УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/5150/2012Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.
"10" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПономаренко А.В.
СуддівДралла І.Г, Павловської І.Г.
При секретаріТаранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Головного управління державної казначейської служби України в АР Крим про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої невиконанням судових рішень,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 травня 2012 року ,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (далі - Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим), Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (далі - ГУЮ МУЮ в АР Крим), Головного управління державної казначейської служби України в АР Крим (далі - ГУ ДКС України в АР Крим), мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим перебувають виконавчі листи , видані на підставі рішень Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 31 серпня 2001 року та 29 жовтня 2003 року про стягнення з ОСОБА_8 на користь позивачки моральної шкоди у розмірі відповідно 600 грн. та 1000 грн., які були передані у виконавчу службу у жовтні 2001 року і грудні 2003 року.
Однак протягом одинадцяти років рішення суду Київським ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим не виконано у зв'язку із неналежним виконанням службових обов'язків державними виконавцями, їхньою неправомірною бездіяльністю та протиправними діями, у зв'язку з чим позивачка ОСОБА_6 неодноразового зверталася до суду за захистом своїх порушених прав , була позбавлена можливості користуватися присудженою їй грошовою сумою у розмірі 1200 грн. і отримувати доходи по депозитному вкладу з цієї суми ,зазнала моральних страждань , отримала інвалідність 2 групи з 3 листопада 2009 року унаслідок постійних переживань у зв'язку з невиконанням судових рішень та нехваткою коштів на лікування .
У зв'язку з зазначеними обставинами позивачка просила стягнути на її користь з Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим матеріальну шкоду в сумі 3830,63 грн., яку складають невиплачені гроші за вищевказаними судовими рішеннями з урахування індексу інфляції , моральну шкоду у розмірі 55 000 грн., судові витрати, а також компенсацію, пов'язану з відривом від звичайних занять, пропорційно розміру мінімальної заробітної плати. Крім того, ОСОБА_6 просила винести окрему ухвалу за фактами бездіяльності відповідачів на адресу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим і прокурора Київського району м.Сімферополя .
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 11 травня 2012 року в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_6 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі на вказане рішення представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд під час вирішення справи не дав належної правової оцінки доводам позивачки щодо бездіяльності державних виконавців Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим та проігнорував практику Європейського суду з прав людини з цього питання, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.
В запереченнях на апеляційну скаргу Головне управління державної казначейської служби України в АР Крим просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 11 травня 2012 року без змін, посилаючись на те, що позов заявлено до неналежного відповідача.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, оскільки такий висновок суду відповідає нормам чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи.
Суд відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог. За змістом статті 16 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України , звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту порушених прав, а в силу положень статей 10 і 60 ЦПК України він зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та від вини цієї особи ( статті 1173, 1174 ЦК України).
Крім того, згідно положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
За приписами статті 87 Закону України « Про виконавче провадження» збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, ураховуючи положення наведених норм закону , відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовані порушенням її майнових та немайнових прав внаслідок тривалого невиконання судових рішень органами державної виконавчої служби, отже між сторонами виникли правовідносини, врегульовані Законами України «Про виконавче провадження» та «Про державну виконавчу службу».
Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2001 року Київським районним судом м.Сімферополя АР Крим було ухвалено рішення, яким з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 було стягнуто 600 грн. у відшкодування моральної шкоди. На підставі цього рішення 02 жовтня 2001 року був виданий виконавчий лист № 2-544/2001.
Рішенням вказаного місцевого суду від 29 жовтня 2003 року по справі № 2-710/2003 на користь позивачки з ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди було стягнуто 1000 грн., а 02 грудня 2003 року - видано відповідний виконавчий лист.
Зазначені виконавчі листи були пред'явлені позивачкою до примусового виконання, однак за весь час перебування їх у провадженні виконавчого органу на користь ОСОБА_6 було стягнуто лише 400 грн. за виконавчим листом № 2-544/2001.
Наразі на виконанні у Київському ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим знаходиться зведене виконавче провадження № 23257 по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 загальної суми 1201,50 грн.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_6 зазначала, що унаслідок бездіяльності державних виконавців Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим та невиконання ними вищевказаних судових рішень вона була позбавлена можливості вільно розпоряджатися належною їй за цими рішеннями грошовою сумою , що призвело до значних душевних страждань позивачки, порушення її звичайного життєвого розпорядку та встановлення інвалідності ІІ групи. З огляду на вказані обставини ОСОБА_6 просила стягнути на її користь з Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим 3830,63 грн. завданих збитків, які складають суми боргу за невиконаними рішеннями суду з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних , а також відшкодувати 55000 грн. моральної шкоди.
Отже, правовідносини, які склались між сторонами, стосуються відновлення порушених незаконними діями органу державного виконання майнових і особистих прав позивачки шляхом відшкодування на її користь завданої незаконними діями державних виконавців матеріальної і моральної шкоди .
Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено поняття збитків, до яких відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, сума у розмірі 3830,63 грн., яку просить стягнути позивачка у відшкодування матеріальної шкоди, у тому числі інфляційні втрати , утворені внаслідок невиконання судового рішення, не є збитками у розумінні зазначеної норми закону, тому суд дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для покладення на відповідачів обов'язку з її відшкодування..
При цьому суд обґрунтовано звернув увагу на зміст статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» , яка виключає перехід на державну виконавчу службу обов'язків боржника за виконавчим документом , а також недоведеність позивачкою розміру матеріальної шкоди .
У суду першої інстанції також були відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди на підставі частини 2 статті 1167 ЦК України.
Обов'язок органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування відшкодувати моральну шкоду незалежно від вини відповідно до вказаної правової норми має бути встановленим спеціальним Законом.
Однак Законами України «Про виконавче провадження» і « Про державну виконавчу службу» не передбачено за невиконання або неналежне виконання державним виконавцем своїх службових обов'язків такого виду відповідальності як відшкодування стягувачу моральної шкоди.
З огляду на наведене суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_6,а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку і не містять підстав для скасування цього рішення.
За таких обставин судова колегія вважає, що ухвалене 11 травня 2012 року Київським районним судом м.Сімферополя рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права , що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення цього рішення без змін.
На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у день її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Судді: Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Павловська І.Г.