РІШЕННЯ
Іменем України
12 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів: М»ясоєдової Т.М. Берзіньш B.C. шри секретарі Іванові O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Ялтинська товарна біржа „Ю-Куб", ТОВ „Фірма СТД-Центр", перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Південнокримське агентство нерухомості", Ялтинська товарна біржа „Ю-Куб", перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та продовження строку на прийняття спадщини
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду м. Сімферополя від 13 червня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 в особі його законного представника ОСОБА_3 із залученням у якості третіх осіб Ялтинської товарної біржі „Ю-Куб", ТОВ „Фірма СТД-Центр", першої Ялтинської державної нотаріальної контори, про визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/4 частки жилого будинку АДРЕСА_1, який було укладено на Ялтинській товарній біржі 22 травня 1996 року між позивачкою та ОСОБА_4, та визнання права власності на зазначену нерухомість. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторонами правочину були виконані усі суттєві умови договору, а саме стосовно укладення письмового договору, узгодження ціни, передачі вартості нерухомості продавцю, реєстрації права власності у БТІ. Однак дійсність цієї угоди не визнається першою Ялтинською державною нотаріальною конторою, у зв'язку з чим позивачка бажає легалізувати зазначену угоду шляхом ухвалення судового рішення.
У жовтні 2005 року із зустрічним позовом до ОСОБА_1 звернулася ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 і просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 липня 1994 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, визнати недійсним право власності ОСОБА_1 на зазначену нерухомість та продовжити строк на прийняття спадщини. ОСОБА_3 посилалася на те, що вказаний договір купівлі-продажу не може бути визнано дійсним,
Справа №22-ц-5641/2007р.
оскільки власник зазначеної частки жилого будинку ОСОБА_4 не підписував договір купівлі-продажу на товарній біржі, тому підлягають захисту майнові права неповнолітнього сина померлого ОСОБА_4 Крім того, строк на прийняття спадщини у вигляді зазначеного майна підлягає продовженню, оскільки вона не знала про належність цього майна ОСОБА_4
Рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено. Постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/4 частки жилого будинку АДРЕСА_1 від 22 травня 1996 року, який був засвідчений Ялтинською товарною біржею „Ю-Куб", та визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену частку житлового будинку. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і відмову у позові ОСОБА_3 з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1 і задоволення позову ОСОБА_3, зазначивши, що суд першої інстанції не виконав указівки суду апеляційної інстанції щодо дослідження договорів доручення і з'ясування питання, у чому виражалося виконання суттєвих умов договору купівлі-продажу, однак суд першої інстанції, вдруге розглядаючи позов, ці указівки не виконав, тому його висновки про наявність волевиявлення ОСОБА_5 на передачу свого нерухомого майна ОСОБА_1 не відповідають дійсним обставинам і матеріалам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що наявність підписів продавця та покупця на договорі свідчіть про те, що з договором вони ознайомлені та згодні, волевиявлення ОСОБА_4 було вільним; на протязі кількох років до смерті ОСОБА_4 не оскаржував договір купівлі-продажу і не просив визнати його недійсним, тобто його цілком влаштовували умови договору та він не збирався його оскаржувати; спір виник лише після його смерті.
Висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, 22 травня 1996 року брокерська контора фірма „Ейс" в особі менеджера ОСОБА_6, яка діяла на підставі договору доручення від 22 травня 1996 року від імені ОСОБА_4, продала ОСОБА_1 в особі її представника 1/4 частку жилого будинку АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_4 (а.с.6). Цей договір був укладений на Ялтинській товарній біржі „Ю-Куб", підписаний представниками сторін угоди та зареєстрований на біржі у той же день. У кінці договору є запис про те, що продавець і покупець ознайомлені із договором і згодні з ним; за поясненнями ОСОБА_1 на договорі є справжні підписи її та ОСОБА_4 Оскільки справжність підпису ОСОБА_4 на зазначеному договорі оспорюється законним представником неповнолітнього позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, суд першої інстанції призначив судово-почеркознавську експертизу. Експерт НДЕКЦ при ГУ МВС надав висновок від 22 квітня 2007 року про те, що неможливо відповісти на питання, чи виконаний підпис на договорі купівлі-продажу від 22 травня 1996 року від імені продавця саме ОСОБА_4; цей висновок обгрунтовано тим, що має місце часткова непорівнянність по транскрипції окремих елементів досліджуваного підпису та зразків, відсутність експериментальних зразків, великої варіаційності зразків підпису ОСОБА_4, різних умов виконання досліджуваного підпису та зразків, а також
з'ясованої такої сукупності ознак, що збігаються та розрізнюються, що не дозволяє в
категоричній або імовірнісній формі стверджувати про наявність або відсутність
тотожності (а.с.95-99,т.2). Договір доручення від 22 травня 1996 року між ОСОБА_4 та брокерською конторою фірма „Ейс" щодо представництва інтересів ОСОБА_4 у справі відсутній і судом першої інстанції не досліджувався.
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_4 доручав брокерській
конторі фірма „Ейс" укладати від його імені як власника зазначеної нерухомості договір
купівлі-продажу з ОСОБА_1 і cake ОСОБА_4 підписав договір купівлі-продажі нерухомості від 22 травня 1996 року суду першої інстанції не надано.
Про необхідність досліджування договорів доручення від імені сторін угоди
було зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 18 жовтня 2006 року (а.с.157,т.1),
позивачка ОСОБА_1 була повідомлена про підстави скасування попереднього
судового рішення.
Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України у цивільному процесі встановлений принцип змагальності, на підставі якого кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка ОСОБА_1 не надала суду ніяких доказів в обгрунтування своїх
вимог про дійсність договору купівлі-продажу від 22 травня 1996 року.
Висновки суду по суті є припущенням того, що договір купівлі-продажу від 22
травня 1996 року був дійсно підписаний ОСОБА_4, оскільки він з 1996 року до
дня своєї смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 року не оскаржував цей договір, тому його влаштовували умови
цього договору.
Згідно із ст.224 ЦК України в редакції 1963 року суттєвою умовою договору
купівлі-продажу є передача продавцем належного йому майна у власність покупця за
волевиявленням продавця.
Вимога щодо обов'язкового волевиявлення сторін угоди на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків слідує також із змісту ст.41 ЦК
України в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості.
З урахуванням зазначених обставин справи та правових положень ЦК України
колегія суддів вважає, що відсутність доказів щодо волевиявлення ОСОБА_4 на
передачу ОСОБА_1' вищезазначеного майна при укладенні договору купівлі-продажу
22 травня 1996 року свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції
щодо дійсності оспорюванної угоди.
Відносно позовних вимог ОСОБА_3 колегія суддів також дійшла
висновку про необґрунтованість її позову, приймаючи до уваги те, що договір купівлі-
продажу від 22 травня 1996 року на момент звернення її з позовом ще не був дійсним,
право власності ОСОБА_1 на зазначену нерухомість правовстановлюючим
документом не встановлено; ОСОБА_1 тільки звернулася до суду з позовом про
визнання цього договору дійсним та визнання права власності. Крім того, не підлягає
задоволенню вимога щодо продовження строку на прийняття спадщини.
За змістом ст.549 ЦК України в редакції 1963 року заява про прийняття
спадщини у повному обсязі подається до нотаріальної контори на протязі шести місяців
після смерті спадкодавця. За матеріалами справи заява від імені ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 у ІНФОРМАЦІЯ_1 році була подана до нотаріальної контори у встановлений строк із зазначенням про прийняття всього спадкового майна (а.с.34,т.2). Спадкове право не передбачає подачу заяви про прийняття спадщини відносно кожного об'єкту нерухомості, який належить спадкодавцю.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи ОСОБА_3 відмовилася від позову в частині продовження строку на прийняття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки протоколи судових засідань не містять її відмови або відмови її представника від позову у зазначеній частині.
На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1, а також у позові ОСОБА_3
Керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду м. Сімферополя від 13 червня 2007 року скасувати. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Ялтинська товарна біржа „Ю-Куб", ТОВ „Фірма СТД-Центр", перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Південнокримське агентство нерухомості", Ялтинська товарна біржа „Ю-Куб", перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку жилого будинку АДРЕСА_1 та продовження строку на прийняття спадщини.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.