Справа № 0907/11206/2012 року
Провадження № 2/0907/5737/2012 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої – судді Бабій О.М.
секретаря Сивухіної Ю.Ю.,
за участі представника позивачки по довіреності від 23.05.2012 року №789 ОСОБА_1, представника відповідачки по довіреності від 09.08.2012 року №2165 ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась в суд з наведеним позовом до відповідачки, мотивуючи тим, що вона є власником половини будинковолодіння, яке розтащоване по вул. Фіголя 35 «а» кв. 2 в м. Івано-Франківську, на підставі договору дарування, мирової угоди та витягів про державну реєстрацію. Власником другої половини будинковолодіння є відповідачка. Свою земельну ділянку відповідачка приватизувала. Посередині між входом до їхніх квартир проходить межа, але відстань від межі до стіни її квартири становить тільки 20 см, і це являється перешкодою в доступі до дверей її квартири. Фактично земельна ділянка перед входом до дверей їхніх квартир має ширину 135 см. Для забезпечення вільного доступу відповідачці до дверей квартири необхідно розділити дану ділянку порівну – по 67,5 см. кожному.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав з мотивів наведених в ньому, та суду пояснив, що чоловік відповідачки погрожував, що поставить паркан і тоді відповідачка не матиме доступу до дверей квартири, які ведуть на другий поверх.
Представник відповідачки в судовому засіданні вимоги позову заперечив, просив в позові відмовити як необгунтованому та безпідставному. Свої заперечення обгрунтовував тим, що у відповідачки є державний акт права власності на земельну ділянку, розмір та межі земельної ділянки визначено давно. Позивачці ніхто перешкод у доступі до своєї квартири ніхто не чинить, тому що відповідачка не проживає у будинковолодінні по вул. Фіголя 35 «а» в м. Івано-Франківську. Позов є безпідставним, позивачкою обрано не той спосіб захисту своїх прав. Просив в позові відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивачка є власником половини будинковолодіння по вул. Фіголя 35 «а» в м. Івано-Франківську (а.с.4,5).
Посередені будинковолодіння, між входом до квартир позивачки та відповідачки, проходить межа земельної ділянки (а.с.6).
Представник позивачки стверджував в своїх поясненнях, що фактичний розмір земельної ділянки перед входом до дверей квартир позивачки та відповідачки становить 135 см, а відстань від межі до стіни квартири позивачки становить 20 см., однак доказів на підтвердження своїх слів суду не надав.
Як вказав в своїх поясненнях представник позивачки права на користування земельною ділянкою у позивачки немає, державний акт на право власності на земельну ділянку в неї також відсутній, оскільки позивачку не влаштовують межі земельної ділянки.
Відповідачка, згідно державного акту на земельну ділянку серії ЯЖ №624336 від 27.01.2009 року (а.с.23), є співвласницею земельної ділянки площею 0,0249 га. у межах згідно з планом (а.с.24), земельна ділянка розташована по вул. Фіголя 35 «а» в м. Івано-Франківську.
Позивачкою вимоги про визнання недійсним чи частково недійсним державного акту виданого відповідачці не ставились.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Безпідставними є посилання представника позивача на статтю 107 Земельного кодексу України, відповідно до якої основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Однак розмір земельної ділянки відповідачки та її межі чітко визначені, про що вказано в державному акті на право власності на земельну ділянку.
Недоведеними в судовому засіданні є також посилання представника позивачки на те, що відповідачка якимось чином чинить перешкоди його довірительці у доступі до її квартири, оскільки, як вказав представник відповідачки і не заперечив представник позивачки, паркан коло входу до квартири позивачки відсутній.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
Судом проводилось попереднє судове засідання в даній справі, однак сторони не вважали за потрібне подавати докази або клопотати перед судом про їх витребування.
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд відповідно до статей 143, 144 ЦПК призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, однак таких заяв до суду не надходило.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
В даному випадку позивачкою невірно обрано спосіб захисту свого права.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивачки є необгрунтованими, такими, що грунтуються на припущеннях, а не на доказах, та не підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 321 ч.1 Цивільного кодексу України, ст. 107 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 27 ч. 2, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Бабій О.М.