УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4846/2012Головуючий суду першої інстанції:Козуб О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

"09" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЧистякової Т.І.

СуддівЛюбобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2011 року у цивільній справі за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкой» до ОСОБА_6, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради Автономної Республіки Крим, про стягнення заборгованості за надання послуг по водопостачанню,

ВСТАНОВИЛА:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкой» (далі - КРП «ВПВКГ м. Джанкой») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надання послуг по водопостачанню. Уточнивши позов, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 925 грн. 80 коп., яка склалась станом на 01.04.2010 року. Позивач посилається на те, що ОСОБА_6 є споживачем послуг і як інвалід 2-ої групи звільнений на 100% від плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг відноситься встановлення цін/тарифів на вказані послуги відповідно до Закону, затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням. Стаття1 вказаного Закону містить поняття норми споживання, кількісного показника житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стандарти, нормативи, норми, порядок та правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляє та затверджує КМУ, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень і згідно законодавству. Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АРК прийняті наступні рішення «Про норми відпуску води населенню»: № 181 від 05.05.2001 року Про норми відпуску води на полив присадибних ділянок, № 234 від 23.06.2001 року, які діють до теперішнього часу та ними користується позивач при нарахуванні за послуги при без обліковому користуванні. Відповідач вважає, що норми відпуску води населенню включають до себе і полив, але дані норми застосовуються як для абонентів, які проживають у квартирах багатоквартирних будинків, так і для абонентів, які проживають у приватному секторі та мають поливну площу. При цьому, відповідачем не враховано, що виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АРК прийняті норми витрат води на полив присадибних ділянок окремим рішенням, оскільки вони є додатковими об'ємами води, і які безпосередньо нет використовуються для задоволення господарсько-питних потреб населення. Норми витрат води розраховуються згідно БНіП (будівельних норм і правил) 2.04.01-85. Додаток №3 БНіП є обов'язковим для застосування. Згідно п.1 Додатку, до житлових будинків квартирного типу з швидкодіючими водонагрівачами та багатоточечним водорозбором застосовується норма 250 лдобу до чоловіка, що складає в місяць 7,6 куб.м, окремо в п.32 цього додатку зазначені норми на поливу трав'яного покрову 3 лдобу, зелених насаджень 3-6 лдобу. Також, у примітках до додатку вказано, що для водоспоживачів будівель, споруджень та приміщень, не зазначених у вказаній таблиці, норми витрат води приймаються згідно цього додатку споживачів аналогічних по характеристиці водоспоживання та що норма витрат води на полив встановлена з розрахунку одного поливу, кількості поливів на добу приймається у залежності від кліматичних умов. Відповідно до ч.ч.2,3 ст.6 Постанови КМУ № 94 від 16.02.1994 року, пільги, передбачені діючим законодавством, надаються організаціями за рахунок власних коштів з їх відшкодуванням у подальшому з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами строки. Відшкодування організаціям витрат, пов'язаних з наданням пільг, фінансові органи здійснюють за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, наданих організаціями. Позивач є госпрозрахунковою організацією та самостійно не надає пільги окремим категоріям громадян, діє безпосередньо у межах закону. Стаття 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги у розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Джанкойською міською радою АРК прийняті рішення № 902 від 11.10.2005 року і встановлено тарифи: на водопостачання 0,36 грн. за куб.м., водовідведення - 0,54 грн. за 1 куб.м., полив і мийка машин - 0,73 грн. за 1 куб.м.; рішенням № 188 від 27.10.2006 року встановлено тарифи: на водопостачання 0,62 грн. за 1 куб.м, водовідведення - 1,16 грн. за 1 куб.м., полив і мийка машин-0,89 грн. за 1 куб.м; рішенням № 567 від 21.12.2007 року встановлено тарифи: на водопостачання 0,70 грн. за куб.м, водовідведення - 1,30 грн. за 1 куб.м., полив і мийка машин - 1,26 грн. за 1 куб.м; рішенням № 525 від 22.12.2008 року встановлено тарифи: на водопостачання 1,47 грн. за куб.м, водовідведення - 2,52 грн. за 1 куб.м, полив і мийка машин - 2,10 грн. за 1 куб.м. На підставі довідок метеостанції м. Джанкой в періоди, зазначені у довідках, у зв'язку із опадами, наказами позивача зменшена плата за полив у визначений період. Позивачем видавались такі накази 26.06.2006 року, 26.06.2007 року, 22.05.2008 року. Відповідачу нарахування плати за полив відповідачу здійснюється на підставі додаткових і угод від 06.08.2004 року, від 07.06.2005 року, від 10.08.2006 року до договору про надання послуг населенню, яке проживає у приватних житлових будинках, послуг по водопостачанню та водовідведенню від 14.04.2004 року, та Акту контрольної перевірки обліку води від 04.08.2008 року, відповідно до положень Постанови КМУ № 94 від 16.02.1994 року полив присадибної ділянки та мийка машини не входить до комунальних послуг, на які розповсюджується пільга, і УПСЗН не відшкодовує нарахування на полив земельної ділянки та мийку машини. Відповідачу не нараховувалась плата за водопостачання, а тільки нарахування на полив присадибної земельної ділянки та мийку машини. Існують акти засадженої земельної ділянки відповідача з зазначенням розмірів земельної ділянки, за межами будинкової території 25 кв.м. Нарахування плати за мийку машини здійснюється відповідачу на підставі вищевказаного договору від 14.04.2004 року, у п.4 якого вказано наявність автотранспорту у відповідача. Відповідач з будь-яких питань відносно мийки його машини не звертався, зміни до договору не вносились, а відповідно до п.2.1 Правил, договірні відносини стосовно користування системами комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах.

Ухвалою суду від 29.09.2009 року до участі у справі залучено Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради АРК у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, зі сторони позивача.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, зазначивши, що з моменту встановлення відповідачу інвалідності, він як учасник бойових дій, інвалід війни 2-ої групи, користується 100% пільгою по оплаті за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання відповідно до п.5 ч.1 ст.13 ЗУ «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки у відповідача відсутній лічильник води. Середня норма споживання на добу згідно п.6 договору від 14.04.2004 року бн визначена у розмірі 250 лдобу на одного чоловіка, що складає на місяць 7,5 куб.м. Сім'я відповідача складається з 2-х чоловік, у зв'язку із чим середня норма споживання на його сім'ю на місяць складає 15 куб.м (15 тонн), перевищення цієї норми зі сторони відповідача не було, посилались на ч.1 ст.15 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Законодавством не встановлено будь-яких обмежень по цілям використання відповідачем та його сім'єю 15 тонн води на місяць, особисто йому 7,5 тонн (більше 1 вагону-цистерни) води для санітарно-гігієнічних потреб забагато. Позивачем здійснюється розрахунком за тарифами, але рішення відповідного уповноваженого органу не надані, встановлюється поливний сезон з 15 квітня по 15 вересня, але не зазначено яким документом він встановлений. Якщо брати ці періоди, то 15 вересня в Криму настають холоди та насадження не поливаються. Затвердження тарифів по водопостачанню, встановлення початку та кінця опалювального періоду відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування відповідно до ст.7 та ч.2 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.13 ЗУ «Про питну воду та водопостачання», ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом ЖКГ № 190 від 27.06.2008 року. Відповідно до ст.16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», за ті дні місяці, коли кількість опадів за добу перевищує встановлену норму витрат води на полив, позивач повинен суму оплати за полив переглядати, знімати нарахування, але позивачем не надано розрахунок такого перегляду у зв'язку із погодними умовами та позов не містить відомостей, що у поливні сезони за весь період заборгованості осадки були у межах норми. Крім того, відповідачем зазначено, що городу та підсобного господарства він не має, що підтверджується викопіровкою з інвентарної справи його домоволодіння. Боргу за полив у нього виникнути не могло, але у розрахунку позивачу включено полив. Відповідач вважає, що комунальні господарства повинні проводити інвентаризацію посівної площі зі складанням акту такої інвентаризації, але таких актів позивачем не надано і не вказані номери таких актів. З чого складається плата на полив та яка площа увійшла у вартість за полив документами не підтверджено. Розрахунок заявленої позивачем суми у розмірі 925 гривень 80 копійок не надано. У розрахунку заборгованості зазначено борг за мийку автомобіля, але він не здійснює мийку автомобіля у себе вдома, оскільки модель його автомобіля не передбачає його мийку вручну, для цього він відвідує автомийку, що підтверджується його довідкою. Позивач звернувся до суду 17.03.2009 року, а позовні вимоги заявлені за період з 01.02.2006 року по квітень 2010 року, у зв'язку із чим і розрахунок заборгованості повинен був проведений з 17.03.2006 року в межах строків позовної давності по виконанню зобов'язань. Розрахунки, які надані позивачем, мають різні тарифи на ті самі послуги за один й той самий місяць та рік. Вважає, що у даному випадку не можуть застосовуватись норми БНіП, оскільки вони діють для проектування, будівництва та реконструкцій. Підставою для нарахування плати за вказані послуги є договір від 14.04.2004 року, а згідно абз.2 п.1 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», договори, укладені до 01.01.2006 року повинні бути приведені у відповідність. Тобто, договір є нікчемним і його визнання недійсним відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України не потребує. Тому угоди не можна приймати до уваги, оскільки вони є недійсними в силу закону і не утворюють правових наслідків.

Представник третьої особи вважає позовні вимоги обгрунтованими, оскільки відповідач має статус учасника війни і згідно ст.13 ЗУ «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» УПСЗН відшкодовує (компенсує) в межах норм 21 кв.м на кожну особу та додатково на сім'ю 10,5 кв.м пільги по оплаті за вказані послуги водопостачання. Постановою КМУ № 879 від 01.08.1996 року встановлено норми користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати. УПСЗН укладаються щорічно договори по компенсації пільг з підприємствами, які надають такі послуги. Норми відпуску води регулюються та встановлюються рішеннями виконавчого комітету Джанкойської міської ради АРК.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2011 року позов задоволено частково. З ОСОБА_6 на користь КРП «ВП ВКГ м. Джанкой» стягнено заборгованість за послуги водопостачання у розмірі 914 грн. 59 коп. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 гривень, а всього 944 (дев'ятсот сорок чотири) грн. 59 коп. Також з відповідача стягнено судовий збір у дохід держави у розмірі 51 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що судом безпідставно не враховане те, що підставою для нарахування плати за вказані послуги є договір від 14.04.2004 року, а згідно абз.2 п.1 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», договори, укладені до 01.01.2006 року повинні бути приведені у відповідність. Тобто, договір є нікчемним і його визнання недійсним відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України не потребує. Тому угоди не можна приймати до уваги, оскільки вони є недійсними в силу закону і не утворюють правових наслідків, а позивач не заявляв будь-яких вимог про визнання дійсним нікчемного правочину, тому відповідач вважає, що суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, представників позивача і третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову доведеність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновкам суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам, та зроблені з урахуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є споживачем послуг з водопостачання, які надає позивач на підставі договору від 14.04.2004 року (а.с.4-7). Відповідно до п.1 вказаного договору, позивач зобов'язаний надавати відповідачу та членам його сім'ї, а також особам, які проживають в житловому будинку, послуги по водопостачанню та водовідведенню, а відповідач зобов'язується здійснювати плату за вказані послуги на умовах цього договору. Згідно з п.3 Договору, користується послугами 1 чоловік, а відповідно до п.4 Договору об'єктом надання послуг є житловий 2-поверховий будинок та машина. Згідно п.6 Договору, позивач надає послуги відповідачу з централізованого холодного водопостачання на протязі року з витратами не менше 250 лдобу. Згідно п.9 Договору, розрахунковим періодом оплати послуг є один календарний місяць. Строк виконання платежів - не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця. До вказаного договору сторонами укладено додаткові угоди від 06.08.2004 року, від 07.06.2005 року, від 10.08.2006| року (а.с.8). Згідно додаткової угоди від 10.08.2006 року, вказаними послугами користуються 2 особи за нормою споживання 250 лдобу, до п.4 Типового договору також внесені зміни і зазначено площу зелених насаджень, саду, городу 250 кв.м, у тому числі - за межами домоволодіння.

Згідно зі ст.32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та ст.32 ЗУ «Про питну воду та водопостачання», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

ОСОБА_6 є інвалідом війни 2-ої групи і на підставі п.5 ч.1 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на пільгу - 100-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Згідно з п. 1 Порядку надання пільг, передбачених ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого Постановою КМУ № 94 від 16.02.1994 року (в редакції, що діяла у спірний період), пільги, передбачені ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім'ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним. До комунальних послуг належить в тому числі і водопостачання.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стандарти, нормативи, норми, порядок та правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляє та затверджує КМУ, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень і згідно законодавству.

Повноваженнями щодо затвердження норми споживання та якості, цін на послуги відповідно до ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» наділені органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» та п.2 Постанови КМУ № 1107 від 25.08.2004 року «Про Порядок розробки та затвердження нормативів питного водопостачання», норматив (норма) питного водопостачання - розрахункова кількість питної води, яка необхідна для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб однієї людини протягом доби у конкретному населеному пункті, на окремому об'єкті або транспортному засобі.

Статтею 19 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 3.12 Правил користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказами Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, передбачено, що плата за воду, яка використовується на поливання дворів, вулиць, зелених насаджень, газонів, прибирання громадських і дворових туалетів тощо, сплачується споживачами (субспоживачами) відповідно до показів засобів обліку води або норм водоспоживання. Витрати води для поливання прибудинкових територій визначаються на підставі показів засобів обліку, встановлених на поливальних трубопроводах, або згідно із чинними нормами водоспоживання.

З системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і з урахуванням обставин, встановлених судом, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, стягнувши заборгованість за надання послуг з водопостачання на полив зелених насаджень у період з 01.03.2006 року по 01.04.2010 року у розмірі 914 гривень 59 копійок, правильно дійшов висновку, що відповідач, уклавши з позивачем договір від 14.07.2004 року та додаткові угоди до нього від 06.08.2004 року, від 07.06.2005 року, від 10.08.2006 року, погодився з їх умовами, згідно яких він проживає і отримує послуги по водопостачанню у його будинку № 18 по вул. Первомайська в м. Джанкой АРК на себе та на дружину за нормою споживання води на водопостачання (питною водою) та на полив зелених насаджень, прибудинкової земельної ділянки, площа якої визначена додатковими угодами з серпня 2004 року у розмірі 250 кв.м, включаючи площу насаджень 100 кв.м і площу земельної ділянки за межами будинку 150 кв.м. Плата за питну воду на господарсько-побутові потреби нараховувалась відповідачеві з урахуванням цієї пільги, але виходячи з положень п.5 ч.1, ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якої вказана 100% знижка плати за користування комунальними послугами надається тільки для побутових потреб в межах середніх норм споживання і тільки на площу житла, яка визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку), та з урахуванням вище наведених положень чинного законодавства судом правильно зазначено, що вода, використана на поливну площу не є водою, яка витрачається на побутові потреби відповідача для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб і на вказану послугу з поливу зелених насаджень, городу, прибудинкової території не розповсюджується 100% пільга відповідача, і вона підлягає виплаті відповідачем у повному обсязі.

Оскаржуючи рішення суду в цій частині, позивачем не наведено переконливих допустимих та належних доказів на підтвердження своїх доводів. Критикуючи висновки суду щодо розрахунку заборгованості, апелянтом також на наведено доказів, які б спростовували цей розрахунок.

Колегія суддів також вважає, що судом правильно не прийнято до уваги надану відповідачем довідку ТОВ «Джанкой-торгсервіс» №59 від 30.06.2010 року, оскільки відповідно до вищевказаних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, відповідач зобов'язаний був повідомити позивача та надати відповідні документи на підтвердження того, що він не обслуговує свій автомобіль за адресою свого проживання, не здійснює мийку автомобіля, проте, будь-яких доказів того, що він звертався до позивача з відповідними документами та повідомляв його про вказані обставини, відповідачем не надано.

Доводи апелянта про нікчемність договору від 14.04.2004 року колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони грунтуються на помилковому трактуванні норм, що регулюють нікчемність правочину.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тобто, законодавцем недійсність правочину пов'язується з недодержанням стороною (сторонами) певних вимог саме в момент вчинення цього правочину. Між тим, жодного доказу того, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були не додержані вимоги, встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, апелянтом не надано.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Чистякова Т.І. Любобратцева Н.І. Філатова Є.В.