Справа № 2-2280/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          03 жовтня 2011 року            м. Запоріжжя

          Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Якубіної В.Б.

при секретарі Тарадюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про внесення змін у кредитно-заставний договір та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитно-заставним договором в сумі 93 602 грн. 05 коп., посилаючись на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 кредитно-заставного договору № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р., ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 16 779 доларів США 54 цента, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.06.2015 р. Відповідач ОСОБА_2 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором позичальник станом на 26.01.2009 р. мав заборгованість у сумі 12 156 доларів 11 центів, яка складається з наступного: 11 768 доларів США 68 центів - заборгованість за кредитом, 265 доларів США 47 центів - заборгованість по процентам за користування кредитом, 97 доларів США 50 центів - заборгованість по комісії за користування кредитом, 24 долари США 46 центів - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

19.06.2008 р. в забезпечення виконання зобов’язань за кредитно-заставним договором № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № DN81AR02000027, згідно з умовами якого ОСОБА_4 на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання перед позивачем відповідати за зобов’язання ОСОБА_2

Вимога, що була пред’явлена до поручителя ОСОБА_4 щодо виконання забезпеченого зобов’язання, залишена без задоволення.

Під час розгляду справи представник позивача неодноразово змінював та збільшував розмір позовних вимог, а також змінив предмет позову зі стягнення заборгованості на звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, і залишив без розгляду позовні вимоги до відповідача ОСОБА_4

Згідно до остаточних позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», заявлених 29.03.2011 р., представник позивача за первісним позовом просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. в розмірі 161 843 грн. 12 коп., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом - 96 704 грн. 67 коп., заборгованості за відсотками - 18 027 грн. 03 коп., заборгованості за комісією - 9 284 грн. 07 коп., пені - 34 764 грн. 07 коп., штрафу (згідно п. 14.9 договору) - 3 063 грн. 28 коп., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий, № кузова XWB3D31UD8A163448, реєстраційний номер: АР 0591 МІ, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, стягнути з відповідача всі понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 1 618 грн. 43 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 пред'явили зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк»про внесення змін у кредитно-заставний договір та стягнення моральної шкоди, зазначивши, що ОСОБА_2 дійсно 19.06.2008 р. уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк»кредитно-заставний договір № DN81AR02000027, згідно якого банк надав йому кредит для купівлі автомобіля в розмірів 16 779 доларів США 54 центи зі сплатою реальних відсотків за користування кредитом у розмірі 19,2% на рік залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 08.06.2015 р. В листопаді та грудні 2008 р. ОСОБА_2 сплачував платежі за договором не в повному обсязі, частково, тому що втратив роботу, а курс долара відносно гривні зріс удвічі. З таких же підстав він не зміг сплатити повністю щомісячний платіж у січні і лютому 2009 р. Вважає, що світова фінансова криза є об’єктивною причиною втрати ним роботи і неможливістю сплачувати повністю платежі за умовами кредитного договору. ОСОБА_2 тричі звертався до керівництва банку для зміни умов вище вказаного кредитно-заставного договору, але отримав відповідь про те, що банк хоче продати автомобіль, щоб погасити його борг приблизно 30% вартості. Банк також відмовився прийняти від ОСОБА_2 платежі у січні, лютому та березні 2009 р., а також не прийняв міри для продажу заставленого автомобіля, хоча він 09.12.2009 р. передав автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі представникам ПАТ КБ «ПриватБанка». Крім цього, зазначають, що договір поруки № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. ОСОБА_4 не підписувала, і про його існування вона не знала, а її підписи на цьому договорі є підробленими, оскільки ОСОБА_4 взагалі 18-19 червня 2008 р. знаходилася за межами Запорізької області. Навмисне затягування розгляду справи з боку позивача призвело до погіршення її стану здоров'я, а також до навмисного збільшення розміру збитків (відсотків). Посилаючись на зазначене просять суд змінити п. 17.8 кредитно-заставного договору № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р., а саме: «щомісяця в період сплати позичальник зобов’язаний сплатити щомісячний платіж 1500 грн. для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним», визнати договір поруки недійсним, стягнути з Пат КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк»в частині збільшення позовних вимог тіла кредиту, зробити перерахунок на 09.12.2009 р.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом на позовних вимогах наполягав і просить суд їх задовольнити у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про внесення змін у кредитно-заставний договір та стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі. Стосовно зустрічного позову надав суду свої заперечення, які обґрунтовані тим, що відповідно до умов кредитно-заставного договору № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. банк надав позичальникові кредит, а позичальник в свою чергу зобов’язаний повернути кредит в установлений строк, сплатити відсотки за весь час користування кредитом. В зв’язку з цим заборгованість за договором зростає з кожним днем і йде нарахування відсотків за користування кредитом, комісії, пені, а видавши автомобіль - предмет застави заставодержателю ОСОБА_2, ОСОБА_4 безпідставно вважають, що банком повинно бути припинено нарахування відсотків, комісії і помилково думають, що цією передачею уповноважити банк здійснити продаж автомобіля, бо для цього потрібна нотаріально посвідчена довіреність від заставодавця або рішення суду з цього приводу. Зазначає, що банк дав у борг гроші, а не автомобіль, і позичальник повинен повернути гроші, а не автомобіль, оскільки він є предметом застави, за рахунок якого можливе погашення боргу за кредитом. Щодо позовної вимоги про внесення змін у кредитно-заставний договір, то ця вимога не може бути задоволена судом, через те, що це бути прямим втручанням суду у договірні відносини між позичальником та кредитором, яке не передбачено ст.. 16 ЦК України. Щодо договору поруки, то цей договір не є предметом спору, і ці обставини жодним чином не можуть впливати на стан здоров’я людини. Отже відсутній причинно-наслідковий зв'язок між розглядом в суді справи та погіршенням стану здоров’я і наступним лікування ОСОБА_4 Зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»в позові має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та яким доказами це підтверджується. Але все це відсутнє, як в зустрічному позові так і в додатках до нього.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»і просили суд відмовити у повному обсязі у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.

          Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами письмові докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19.06.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір № DN81AR02000027, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 16 779 доларів США 54 центи зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 в свою чергу, зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 08.06.2015 року, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов’язань за вище зазначеним договором ОСОБА_2 надав банку в заставу автомобіль DAEWOO Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий, № кузова XWB3D31UD8A163448, реєстраційний номер: АР 0591 МІ, що належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом реєстрації транспортного засобу № АРС 082925 від 17.06.2008 р.

Відповідно до п. 15.1 кредитно-заставного договору строк дії договору з дня надання кредиту і діє до повного виконання зобов’язань сторонами за договором.

Згідно з п. п. 12.1, 12.2.6 договору подією дефолту позичальника вважається будь-яка подія, наприклад: затримання сплати позичальником частини наданого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, позичальник зобов’язаний негайно повернути суму кредиту в повному обсязі, виплатити винагороди, проценти за користування кредитом, виконати усі інші грошові зобов’язання за договором у повному обсязі, а банк має право, за своїм вибором, здійснити одну або декілька з наступних дій: ... 3) звернути стягнення на предмет застави; 4) застосувати будь-який спосіб захисту своїх прав.

ОСОБА_2 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує та має прострочену заборгованість з листопада 2008 р., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Станом на 11.03.2011 р. заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриатБанк»складає 20 009 доларів США 81 цент, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 11.03.2011 року (100 доларів США = 793,51 грн.), дорівнює 158 779 грн. 84 коп., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом - 12 186 доларів США 95 центів, що дорівнює 96 704 грн. 67 коп., заборгованості за відсотками - 2 271 долар США 81 цент, що дорівнює 18 027 грн. 03 коп., заборгованості за комісією - 1 170 доларів США, що дорівнює 9 284 грн. 07 коп., пені - 4 381 долар США 05 центів, що дорівнює 34 764 грн. 07 коп.

          Крім цього, пунктом 14.9 кредитно-заставного договору передбачена відповідальність позичальника при порушенні будь-якого грошового зобов’язання, передбачених даним договором, понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а Позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми невиконаного зобов’язання. Станом на 11.03.2011 р. порушення позичальником грошових зобов’язань за договором йде з листопада 2008 р. і триває до сьогодні: сума простроченого тіла кредиту (29 333 грн. 21 коп.) + прострочена заборгованість за відсотками (17 648 грн. 37 коп.) + прострочена комісія (9 284 грн. 07 коп.) = 56 265 грн. 65 коп., з яких 5 % = 2 813 грн. 28 коп., а всього штраф (згідно п. 14.9 договору) = 2 813 грн. 28 коп. + 250 грн. = 3 063 грн. 28 коп.

Суд вважає, що первісний позов ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про внесення змін у кредитно-заставний договір та стягнення моральної шкоди частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Чинне законодавство України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у вигляді пені, якою у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Чинне законодавство України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у вигляді пені, якою у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною третьою ст. 549 ЦК України встановлюється, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у разі порушення зобов'язання боржник повинен відшкодувати збитки, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, та допустив заборгованість по кредиту, чим порушує умови договору, і за станом на 2511.03.2011 р. у нього утворилася заборгованість за кредитно-заставним договором № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. в розмірі 161 843 грн. 12 коп.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу», ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статті 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. 589 ЦК України передбачають, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

          Стаття 20 Закону України «Про заставу»надає ПАТ КБ «ПриватБанк»право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором. Згідно з п. 13.2 договору звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя може здійснюватися шляхом продажу предмету застави із укладанням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

          В порядку ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Оскільки ОСОБА_2 не сплачує щомісячні платежі за кредитно-заставним договором № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно зустрічного позову, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для внесення змін у кредитно-заставний договір, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Крім того, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Крім того, суд вважає, що зменшення прибутків ОСОБА_2 не є обставинами, які можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють ОСОБА_2 виконувати умови укладеного договору.

Таким чином, при укладанні кредитного договору ОСОБА_2 на думку суду, передбачив, що можуть виникнути зміни курсу долару США до гривні під час виконання зобов’язань за кредитним договором, він мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало ОСОБА_2 отримати кредит у національній валюті. За даних обставин, відсутні підстави для задоволення даної вимоги зустрічного позову.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р., згідно з умовами якого, остання на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання перед позивачем відповідати за зобов’язання ОСОБА_2

По факту укладання вище вказаного договору позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в зустрічній позовній заяві пояснила, що договір поруки № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. вона ніколи не підписувала, не знала про його існування і в загалі 18-19 червня 2008 р. знаходилася за межами Запорізької області, а саме з 14.06.2008 р. до 21.06.2008 р. вона відпочивала на базі відпочинку «Марина»у м. Алушта АР Крим.

Дані обставини підтверджуються путівкою № 17 на туристичне обслуговування, видане туристичним агентством ПП «Ювента-Тур», квитанцією до прибуткового касового ордеру № 17/01 від 10.06.2008 р., підтвердженням бронювання і відпочинку.

Згідно п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно п. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на те, що ОСОБА_5 договір не підписувала, вказаний договір не відповідає внутрішній волі позивача за первісним позовом і вона не бажає настання будь-яких правових насідків, що випливають з цього договору

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 договір поруки № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р., згідно якого вона є поручителем ОСОБА_2 у виконання кредитно-заставного договору № DN81AR02000027 від 19.06.2008 р. не підписувала, зазначений договір було укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк»та невідомою собою від імені ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами справи.

Тому, на підставі викладеного, дослідивши надані позивачем за первісним позовом письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання договору поруки недійним є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (неморальної) шкоди»від 31.03.1995 р. № 4 вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер, обсяг та тривалість страждань, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 не довела суду факт того, що діями представника відповідача їй причинено моральну шкоду, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що саме затягування представниками банку розгляду справи і постійно збільшуваних позовних вимог банку призвело до погіршення її стану здоров’я і потрапляння її до лікарні.

Керуючись ст. ст. 11-16, 212, 509, 526, 527, 530, 536, 572, 589, 590, 610, 611, 612, 624, 628, 629, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 1, 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 24-26, 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», умовами Кредитного-заставного договору, ст. ст. 4, 10, 11, 18, 59, 60, 88, 208, 209, 212 -215, 218, 224-226, 292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити у повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк»за кредитно-заставним договором № DN81AR02000027 від 19.06.2008 року в розмірі 161 843 грн. 12 коп., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом - 96 704 грн. 67 коп., заборгованості за відсотками - 18 027 грн. 03 коп., заборгованості за комісією - 9 284 грн. 07 коп., пені - 34 764 грн. 07 коп., штрафу (згідно п. 14.9 Договору) - 3 063 грн. 28 коп. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий, № кузова XWB3D31UD8A163448, реєстраційний номер: АР 0591 МІ, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ: 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням Публічного акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»судовий збір в розмірі 1 618 грн. 43 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про внесення змін у кредитно-заставний договір та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поруки № DN81AR02000027 від 19.06.2008 року, укладеного Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»та невідомою особою від імені ОСОБА_4.

В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                      В.Б. Якубіна