала. Просить врахувати, що 11.02.2004 року позивачка внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що призвело до довготривалого розладу здоров’я, а саме: розрив правого ключично-лопаткового зчленування, перелом 2-го, 3-го і 5-го ребер, синець і садно в ділянці правого ліктьового суглобу. Внаслідок забою грудної клітки спричинилася хвороба серця: «дисциркуляторна судинна енцефалопатія 2-го ступеня з мікровогнищевою неврологічною симптоматикою та астено-невротичними проявами», яку позивачка тяжко переносить. Для лікування позивачка змушена була витратити на придбання ліків 1495 грн. 65 коп., на проведення масажів 735 грн., у зв’язку з ушкодженням здоров’я позивачці було призначено посилене харчування, вартість денного меню якого складає 23 грн. 50 коп., всього за 122 дні було витрачено 2867 грн., окрім того було витрачено 1200 грн. на придбання курсівки для проходження санаторно-курортного лікування, та понесені витрати на проїзд на досудовому слідстві та під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.287 КК України в загальній сумі 156 грн. У зв’язку з отриманими травмами внаслідок ДТП позивачка зазнала фізичного болю та душевних страждань, погіршилися нормальні життєві зв’язки та змушена проходити лікування по сьогоднішній день. Просить уточнені позовні вимоги задоволити і стягнути з відповідача ОСОБА_4 «Львівське АТП-14631»матеріальну шкоду в розмірі 8412 грн. 48 коп. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_5, діючи згідно довіреності (а.с.14) в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, не визнав, зазначив, що основною причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачці було завдано тілесні ушкодження був незадовільний стан дорожнього покриття, що встановлено додатковим висновком судової автотехнічної експертизи. Окрім того, вказав, що пред’явлена позивачкою вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров’я є необґрунтованою, оскільки згідно з висновком судової медичної експертизи, наявні у позивачки захворювання мають задавнений характер та не пов’язані з отриманими під час ДТП травмами. Що стосується витрат на лікування, санаторно-курортне лікування, посилене харчування та проїзд вважає, що такі витрати є необґрунтованими та належними та допустимими доказами не підтверджені. Також пояснив, що позивачкою від третьої особи –Страхової компанії «ІНПРО»було одержане страхове відшкодування за спричинену шкоду здоров’ю, в сумі 1683 грн., які повністю покривають витрати ОСОБА_2 на лікування. За відсутності доказів спричинення позивачці моральної та матеріальної шкоди просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Третя особа –ОСОБА_6 позов не визнав, вважає, що його вини в настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачці були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження не має. Вимоги позивачки щодо відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими, оскільки доказами не підтверджені, у зв’язку з чим у задоволені позову просить відмовити повністю.

Третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, ЗАТ Страхова компанія «ІНПРО» явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило, хоча було повідомлене належним чином про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суд не повідомило.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення у відсутності учасників процесу, котрі не прибули за викликом суду і не повідомили про причини свого неприбуття.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судом, постановою Мостиського районного суду Львівської області від 12.11.2008 року відносно ОСОБА_6 кримінальну справу про обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України провадженням закрито на підставі ст.49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Також постановою Мостиського районного суду Львівської області від 29.12.2009 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.287 КК України провадженням закрито на підставі ст.49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вищезазначеними постановами Мостиського районного суду Львівської області встановлено, що 11.02.2004 року водій автобуса марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 на 76 км автодороги Львів-Шегині, перевозячи пасажирів не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не вибрав безпечної швидкості руху транспортного засобу з урахуванням його технічного стану, який не відповідав встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок чого втратив над ним керування, виїхав за межі проїзної частини, де сталося перекидання керованого ОСОБА_6 автобуса, що призвело до спричинення позивачці тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

З’ясовано і не оспорюється сторонами, що треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час дорожньо-транспортної пригоди 11.02.2004 року перебували з ВАТ «Львівське АТП-14631»у трудових відносинах, а саме –ОСОБА_6 на посаді водія, а ОСОБА_7 на посаді контролера технічного стану автотранспортних засобів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Встановлено, що позивачка в результаті ДТП отримала переломи 2-3 ребер по правій біляхребцевій лінії та 5-го ребра по правій задньо-підпаховій лінії, повторний розрив правого ключично-лопаткового зчленування, синець і садно в ділянці правого ліктьового суглобу. Переломи трьох ребер згідно з висновком експерта (експертизи за матеріалами справи) № 79 Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості. Повторний розрив правого ключично-лопаткового з’єднання та синець і садно відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Водночас, як вбачається з висновку експерта № 79 Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи (аюс.23-31) згідно представленої амбулаторної картки позивачка ще до періоду ДТП, тобто до лютого 2004 року, хворіла: остеохондрозом шийного та грудного відділів хребта, хронічним панкреатитом, ішемічною хворобою серця, далекозорістю. У 1994 році була оперована з приводу травматичного розриву правого ключично-лопаткового з’єднання, а тому вказані захворювання і травма не можуть бути пов’язані із ДТП, що мала місце 11.02.2004 року. Згідно висновку експерта знаходження позивачки на стаціонарному лікуванні у період з 11 лютого по 12 березня 2004 року пов’язано із лікуванням отриманих травм. Перебування позивачки на стаціонарному лікуванні в квітні-травні 2004 року пов’язано із загостренням давнього хронічного захворювання хребта – остеохондрозом і не пов’язано із отриманими під час ДТП травмами.

В обґрунтування вимог щодо стягнення матеріальної шкоди позивачкою пред’явлено фіскальні чеки на придбання ліків, які датовані: 30.04.2004 року, всього 23 чека, на загальну суму 576 грн. 86 коп.; 05.05.2004 р., всього 3 чека, на загальну суму 24 грн. 43 коп.; 07.05.2004 р., всього 6 чеків, на загальну суму 65 грн. 24 коп.; а також інші чеки з придбання ліків у період з 12.05.2004 р. по 08.07.2011 року, всього 10 чеків, на загальну суму 829 грн. 12 коп., а також один чек на придбання ліків, датований 10.03.2004 року на суму 9 грн. 94 коп.

Окрім того, позивачкою представлений 2 талони на лікувальні процедури у санаторії «Любінь Великий»за період з 05.10 по 26.10.2004 року на загальну суму 1200 грн. 00 коп. (а.с.79)

Оскільки згідно висновку експерта № 79 Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи знаходження позивачки на стаціонарному лікуванні у період з 11 лютого по 12 березня 2004 року пов’язано із лікуванням отриманих травм, а перебування позивачки на стаціонарному лікуванні в квітні-травні 2004 року пов’язано із загостренням давнього хронічного захворювання хребта –остеохондрозом і не пов’язано із отриманими під час ДТП травмами, ОСОБА_2 не представлено якихось інших доказів, з яких би беззаперечно вважався зв’язок понесених витрат з придбання ліків та витрат на санаторно-курортне лікування з отриманими під час ДТП 11.02.2004 року травмами, суд не має правових підстав пов’язувати вищевказані витрати із завданою позивачці шкодою здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, а тому у цій частині позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про відшкодування витрат на посилене харчування, суд виходить з наступного. Позивач вказує на те, що у зв’язку з одержаними тілесними ушкодженнями їй було призначене посилене харчування, яке складалося з денного меню у вигляді: м’яса телятини 200 г, курятини 200 г, біойогурту, яйця, соків різних 600 г, бананів 200 г, апельсинів 200 г, мандаринів 200 г, риби 100 г, лимонів 50 г, сиру 100 г, сиру домашнього, меду 150 г, кураги 50 г, ізюму 50 г, горіхів 200 г на суму 23 грн. 50 коп. щоденно, за 122 дні нею було витрачено 2857 грн. Проте, на підтвердження понесених витрат позивачкою жодного доказу не представлено, а розрахунок проведений з іншого раціону, ніж передбачено висновком експерта № 79 Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, з якого слідує, що позивачка у період з 12 по 17 лютого 2004 року щоденно потребувала додаткового харчування: сік яблучно-моркв’яний з м’якоттю 200 мл, біокефір 200 мл, сир домашній 70 г, а в період з 20 лютого по 12 березня 2004 року щоденно потребувала додаткового харчування: риба «хек»- 70 гр., сік моркв’яний з м’якоттю 200 мл, сир домашній 70 г, біокефір 200 мл. З урахуванням вищенаведеного, оскільки документальне підтвердження витрат на посилене харчування у матеріалах справи відсутнє, підстав для задоволення позовних вимог у цій частині суд не вбачає.

Так само слід відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2 про відшкодування вартості масажів на загальну суму 735 грн., оскільки на підтвердження таких витрат позивачкою не представлено доказів. Довідка ОСОБА_4 «Чародійка»від 22.04.2005 р. № 7 щодо вартості масажу до уваги не приймається, оскільки не підтверджує факту понесення витрат, а лише свідчить про вартість таких послуг.

Необґрунтованими є вимоги щодо відшкодування витрат на проїзд в сумі 156 грн., оскільки позивачкою на підтвердження таких витрат представлено квитки однієї серії.

Безпідставною також вимога про відшкодування витрат на послуги зв’язку в сумі 45 грн. 32 коп., оскільки такі були понесені у зв’язку з направленням телеграми на адресу суду, з клопотанням про відкладення розгляду справи, а ЦПК відшкодування подібних витрат не передбачено.

Окрім того, з наявної матеріалах справи довідки ЗАТ Страхова компанія «ІНПРО»від 14.03.2005 р. № 242, вбачається, що позивачці третьою особою у справі здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 1683 грн., з урахуванням чого суд дійшов висновку, що усі необхідні витрати позивачки, яка вона понесла чи могла понести у період з 11.02.2004 року по 12.03.2004 року, та які були необхідні і достатні для відновлення її здоров’я повністю компенсовані страховою компанією.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує роз'яснення, дані в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. При цьому, судом з'ясовано наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. При цьому судом не беруться до уваги твердження позивачки про необхідність її лікування понад строки встановлені висновком експерта № 79 Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, а також про зв’язок наявних у неї захворювань із ДТП, що не підтверджено висновком експерта.

Виходячи із засад розумності та справедливості, суд переконаний, що розмір моральної шкоди, який слід стягнути з ОСОБА_4 «Львівське АТП-14631»становить 5000 грн.

Задовольняючи частково позов, з відповідача слід стягнути на користь позивачки витрати за надану правову допомогу в розмірі 46 грн. 12 коп., а на користь держави - судовий збір (0,1 розмір мінімальної заробітної плати)

В решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 61, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.23, 1167, 1172, 1187 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631»на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн., витрати за надану правову допомогу в розмірі 46 грн. 12 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське АТП-14631»на користь держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Я.М.Мартинишин