РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/6762/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарова І.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМ’ясоєдової Т.М.,

СуддівДаніла Н.М., Сінані О.М.

При секретаріТорєханові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи підприємця - ОСОБА_7 про захист прав споживачів, відшкодування шкоди, стягнення пені та трьох відсотків річних, за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про захист прав споживачів, відшкодування шкоди, стягнення пені та трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2009 року вона придбала у фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» меблі вартістю 27 500, 00 гривень. Підтвердженням укладання договору купівлі-продажу є товарний чек, виданий відповідачем 10.07.2009 року. При огляді меблі дома нею була виявлена поломка розкладного пристрою крісла, про що вона негайно повідомила в магазин по телефону. Протягом місяця працівники відповідача забрали крісло для заміни, а через два тижня повернули його, стверджуючи, що воно нове. Після чого вона не використовувала меблі до грудня 2009 року, бо ремонтувала квартиру. Після закінчення ремонту в квартирі вважала, що зможе використовувати придбані меблі, однак нею знову були виявлені ті самі недоліки. Крім того, за час користування меблі вона помітила, що на основному дивані, на спинці утворилися порожнечі, а подушки на сидіннях сильно просіли. При розкладанні дивану виявився прорив на місцях з'єднання шкіри і «дерматину», але не по швах, бо тканина, з якої виготовлені меблі була гнила. Розриви були виявлені по всьому дивану - тканина просто розповзалася. Теж було виявлено на кріслі і дивані не розкладному. Вона відразу ж звернулась в магазин по телефону. Проте на неодноразові прохання приїхати і оглянути меблі працівники відповідача ніяк не реагували. Лише після письмового звернення приїхали представники відповідача, склали акт вилучення меблі і відвезли її нібито для ремонту. У даному акті були записані усі пошкодження меблів. Вона неодноразово зверталась до відповідача і просила замінити браковані меблі, оскільки вони підходили до інтер'єру її квартири, однак заміна не проводилась тривалий час. Відповідачем було запропоновано провести ремонт старої меблі. При цьому відповідач пояснив, що з'ясувати причину браку він не може, оскільки проведення експертизи коштує 2 000 гривень і вона триватиме до 3 місяців. Ремонтувати меблі вона не хотіла, оскільки попередній ремонт не дав ніякого результату. Окрім цього, виявлені недоліки є істотними та унеможливлюють подальше користування меблями. У зв'язку з відмовою відповідача обміняти браковані меблі на нові вона була вимушена звернутися до нього повторно з вимогою розірвати договір і повернути гроші, на що отримала відповідь, що меблі відремонтовані і знаходяться на складі і до теперішнього часу її вимога щодо повернення коштів та розірвання договору не розглянута, меблі знаходяться у відповідача, який продовжує користуватися її коштами. Зазначене свідчить про несвоєчасне виконання продавцем обов'язку, покладеного Законом України «Про захист прав споживачів» та тягне крім іншого, сплати неустойки та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про захист прав споживачів, відшкодування шкоди, стягнення пені та трьох відсотків річних задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу меблі, укладений 10.07.2009 року між ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_7 Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 вартість меблів 27 500, 00 грн., неустойку в розмірі 7386, 96 грн., а загалом 34 886,96 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки в розмірі 7386,96 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_6 в частині стягнення неустойки, оскільки вважає, що судове рішення в цій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до положень ст. 4 цього ж кодексу здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2009 року ОСОБА_6 придбала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» меблі вартістю 27500 грн., що підтверджується товарним чеком від 10.07.2009 року.

Після доставки меблів, виявилися недоліки в якості товару, зокрема, поломка розкладного пристрою крісла, про що покупець повідомила продавця.

Крім того, під час користування меблями позивач помітила, що на основному дивані, на спинці утворилися порожнечі, а подушки на сидіннях сильно просіли. При розкладанні дивану виявився прорив на місцях з'єднання шкіри і «дерматину», бо тканина, з якої виготовлені меблі була гнила. Розриви були виявлені по всьому дивану, тканина просто розповзлася. Такі ж недоліки були виявлені на кріслі і на дивані не розкладному.

На неодноразові усні заяви позивачки сторона відповідача не відреагувала та після письмового звернення (а.с. 6) представники відповідача склали акт вилучення меблі від 26.06.2010 року (а.с. 9) і відвезли її до відповідача.

У даному акті були записані всі пошкодження меблів. Вона неодноразово зверталася до відповідача і просила замінити браковані меблі, оскільки вони підходили до інтер'єру її квартири, однак заміна не проводилася тривалий час, що підтверджується змістом листування між сторонами.

Факт продажу неякісного товару відповідачем не оспорюється.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, виходячи із положень статей 655, 675, 673, 678, 525, 526, 623 Цивільного кодексу України та статей 4, 5, 7, 8, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_6 в частині розірвання укладеного сторонами 10.07.2009 року договору купівлі-продажу меблів та стягнення з відповідача на користь позивача 27500 грн., що не оспорюється відповідачем в апеляційній скарзі.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині - про стягнення неустойки в розмірі пені 7386,96 грн. підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_6

Звертаючись до суду з уточненою позовною заявою ОСОБА_6 просила стягнути на її користь з ОСОБА_7 неустойку у виді пені в сумі 7386,96 грн. та 3% річних в розмірі 1613,84 грн., обґрунтовуючи свої вимоги статтями 231, 343 Господарського кодексу України, Законом України від 21.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 530, 625 Цивільного кодексу України.

Проте, застосування до спірних правовідносин положень Господарського кодексу України неможливо, виходячи із суб'єктного складу сторін, оскільки відповідач є фізичною особою і не здійснює підприємницьку діяльність.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 в частині стягнення пені в сумі 7386,96 грн., суд першої інстанції усупереч вимогам статті 215 ЦПК України не навів в судовому рішенні закону, яким керувався та не навів розрахунку із якого виходив при визначенні цієї суми.

Правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що позивачем не доведена обґрунтованість вимог в цій частині позову, правових підстав для задоволення позову у цій частині у суду першої інстанції не було.

На підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядалось, оскільки не було оскаржено в апеляційному порядку особами, які брали участь у справі.

Виходячи з наведеного, керуючись пунктами 2, 4 частини 1 статті 309, пунктом 2 частини 1 статті 307, статтями 313, 314, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 неустойки в розмірі пені 7386,96 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_6 в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: