УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/5832/2012Головуючий суду першої інстанції:Сердюк О.С.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.
"10" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПономаренко А.В.
СуддівДралла І.Г, Павловської І.Г.
При секретаріТаранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Трудівська сільська рада Сімферопольського району АР Крим, про поділ незавершеного будівництвом житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом , посилаючись на те, що в період з 1976 року по 1995 рік позивачка перебувала з відповідачем ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, під час якого (з 1978 року по 1985 рік) вони побудували житловий будинок, а також господарські будівлі та споруди на виділеній ОСОБА_7 під будівництво земельній ділянці площею 0,07 га, розташованій по АДРЕСА_1 в якому позивачка проживала до листопада 2010 року. Однак зазначений житлової будинок до даного часу не зданий в експлуатацію і право власності на нього у встановленому законом порядку за ОСОБА_7 не зареєстровано . У листопаді 2010 року відповідач вигнав позивачку зі спірного будинку і відмовився від його розділу .
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_6 просила виділити їй Ѕ частку житлового будинку, господарських споруд та будівель, розташованих по АДРЕСА_1 з наступною здачею до експлуатації кожним із сторін окремо виділеної йому відповідної частки майна, а також встановити порядок користування прилеглою до домоволодіння земельною ділянкою, виділивши кожному по Ѕ частці ділянки .
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 03 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено. Здійснено поділ незакінченого будівництвом житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту судової будівельно - технічної експертизи № 2264 від 05.01.2012 року (додаток №3, №4) наступним чином: виділено ОСОБА_6 частину житлового будинку літ. «А1» (приміщення №1-5, 1-8,1-9, частина 1-1 площею 2.0 м кв.) загальною площею 33,3 м кв.; Ѕ підвалу під літ. «А1»; сарай літ. «В»; сарай літ. «Г», позначені на схематичному плані додатку №3 синім кольором та складають 47/100 частки домоволодіння, загальною вартістю 94828 грн.; виділено ОСОБА_7 частину житлового будинку літ. «А1» (приміщення № 1-2, 1-3, 1-4, 1-6, 1-7, частина 1-1 площею 4,2 м. кв) загальною площею 34,7 м.кв; Ѕ підвалу під літ. «А1»; тамбур літ. «а1», ганок, сарай літ. «Б»; навіс літ. «Н»; вбиральню літ. «У»; душ; хвіртку №1, ворота №2, позначені на схематичному плані додатку № 3 зеленим кольором та складають 53/100 частки домоволодіння, загальною вартістю 105406 грн.; мощення та огорожу залишені в загальному користуванні сторін. Зобов'язано ОСОБА_7, частка якого складає 53/100, що на 3/100 перевищує належну йому ідеальну частку, сплатити ОСОБА_6, частка якої зменшилася до 47/100, грошову компенсацію у сумі 5289 грн. Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 2264 від 05.01.2012 року (додаток №4) згідно з яким : виділено ОСОБА_6 у користування земельну ділянку площею 564 м.кв, включаючи площу зайняту під будівлями, позначену на схематичному плані додатку № 4 синім кольором; виділено ОСОБА_7 у користування земельну ділянку площею 544 м.кв, включаючи площу зайняту під будівлями, позначену на схематичному плані додатку № 4 зеленим кольором; виділено у спільне користування сторін земельну ділянку площею 3,7 м.кв, позначену на схематичному плані додатку №4 жовтим кольором. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7 просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема, відповідач вказує, що суд під час вирішення справи не звернув увагу на пропуск позивачкою строку позовної давності, який сплинув 07 лютого 1998 року, та безпідставно задовольнив позов і ухвалив незаконне рішення, а також не врахував, що добудова спірного будинку проводилася відповідачем за власні кошти після розірвання шлюбу з позивачкою , коли вона покинула будинок.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_6 просить відмовити в її задоволенні .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_6, з чим погоджується колегія суддів, оскільки такий висновок суду відповідає нормам чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи.
Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю (далі-КпШС) України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, оглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно положень статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністюподружжя, їх частки визнаються рівними.
Частинами 2 і 3 статті 29 вказаного Кодексу визначено, що поділ спільного майна подружжя може бути проведений, як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. На вимоги про поділ майна ,яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності .
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1976 року по 7 лютого 1995 року (а.с.7).
6 квітня 1978 року на підставі рішення радгоспу «Сімферопольський» № 214 за ОСОБА_7 була закріплена земельна ділянка площею 0,07 га з фонду присадибних земель у АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку (а.с.12).
Згідно зазначеного рішення земельна ділянка була відведена в натурі за актом відведення меж земельної ділянки від 24 травня 1978 року (а.с.13), виконана та узгоджена проектно-кошторисна документація, отримані дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт та забудову земельної ділянки , у тому числі виконавчого комітету Сімферопольської районної ради народних депутатів 08 червня 1978 року та будівельний паспорт, видано свідоцтво на забудівлю земельної ділянки (а.с. 13-22).
Пленум Верховного Суду України у пункті 9 своєї Постанови № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року роз'яснив, що за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2264 від 05 січня 2012 року ступінь будівельної готовності житлового будинку (літ. «А») дорівнює 98%, підвалу (літ «а1») - 96%, тамбуру (літ. «а1») - 83%, сараю (літ. «Б») - 65%, сараю (літ. «В») - 91%, сараю (літ. «Г») - 48%, вбиральні (літ. «У») - 100 %, літнього душу (літ. «Д») - 42 %, навісу (літ. «Н») - 100%. Також експертизою була встановлена технічна можливість виділення в натурі часток зазначеного домоволодіння та завершення будівництва кожним із сторін окремо, незалежно один від одного (а.с. 87-104).
На підставі викладеного і відповідно статей 22 і 28 КпШС України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищевказаний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також прилеглі до нього господарські споруди є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки побудовані під час шлюбу сторін , мають високу ступень готовності, а тому підлягають поділу між ними в рівних частках із встановленням порядку користування земельною ділянкою за цією адресою відповідно до першого варіанту зазначеної експертизи .
Посилання відповідача ОСОБА_7 в апеляційної скарзі на добудову спірного будинку за власний рахунок після розірвання шлюбу з позивачкою та у3 її відсутності всупереч вимог статей 10 і 60 ЦПК України не доведені у встановленому законом порядку і не приймаються до уваги колегією суддів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_8 зазначала, і це встановлено судом першої інстанції під час вирішення справи , що про порушення свого права власності на частину спільного майна -спірного будинку вона дізналася у 2010 році , коли відповідач вигнав її з будинку і відмовився у добровільному порядку провести його поділ .
За приписами статей 10-11 КпШС України застосування позовної давності до сімейних відносин провадиться відповідно до цивільного законодавства и обчислюється від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Положеннями статті 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності як строку , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно частини 2 статті 72 Сімейного кодексу України та роз'яснень пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» позовна давність до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, встановлююється у три роки та обчислюється не з дати прийняття рішення про розірвання шлюбу , а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Як встановив місцевий суд з пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, позивачка проживала у спірному будинку приблизно з 1982 року по 1994-1995 рік , у 1998-1999 році знов вселилася до будинку і проживала у ньому до 2009-2010 років .
Вказані обставини частково визнані відповідачем і підтверджені копією постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 18 жовтня 2010 року ( а.с.118).
З огляду на наведене , суд правильно виходив з того, що встановлений законом строк звернення до суду позивачкою не пропущений , оскільки до 2010 року її майнові права як співвласника спірного будинку визнавалися відповідачем і не були порушені, разом з тим, виділення частки зі спільного майна подружжя за своєю правовою природою є реалізацією цивільного права, а не наслідком його порушення.
З огляду на наведене місцевий суд правильно виходив з наявності правових підстав для поділу спільного сумісного майна подружжя та відсутності перешкод у реалізації ОСОБА_6 своїх майнових прав, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують такого висновку суду і не заслуговують на увагу.
Отже, на думку колегії суддів, рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 03 липня 2012 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування апеляційна скарга не містить, що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у день її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Судді: Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Павловська І.Г.