Справа № 22-ц-1568/12 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 6 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -Павлишина О.Ф.,

суддів - Федоришина А.В. Штефаніци Ю.Г.,

при секретарі Винарчик О.П.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2011 року у цивільній справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 про демонтаж самочинно встановленого фундаменту під гараж, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про зобов»язання надати дозвіл на будівництво цегляного гаражу,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задоволено. Зобов»язано ОСОБА_2 демонтувати самочинно влаштований фундамент розміром 4,00 х 6,00 м під гараж біля контейнерного майданчика на АДРЕСА_2. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про зобов»язання надати дозвіл на будівництво цегляного гаражу відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради 37 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи та в користь держави 51 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з»ясування обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що фундамент влаштований ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в 1962 році, які на той час проживали в АДРЕСА_1, і які в подальшому на облаштованому фундаменті збудували цегляний сарай. Покликається, що 25.03.2003 року уклала з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір міни, в результаті чого почала проживати в АДРЕСА_1. Апелянт стверджує, що оскільки фактичним власником вищевказаного цегляного сараю і фундаменту являється ОСОБА_3, знесення такого і укріплення облаштованого фундаменту відбулося з її дозволу. Зазначає, що на місці сараю вирішила збудувати гараж, для чого провела реконструкцію і укріплення фундаменту. Покликається також на колективну заяву мешканців будинку по АДРЕСА_2 в міжвідомчу комісію Залізничного району м.Львова, в якій вони не заперечують щодо будівництва гаража. Апелянт зазначає, що ескізний проект гаража відповідає будівельним нормам, порушень вимог санітарного законодавства під час облаштування фундаменту і гаражу не виявлено. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених позовних вимог згідно з зустрічною позовною заявою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Судом встановлено такі обставини.

Відповідачка ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 в м.Львові біля контейнерного майданчика самовільно влаштувала фундамент під гараж. (а.с.5, 6)

Дозволів на будівництво Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради ОСОБА_2 не надавала. Постановою №533 від 06.11.2008 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення -штраф за порушення ст.152 КпАП України.(а.с.8) Розпорядженням Залізничної районної адміністрації №1165 „Про самочинне будівництво гр.ОСОБА_2." від 18.11.2008 року затверджено висновок міжвідомчої комісії та зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати самовільно влаштований фундамент розміром 4,00 х 6,00 м під гараж біля контейнерного майданчика на АДРЕСА_2. (а.с.9)

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України "Про планування і забудову територій" рішення органів виконавчої влади та самоврядування з питань забудови й іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Згідно зі ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Задовольняючи первісний позов та покладаючи на відповідачку обов"язок демонтувати самовільно влаштований фундамент під гараж, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ця будова розташована на земельній ділянці, яка відноситься до земель міста Львова, що не передані у власність чи користування ОСОБА_2, дозволів на будівництво та затвердженого проекту ОСОБА_2 не отримувала, власник земельної ділянки заперечує надання згоди на таке будівництво.

Висновок суду відповідає матеріалам справи та грунтується на вимогах закону.

В зв"язку з тим, що апеляційна скарга висновків суду не спростовує, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід визнати необгрунтованою та відхилити її.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф. Судді : Федоришин А.В.

Штефаніца Ю.Г.