Справа № 2-а-1040/11 г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р.                               м.Джанкой

          Суддя Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим:

головуючого, судді Кутанова Г. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійнного Фонду України в м.Джанкой та Джанкойському районі перерахунок соцдопомоги "Діти війни"

встановив:

          07.12.2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч ст. 22 Конституції України та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не здійснює нарахування цосіальної допомоги, що позивач у свою чергу вважає протиправною поведінкою з його боку. У зв’язку з наведеним позивач просить визнати бездіяльність УПФУ в м. Джанкой та Джанкойському районі незаконною та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити відповідні підвищення до його пенсії згідно із положеннями ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленним ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове держане страхування» з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, втративши працездатність, встановленого в 2007-2010 роках, за період з 07.06.2010 року по 07.12.2010 року з урахуванням виплачених сум за цей період.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не розповсюджується. У 2007р. були передбачені виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а 2008 та 2009 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У судове засідання за зазначеною справою сторони не зявились, надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, а тому він відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З довідки, наданої суду відповідачем вбачається, що з 01.01.2010 року по час звернення позивача з відповідним позовом до суду, йому виплачувалася надбавка «дитині війни» в розмірі 49, 80 грн. щомісячно.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року зазначені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, з моменту прийняття цього Рішення, підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла в редакції до 01.01.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи виплата позивачу підвищення до пенсії як «Дітям війни» з 01.01. 2010 здійснювалася в розмірі 49,80 грн. на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»

Але розмір підвищення, який встановлений в п. 8 Постанови № 530 від 28 травня 2008р., суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни» підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідач в період з 07.06.2010 року по 07.12..2010 року повинен нарахувати та виплатити позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з урахування раніше проведених виплат.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідно до положень чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем, і вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій відповідача.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

           перерахувати підвіщення до пенсії з 07.06.10 по 07.12.10

Суддя

ОСОБА_2