РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В., Іщенка В.І.,
при секретарі Петриченко О.В.,
за участю: позивача представника позивача - ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, експерта ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Керченського міського) суду АР Крим від 18 червня 2007 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 31.08.2004 року на вул.Кірова у м.Керчі відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль MITSUBISHI - GALANT, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого вона є, отримав технічні пошкодження.
ДТП відбулося у наслідок порушення ОСОБА_2, який керував автомобілем АЗЛК-2140, реєстраційній НОМЕР_2, належним ОСОБА_7, пунктів 10.1 та 14.1 Правил дорожнього руху. Просила стягнути з відповідача завдані матеріальні збитки в розмірі 6164 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 18 червня 2007 року позов ОСОБА_5 був задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 6164 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль позивачки був пошкоджений з вини відповідача, який порушив Правила дорожнього руху України.
Виходячи з того, що ОСОБА_5 на ремонт автомобілю було витрачено 6154 грн., суд стягнув з відповідача вказану суму у відшкодування матеріальної шкоди, а також компенсацію моральної шкоди, оскільки з вини відповідача був порушений її уклад життя.
Наявні в матеріалах справи дані підтверджують факт дорожньо-транспортної
пригоди, яка відбулася 31.08.2004 року у 15 год.55 хв. на вул. Кірова м. Керчі.
З протоколу про адміністративне правопорушення № 156489 від 31.08.2004 року випливає, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем АЗЛК-2140, при здійсненні маневру -
Справа №22-ц-1317-Ф/07
повороту ліворуч не надав дорогу попутному транспортному засобу (належному позивачці автомобілю під керуванням ОСОБА_6), який виконував обгін, не переконався, що це буде безпечним, не подав сигналу про намір повороту, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частиш.
Постановою Керченського міського суду від 15.09.2004 року ОСОБА_2 був визнаний винним у порушенні Правил дорожнього руху України, проте постановою голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2004 року постанова суду першої інстанції скасована, провадження по адміністративній справи закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно висновку авто-технічної експертизи, проведеної по справі №2-10/2006 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, дії водія ОСОБА_2, не відповідали пунктам 10.1 та 1.5 ПДРУ, відповідно до яких відповідач повинен був до початку здійснення маневру переконатися, що здійснення повороту ліворуч буде в цілому безпечним, надати дорогу транспортному засобу, який виконував його обгін, після чого, переконавшись у безпеці маневру, виконати поворот ліворуч, не створюючи небезпеку для руху.
Сукупність зібраних у справі доказів, зокрема пояснення свідка ОСОБА_8, копії документів з матеріалів адміністративної справи, підтверджують висновок суду про наявність вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, але при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди поза увагою суду залишився той факт, що документами, наданими позивачкою в обґрунтування розміру витрат на ремонт автомобілю оплата суми в 2265 грн. по накладній №6 від 15.10.2004 року (арк спр.10, оригінал - у справі №2-10/2006, арк.22) не підтверджена.
За таких обставин суд необгрунтовано стягнув вказану суму з відповідача, що на підставі п.2 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення в цій частині.
Крім того, при визначенні розміру компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність ремонту автомобілю порушила плани позивачки відносно лікування, тому що вона була вимушена прикласти всі зусилля для відновлення пошкодженого транспортного засобу. При цьому суд бере до уваги доводи позивачки про те, що вона мала потребу в санаторно-курортному лікуванні, але дії відповідача порушили уклад її життя.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, оскільки негативні наслідки ДТП у вигляді пошкодження майна потягли переживання позивачки з цього приводу. Проте, суд не врахував часу протягом, якого позивачка була позбавлена можливості користуватися майном, не звернув увагу на відсутність доказів того, що саме з приводу ДТП позивачка не пройшла санаторно-курортне лікування, рекомендоване у липні 2004 року; не прийняв до уваги матеріальне становище відповідача.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд недостатньо урахував ступень вини відповідача, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, тяжкість вимушених змін в її житті, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги розумності і справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди слід встановити у сумі 1000 грн.
За таких обставин рішення суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає зміні.
Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, оскільки не було проведено відтворення обстановки і обставин події, за результатом якої необхідно було провести автотехнічну експертизу, встановити швидкість, з якою рухався автомобіль MITSUBISHI, з'ясувати чи виконав водій ОСОБА_6 Правила дорожнього руху, які зобов'язують водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не можна визнати підставою для скасування рішення суду, оскільки нормами Цивільного процесуального кодексу України не передбачено проведення відтворення обстановки і обставин події, а наявність відображених у схемі ДТП слідів гальмування свідчить про те, що водій ОСОБА_6 вжив заходи для зменшення швидкості транспортного засобу.
Крім того, на думку апелянта підставою для скасування рішення суду є також те, що суд не з'ясував чи був автомобіль позивачки застрахований. Але, як випливає зі змісту протоколів судового засідання, ані відповідачем, ані його представником клопотання про витребування таких відомостей заявлено не було.
Керуючись ст.ст. 303, 307, ст.309, 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 червня 2007 року змінити, зменшити стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 суму матеріальної шкоди до 3889 грн., компенсацію моральної шкоди - до 1000 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.