ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2006 Справа № 31/215-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач),
суддів Лисенко О.М., Чохи Л.В.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Широкий С.В., довіреність від 25.05.2005
від відповідача –Політковська В.Г., керівник, Груднистий А.В., довіреність від 30.06.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Завод "Більшовик" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2006р. у справі № 31/215-06
за позовом відкритого акціонерного товариства "Завод "Більшовик", м.Дніпропетровськ
до науково-виробничого приватного підприємства "Архітектурна майстерня Олексія Козолупа", м.Дніпропетровськ
про стягнення безпідставно отриманих коштів
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2006р. у справі №31/215-06 (суддя Мороз В.Ф.) в позові відкритого акціонерного товариства "Завод "Більшовик" до науково-виробничого приватного підприємства "Архітектурна майстерня Олексія Козолупа" про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте при невідповідності висновків, викладених в рішенні обставинам справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:
- висновок суду щодо чинності договору №63-04-ПИР є безпідставним, не ґрунтується на положеннях закону та суперечить вимогам законодавства, викладеним ст.ст. 180, 181, 318, 324 ГК України, тобто судом проігноровані вимоги чинного законодавства щодо наявності суттєвих умов в договорі №63-04-ПИР;
- в порушення вимог ст.43, п.3 ч.1 ст.84 ГПК України господарський суд не навів в рішенні доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази позивача;
- судом в порушення ч.2 ст.34 ГПК України, якою визначено, що обставини справи повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому підтвердити факт прийому-передачі документації можливо лише належними доказами, тобто актами, отже лист №132 від 21.07.2005р. не може сприйматись, як належний доказ і посилання на нього безпідставні.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони 20.05.2004р. підписали договір №63-04-ПИР на виконання проектних робіт (а.с.27-29 т.1).
Згідно договору, який підписаний сторонами та завірений печатками підприємств, відповідач за дорученням позивача прийняв на себе зобов'язання по виготовленню науково-технічної продукції: „Реконструкція адміністративної будівлі з прибудовою ресторану” по проспекту Кірова,40 м.Дніпропетровська. Вартість робіт згідно протоколу, який погоджений сторонами, складає 135118грн.
У відповідності до платіжного доручення №247 від 20.05.2004р. позивачем на користь відповідача у якості передоплати за науково-технічну продукцію „Реконструкція адміністративної будівлі з прибудовою ресторану” сплачено 54 047грн. (а.с.19 т.1).
Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Підставою для перерахування коштів у сумі 54047грн. було посилання на договірні зобов’язання щодо виготовлення науково-технічної продукції „Реконструкція адміністративної будівлі з прибудовою ресторану”, тому суд вірно не прийняв до уваги доводи позивача, що це було зроблено помилково.
Більш того, позивач вищезазначений договір не оскаржив і він недійсним в установленому порядку не визнаний.
У зв’язку з чим вимоги позивача щодо стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України є також безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на недійсність договору у зв’язку з тим, що він був неукладений, є помилковим, у тому числі в силу вимог ст.207 Цивільного кодексу України.
Доводи скаржника щодо відсутності дати укладення договору спростовуються матеріалами справи, у тому числі самим позивачем (а.с.51 т.1).
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки не є предметом розгляду даної справи та не можуть вплинути на її вирішення по суті.
Отже судом правомірно було відмовлено в позові і підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2006р. у справі №31/215-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Завод "Більшовик" –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді О.М.Лисенко
Л.В.Чоха