ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Миколаїв

    За позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

До відповідачів: 1. Новобузька районна державна адміністрація Миколаївської області, м. Новий Буг, вул. Гребеннікова, 1

2. Регіональне управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації у Миколаївської області, м. Миколаїв, вул.. Ні кольська, 47

3-тя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Сільськогосподарський виробничий кооператив “Агрофірма “Варт”.

Про визнання неправомірними дій та зобов'язання видати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : ОСОБА_2, за дорученням;

Від 1 відповідача: не з'явився;

Від 2 відповідача: Скакодуб Н.М. за дорученням;

Від 3 особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 

Позивач звернувся до суду з позовом : визнати неправомірною бездіяльність відповідача 1 щодо невизнання сільської ради до якої відноситься земельна ділянка на якій розташовано кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати неправомірними дії відповідача 2 стосовно відмови у видачі ліцензії; Зобов'язати відповідача 1 визначити до якої сільської ради відноситься земельна ділянка на якій розташовано кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, належне СВК “Агрофірма “Варт”; Зобов'язати відповідача 2 видати ліцензію на право роздрібної торгівлі  в кафеІНФОРМАЦІЯ_1.

1-відповідач вважає позовні вимоги безпідставними з тих підстав, що райдержадміністрацією  не вирішувалось питання щодо підприємницької діяльності ОСОБА_1, крім того таких звернень не надходило.

          2-відповідач теж надав свої письмові заперечення , просить в задоволенні позову приватного підприємця відмовити повністю.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд-

встановив:

          18 квітня 2006р. позивач звернувся до РУ ДААК ДПА України в Миколаївської області із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в сільський місцевості за місцем торгівлі (згідно договору оренди приміщення) -в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, належному СВК “Агрофірма “Варт” розміщеному на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2. В підтвердження того, що об'єкт торгівлі знаходиться  за межами населеного пункту, позивач додав належним чином завірену копію рішення Новобузького районного суду від 09.06.2004 року. Але відповідач 2 запропонував надати довідку з Новобузької райдержадміністрації з зазначенням сільської Ради до адміністративно-територіальної одиниці якої відноситься земельна ділянка, на якій розташован об'єкт торгівлі.

          Та як стверджує позивач, через бездіяльність відповідача 1, який не зазначив до якої сільської Ради відноситься земельна ділянка, де розташован об'єкт  торгівлі, перший вимушений був перерахувати кошти на рахунок Новобузької місцевої ради.

          При цьому, слід зазначити, що позивачем проплата коштів в сумі 500 грн. відбулась 06.04.06р., а відповідь від 1 відповідача до приватного підприємця надійшла 20.04.06р.

          Позивач зазначає, що рішенням суду від 09.06.2004р. встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться місце торгівлі, розташована за межами території міста Новий Буг, тобто в сільській місцевості тому вважає відмову в видачі ліцензії неправомірною.

          В судовому засіданні позивач не зміг довести суду чи є місцевість на якій розташовано місце торгівлі селом чи селищем. При цьому позивач наполягає на тому, що це сільська місцевість.

          Відповідач -2 наполягає на тому, що згідно заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів, місце торгівлі (кафе ІНФОРМАЦІЯ_1) знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Відповідно до квитанції банку НОМЕР_1 та довідки Новобузького відділення Баштанської МДПІ Миколаївської області за НОМЕР_2, ОСОБА_1 сплачено плату за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на рахунок Новобузької міської ради в розмірі 500 грн.

Оскільки в своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що місце торгівлі знаходиться за межами населеного пункту, Регіональним управлінням ДААК ДПА України в Миколаївській області було здійснено запит до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, з проханням надати інформацію в межах якого адміністративно-територіального утворення розміщений об'єкт торгівлі кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 розташований за адресою мАДРЕСА_2, із посиланням на держаний акт України, який посвідчує межі визначеного адміністративно-територіального утворення. Але згідно відповіді за підписом начальника відділу земельних ресурсів Новобузького району, кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано розташованим за межами населеного пункту, що суперечить ст. 133 Конституції України в якій зазначено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, сіла і селища.

          Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.7 ст. 15 Закону України № 481 від 19.12.1995 року "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі -закон № 481) щорічна плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожне місце торгівлі становить 8000 грн. на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться на місці торгівлі, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст - 500 грн. на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій). В ч. 8 ст. 15 Закону № 481 зазначено, що плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями справляється щоквартально рівними частками і зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.

Згідно пункту 34 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 року № 493 "Про тимчасовий порядок видачі ліцензії на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробам і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами" видача ліцензій здійснюється тільки за умови фактичного надходження 1/4 частини встановленої річної плати за ліцензію до відповідного бюджету, яке перевіряється уповноваженою на видачу ліцензії особою на підставі поданої заявником копії платіжного доручення (з відміткою банку про сплату), та довідки відповідного фінансового органу про фактичне надходження коштів до бюджету.

Відповідно до ч. 14 ст. 15 Закону № 481 - ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

          Таким чином, виходячи з документів наданих приватним підприємцем ОСОБА_1. (в яких адреса місця торгівлі зазначена - АДРЕСА_2 та відповідних документів фінансових органів, в яких визначено, що кошти за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в розмірі 500 грн. надійшло на рахунок Новобузької міської ради) керуючись ч. 7 ст. 15 Закону № 481, в частині щорічної плати за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожне місце торгівлі що становить 8000 грн. (оскільки заявником не надано доказів, що зазначене місце торгівлі знаходиться на території села або селища), Регіональним управлінням ДААК ДПА України в Миколаївській області було обґрунтовано встановлено, що до відповідного бюджету (бюджет Новобузької міської ради) не надійшло ј частини встановленої річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

          Отже, посадові особи як 1-ого так і 2-го відповідачів діяли на підставі та в межах повноважень і у спосіб передбачений законами України.

          Але, беручи до уваги той факт, що торгівельна діяльність позивача в кафе яке розміщено на земельній ділянці за межами населеного пункту -підтверджується рішенням Новобузького районного суду від 09.06.04р. хоча й досі адреса кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться по АДРЕСА_2, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача щодо видачі йому ліцензії на право роздрібної торгівлі  алкогольними напоями в сільській місцевості за місцем торгівлі в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Таким чином, керуючись ст. 160, ст.ст. 162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Регіональне управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації у Миколаївської області видати приватному підприємцюОСОБА_1 ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в сільській місцевості за місцем торгівлі в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.