П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.06.2012 рокуСправа №1915/9316/2012
Тернопільський міськрайонний суд
у складі головуючої судді Воробель Н.П.
при секретарі Вербицькому Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Тернопільській області про визнання нечинною постанову в справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
До суду із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України у Тернопільській області із вимогами про визнання нечинною постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 106147 від 25 липня 2009 року, згідно із якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 12.9. б) Правил дорожнього руху України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 аргументує тим, що швидкості руху за вказаних у постанові обставин не порушував, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам законодавства, винесена лише на підставі фіксації правопорушення за допомогою технічного засобу для визначення швидкості «Візир», покази якого не мають доказової сили. Також, позивач вказує на порушення строків звернення даної постанови до виконання, оскільки копію постанови у державного виконавця отримав лише 22 травня 2012 року.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали із вказаних у позові мотивів.
Представник відповідача УДАІ УМВС України у Тернопільській області у судовому засіданні позову не визнав, проти його задоволення заперечив та пояснив, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні, оскільки використання технічного засобу для вимірювання швидкості руху - вимірювача швидкості радіолокаційного відеозаписувального «ВИЗИР», відповідає чинному наказу МВС України № 33 від 01 березня 2010 року «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху». Щодо аргументів позивача про несвоєчасність звернення постанови до виконання пояснив про те, що надати докази у підтвердження їх заперечення не може, оскільки на даний час усі облікові дані /журнали тощо/ про направлення постанови у виконавчу службу знищені за строком давності.
Суд, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову.
Як вбачається із постанови інспектора підрозділу УДАІ УМВСУ в Тернопільській області в справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 106147 від 25 липня 2009 року, ОСОБА_1 25 липня 2009 року о 14 год. 49 хв. у смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області на 348 км + 700 м. автодороги «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», керуючи транспортним засобом марки ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1, перевищив швидкість руху на 30 км/год., рухався зі швидкістю 90 км/год. та порушив п. 12.9. б) Правил дорожнього руху України.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови та інше.
Із змісту ст. 8 КУпАП слідує, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які вчинили адміністративне правопорушення.
У ст. 280 КУпАП передбачено те, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол, уповноваженою на те посадовою особою.
Суду не надано протоколу про вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1
Із мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що при її винесенні інспектор ДАІ керувався, крім інших норм, і ч. 6 ст. 258 КУпАП, тобто, протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова виносилась без участі позивача у справі; як доказ вчинення правопорушення взято до уваги покази приладу «Візир», серійний номер 0812349.
Згідно із ч. 6 ст. 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи.
На підставі рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року вказана частина шоста статті 258 КУпАП втратила чинність як така, що не відповідає Конституції України.
За правилами ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Посилання представника відповідача на додержання інспектором ДАІ при винесені оскаржуваної постанови вимог наказу МВС України № 33 від 01 березня 2010 року «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху»суд до уваги не бере, оскільки на час подій, вказаних у постанові /25 липня 2009 року/, даного наказу не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
У даній справі представником відповідача в заперечення позовних вимог позивача не надано суду жодних належних і допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, яке зазначене у оскаржуваній постанові. Твердження позивача про непорушення ним Правил дорожнього руху представником відповідача не спростовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З цих підстав адміністративний позов слід задовольнити, визнавши оскаржувану постанову нечинною та скасувавши її.
Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України, якою визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 122, 158-163, 171-2 КАС України, ч. 1 ст. 7, ст.ст. 8, 245, 251, ч. 1 ст. 254, ст. 280, п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, рішенням Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову інспектора підрозділу УДАІ УМВСУ в Тернопільській області у справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 106147 від 25 липня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., - визнати нечинною та скасувати.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяН. П. Воробель