РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/5955/2012Головуючий суду першої інстанції:Шустова І.П.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіРошка М.В.,

СуддівСіротюка В.Г., Хмарук Н.С.,

При секретаріПостікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки , за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року та додаткове рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ КБ «Приватбанк» 21.09.2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок не виконання належним чином умов кредитного договору від 07.02.2008 року виникла заборгованість, яку відповідач у добровільному порядку не сплачує. Просив звернути стягнення на предмет іпотеки (належний на праві власності відповідачу ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі та стягнути судові витрати з відповідача.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року відмовлено у задоволенні позову в частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі.

Не погодившись з даними судовим рішеннями, позивач по справі - ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційні скарги на зазначені судові рішення, в яких ставить питання про скасування рішень суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

справа № 22ц-/0190/5955/12 головуючий по 1-й інстанції: ШустоваІ.П.

справа № 22ц-/0190/6430\12 доповідач по апеляційній інстанції: Рошка М.В.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог частини першої статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту є помилковим, звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить загальним засадам цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, неспівмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленого майна, позовні вимоги про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі є похідними від звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції за таких мотивів відмови в позові підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. В частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі підлягає скасуванню та відмови у задоволені позовних вимог з інших підстав по мотивам неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 07.02.2008 року між Приватбанк (надалі - Банк) і відповідачем ОСОБА_6 (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № SIA6GA0000000002, за умови якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розміри 45730 доларів США на строк з 07 лютого2008 року по 07 лютого 2028 року, з сплатою процентів за ставкою 1 % щомісячно, а у свою чергу Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти в обумовлені строки на вищезгаданих умовах, для забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором надає в заставу нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, в порядку та на умовах викладених у договорі іпотеки /арк. с. 7-9/.

Також, 18.02.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (надалі - іпотекодержатель) і відповідачем ОСОБА_6 (надалі - іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки (реєстровий № 521), за умовами якого Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № SIA6GA0000000002 від 07.02.2008 року отримати задоволення за рахунок предмету іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності відповідачу. Зокрема, положеннями п.п. 3.1.4 цього Договору іпотеки передбачено право Іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. /арк. с. 10-14/.

Внаслідок невиконання належним чином умов кредитного договору № SIA6GA0000000002 від 07.02.2008 року станом на 26.08.2011 року виникла заборгованість на загальну суму 245863,34 грн. (30848,60 доларів США за курсом Національного банку України) /арк. с. 5/.

Згідно з вимогами частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог у іпотекодержателя виникає, коли зобов'язання не буде виконане у встановлений строк, а також в інших випадках, встановлених відповідно до договору і вимог законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього

Згідно пункту 3.1.4 іпотечного договору, у випадку невиконання іпотекодавцем за цим або невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки , реалізувати його.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи позивач повідомив іпатекодавця -ОСОБА_6 листом від 19.08.2011 року про порушення боржником умов договору і про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки ( а.с. 16).

Згідно пункту 41 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, при вирішені спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, це положення закону є оціночним, суду необхідно враховувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК)

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача по кредиту станом на 26.08.2011 року становить 245863,34 грн. (30848,60 доларів США за курсом Національного банку України) /арк. с. 5/, вартість заставного майна, яка зазначена в іпотечному договорі складає 56000 доларів США ( а.с.11), за час звернення позивача з позовом до суду відповідач не здійснює погашення заборгованості та не сплачую поточні платежи, про що не заперечував у суді апеляційної інстанції.

Доводи відповідача, що він не погашає заборгованість за кредитним договором внаслідок того, що банк не дає відомостей по залишку заборгованості не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до умов кредитного договору встановлена фіксована сума, яку повинен сплачувати ОСОБА_6 щомісячно, але ці обов'язкові платежи відповідач також не сплачує.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності є справедливим та розумним, сума заборгованості за кредитом складає більше половини вартості іпотечного майна.

Згідно з положеннями статті 38 Закону України «Про іпотеку» розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Щодо позовних вимог в частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі то вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини 3 статті 9 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян , що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 40 Закону України «Про іпотеку».

З матеріалів справи вбачається, що позивач не дотримався встановленого порядку та не звертався до відповідача з вимогою добровільно звільнити жиле приміщення, наявне в матеріалах справи звернення стосується повідомлення позивачем відповідача про заборгованість за кредитним договором ( а.с.16).

Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців спірного житлового приміщення.

Отже, вимоги позивача про звернення стягнення на предмети іпотеки, яким у встановленому законом порядку було забезпечено виконання такого договору є обґрунтованими і такими, що засновані на законі.

Позивачем по справі надані усі передбачені законом належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачем у свою чергу не надано жодних належних доказів, щодо виконання належним чином своїх зобов'язань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення по справі, колегія суддів, відповідно до статті 316 Цивільного процесуального кодексу України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у сумі 2682 грн. 75 коп.

Приписами пункту 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування і ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 313-314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»- задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року та додаткове рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року скасувати та ухвалите нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 лютого 2008 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_6, посвідченим приватним нотаріусом Алуштинського го нотаріального округу АРК ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі № 521: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 05 грудня 2007 року за реєстровим № 2921, зареєстрованого 10.12.2007 року Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер № 16400906 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SIA6GA0000000002 від 07.02.2008 року, укладеним між ПриватБанком та

ОСОБА_6 у сумі 245863,34 гривень, яка склалася станом на 28 серпня 2011 року, шляхом надання іпотекодержателю - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» права продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу, передбачених статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у сумі 2682 грн. 75 коп. ( дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні сімдесят п'ять копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Рошка М.В. Сіротюк В.Г. Хмарук Н.С.