Категорія справ: 14 Справа № 2-а-5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 травня 2007 року                       Маневицький районний суд Волинської області

в складі:       головуючого - судді                                            Костюкевича С.Ф.

при секретарі                                                        Боймиструк О.Ф.

за участю      позивача                                                                   ОСОБА_1

представників відповідачів                                    Малогловця І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації про визнання протиправною відмови у виплаті компенсації за надання соціальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації (далі Управління праці) про стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за надання соціальних послуг.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з листопада 2004 року він надає соціальні послуги по догляду за жителем с. Градиськ Маневицького району Волинської області ОСОБА_2, котрий являється інвалідом 1-ї групи Великої Вітчизняної Війни і, згідно виписки із постанови лікарсько-консультативної комісії № 487 від 15.09.2004 року, не здатний до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до Закону України „Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 року, за надання соціальних послуг в період з 2 листопада 2004 року по 31 січня 2007 року Управлінням праці ОСОБА_1нарахована грошова компенсація в розмірі 1369 грн. 48 коп., однак в дійсності дані кошти позивачу не виплачені.

Покладаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_1 просив стягнути в його користь з Управління праці вищевказану суму заборгованості, як особі, яка надає соціальні послуги інваліду 1-ї групи.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та доповнив їх. При уточненні позовних вимог позивач просив визнати протиправною відмову Управління праці № Р-10/2-4 від 15.02.2007 року щодо виплати йому нарахованої суми соціальних послуг, стягнути виниклу заборгованість по даних послугах по січень 2007 року в розмірі 1369 грн. 48 коп. Збільшив позовні вимоги, просив стягнути виниклу заборгованість з лютого по квітень 2007 року (57 х З міс. = 170 грн.), а всього на загальну суму 1540 грн. 48 коп. (1369,48 + 171 = 1540,48) та зобов'язати Управління праці виплачувати щомісяця починаючи з травня 2007 року компенсацію за надання соціальних послуг відповідно до Закону України „Про соціальні послуги" від 19.06.2003 року та ПКМУ „Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" № 558 від 29.04.2004 року. Пояснив, що з листопада 2004 року доглядає інваліда 1-ї групи ОСОБА_2 - свого рідного брата, з яким разом проживають і який через тяжку хворобу потребує стороннього догляду. В листопаді 2004 року подав до Управління праці необхідні

2

документи про оформлення догляду. За увесь час надання соціальних послуг Управлінням праці йому нарахована грошова компенсація, однак в дійсності дані кошти не виплачені. Вказав, що на його письмове звернення вищезгадана державна установа в лютому 2007 року надіслала йому повідомлення, в якому відмовила у виплаті компенсації, посилаючись на відсутність коштів у місцевому бюджеті, передбачених для виплати даної категорії допомог. Вважає, що відсутність коштів не є підставою для невиконання вимог Закону України „Про соціальні послуги", а тому просить позов задовольнити.

Представник відповідача Малогловець І.В. позовних вимог не визнав, пояснив, що позивач ОСОБА_1 з листопада 2004 року дійсно надає соціальні послуги по догляду за інвалідом 1-ї групи ОСОБА_2, про що Управлінням праці оформлена і ведеться відповідна справа. Відповідно до Закону України „Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 року та постанови КМУ „Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" від 29 квітня 2004 року № 558, за увесь час здійснення догляду йому нараховується щомісячна компенсація за надані послуги, яка станом на 1 лютого 2007 року становить 1369,48 грн., однак оскільки кошти для виплати даного виду соціальної допомоги в місцевому бюджеті, з якого вона фінансується, на ці роки не закладались у зв'язку з дотаційністю бюджету, тому виплату позивачу грошової компенсації Управління праці провести не має можливості, так як рахунок по таких платежах держказначейством в районі не відкривався. Управління праці неодноразово клопотало перед райдержадміністрацією про передбачення таких виплат в місцевому бюджеті, однак позитивного рішення прийнято не було. Крім того, пояснив, що розрахунковий рахунок по напрямку спрямування „Соціальна допомога", відкритий для проведення виплат Управлінням праці, стосується виплат малозабезпеченим громадянам.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст.ст. 7, 14 Закону України „Про соціальні послуги" від 19.06.2003 року фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснює догляд за жителем с. Градиськ Маневицького району Волинської області ОСОБА_2, який являється інвалідом 1-ї групи Великої Вітчизняної Війни, потребує постійного стороннього догляду і перебуває на обліку як особа, якій надаються соціальні послуги, що підтверджується дослідженими судом відмовою Управління праці № Р-10/2-4 від 15.02.207 року, довідкою Волинської обласної МСЕК від 28.04.2004 року МСЕ № 001717, випискою № 487 від 15.09.2004 року із постанови ЛКК Маневицької райполіклініки, довідкою Новорудської сільської ради № 143 від 07.07.2003 року, актом обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2 від 02.11.2004 року, в яких знайшов підтвердження даний факт, що не заперечується й представниками відповідача.

Пунктом 2.14 постанови КМУ „Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" № 558 від 29 квітня 2004 року передбачено порядок нарахування та виплати компенсації за надання соціальних послуг, де вказано, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі компенсація). Компенсація фізичним особам пенсійного віку, які надають соціальні послуги, призначається виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам 1-ї групи. Компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку. Виплата компенсацій проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів.

3

З оглянутого в судовому засіданні протоколу № 2 від 2 листопада 2004 року засідання комісії з організації виконання постанови КМУ від 29.04.2004 року № 558 „Про затвердження порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" вбачається, що названа комісія при розгляді заяви ОСОБА_2 про необхідність надання йому соціальних послуг від 02.11.2004 року прийшла до висновку, що є необхідність у наданні вказаному громадянину соціальних послуг.

З дослідженого в суді розпорядження начальника Управління праці Нечипорука С.І. № 608313 від 10.11.2004 року, протоколу № 1 від 10.11.2004 року та розпорядження про перерахунок компенсації за надання соціальних послуг з 01.01.2006 року та з 01.01.2007 року, вбачається, що особою, яка надає соціальні послуги інваліду 1-ї групи ОСОБА_2 визначено позивача ОСОБА_1 і призначено компенсацію в таких розмірах з 02.11.2004 року по 31.12.2004 року на суму 83 грн. 98 коп.; з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року- 583 грн. 20 коп.; з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року- 645 грн. 30 коп.; з 01.01.2007 року по 31.01.2007 року - 57 грн., а всього на загальну суму 1369 грн. 48 коп. Даний розрахунок суд вважає вірним, оскільки проведений виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність із врахуванням зміни його величини протягом 2004 - 2007 років. Сума нарахувань сторонами не оспорюється. Також суд вважає за необхідне згідно доповнень до позову стягнути компенсацію за лютий-квітень 2007 року в сумі 171 грн. (57 грн. х 3 міс = 171 грн.), яка не виплачувалась і за вищевказані місяці. Таким чином, оскільки компенсація особам, які надають соціальні послуги передбачена Законом України „Про соціальні послуги", позивач являється такою особою, дана допомога йому нарахована, станом на квітень 2007 року є в розмірі 1540,48 грн., тому є всі підстави для стягнення даних коштів з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд вважає, що відсутність коштів у місцевому бюджеті не є підставою для невиконання Закону України „Про соціальні послуги" та відмови у виплаті позивачу компенсації за надані ним соціальні послуг, які, крім того, уже є нарахованими відповідно до діючого законодавства, так як для державного органу є неприпустимим виправдання неможливості виконання закону відсутністю належного фінансування. Крім того, фінансові труднощі держави не повинні перешкоджати виконанню вимог закону і держава є відповідальною за борги юридичних осіб, яких вона фінансує чи адміністративно контролює. Таким чином, на думку суду є всі підстави вважати відмову Управління праці у виплаті позивачу компенсації за надані ним соціальні послуги протиправною.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт ненадання позивачем ОСОБА_1 соціальних послуг інваліду 1-ї групи ОСОБА_2 з листопада 2004 року по даний час і компенсація за наданні послуги позивачу нараховувались, тому невиплата коштів є незаконною, а письмова відмова Управління праці № Р-10/2-4 від 15.02.2007 року - протиправною. Таким чином виникла заборгованість підлягає до повного стягнення із зобов'язванням Управління праці виплачувати встановлену законодавством суму надалі.

При вирішенні питання щодо визначення розахункового рахунку, з якого стягується заборгована сума коштів, суд вважає, що її слід стягувати з розрахункового рахунку Управління праці по напрямку спрямування „Соціальна допомога", який стосується виплат категоріям малозабезпечених громадян.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 14, 17, 71, 86, 94, п. 3 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про соціальні послуги" від 19.06.2003 року, постановою Кабінету Міністрів України

4

„Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" від 29.04.2004 року № 558, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати відмову Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації № Р-10/2-4 від 15.02.2007 року у виплаті ОСОБА_1грошової компенсації з надання соціальних послуг, протиправною.

Стягнути з Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації (р/р, ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, код соціальна допомога) на користь ОСОБА_1 1540 (одну тисячу п'ятсот сорок) гривень 48 копійок заборгованості по виплаті грошової компенсації за надання соціальних послуг з листопада 2004 року по квітень 2007 року.

Зобов'язати Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицького райдержадміністрації виплачувати ОСОБА_1щомісяця починаючи з травня 2007 року компенсацію за надання соціальних послуг відповідно до Закону України „Про соціальні послуги" від 19.06.2003 року та ПКМУ „Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" № 558 від 29.04.2004 року.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.