Справа №22-1100                             Головуючий у 1 інст.Мичка І.М.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2007 року                                                                                м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів Ковалевича СП., Шеремет A.M.

При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

З участю сторін, Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчого директора товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервісбуд" на рішення Здолбунівського районного суду від 1 серпня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервісбуд" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,

встановила:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 1 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Спецсервісбуд" на користь ОСОБА_1 - 8498гривень 10коп. не отриманого ним заробітку.

У поданій апеляційній скарзі виконавчий директор ТзОВ "Спецсервісбуд" вказує, що постановляючи ріпіення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано

норми матеріального та процесуального права, неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, з червня по жовтень 2005 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний, листок непрацездатності для нарахування йому допомоги по тимчасовій непрацездатності товариству не здав, а лише пред"явив його для огляду в суді.

Оскільки, ОСОБА_1 тривалий час хворів, то допомога по тимчасовій непрацездатності мала виплачуватися йому не підприємством, а Фондом соціального страхування тимчасової втрати непрацездатності.

Довідка видана бувшим керівником підприємства стосовно виплати ОСОБА_1 заробітної плати не відповідає наявним документам і видана йому помилково.

Просив оскаржуване рішення скасувати.

В судовому засіданні відповідач свою апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_1 просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доводи та заперечення сторін, перевіривши матеріали справи прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював столяром 5-го розряду в ТзОВ "Спецсервісбуд" з 1 березня по 6 жовтня 2005 року.

За вказаний період роботодавець заборгував йому 2317гривень 23коп. заробітної плати.

6 жовтня 2005 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи по п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоровья, розрахунок з ним проведений не був і всіх належних від підприємства йому сум виплачено не було, у зв"язку з чим працівник просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку починаючи з 7 жовтня 2005 року по день звернення з позовом до суду у сумі 5794гривні 56коп.

Окрім того, просив стягнути 386гривень 31коп. компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати.

Суд першої інстанції перевіривши обгрунтованість вимог ОСОБА_1 правомірно дійшов висновку про задоволення заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач з червня по жовтень 2005 року не працював у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю і не подавав лікарняного листка підприємству, до того ж виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності має здійснювати Фонд соціального страхування тимчасової втрати працездатності на увагу не заслуговують.

З матеріалів справи вбачається, що позивач через начальника столярного цеха ОСОБА_2 передавав лікарняні листки підприємству, які здавались в бухгалтерію для вирішення питання про їх оплату (а.с.32,33).

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов"язковим державним соціальним страхуванням у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб.

Оскільки, комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства питання про оплату лікарняних листків ОСОБА_1 вирішені не були, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з підприємства заробітну плату на користь працівника за вказаний період.

Враховуючи, що спір вирішено судом без порушення норм матеріального та процесуального права,  а доводи

апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду наведених у рішенні, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу виконавчого директора ТзОВ "Спецсервісбуд" відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 1 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання нею законної сили.