Справа № 10-217/07 p. Головуючий суду 1  інстанції

Категорія: запобіжний захід Савіна О.І.

Доповідач апеляційного суду

Гулий В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Ржепецького О.П.

суддів: Губи О.О.,  Гулого В.П.

за участю:

прокурора      Багірової В.А.

захисника       ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві матеріали з питань запобіжного заходу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від З вересня 2007 року,  якою

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м.  Миколаєва,  раніше судимого: 1.

01.03.2005      року Жовтневим     районним     судом

Миколаївської області за ч. 2  ст.  185 КК України на 1 рік позбавлення волі,  з застосуванням  ст.  75 КК України,  з звільненням від відбування покарання,  з іспитовим строком 1 рік; 2. 08.11.2006 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за  ст.  297 КК України на 2 роки обмеження волі,  з застосуванням  ст.  75 КК України з звільненням від відбування покарання з випробування терміном 2 роки,  підозрюваного у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  297 КК України

обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Прийнявши таке рішення,  суддя в постанові зазначив,  що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості,  перебуваючи на волі,  може перешкодити встановленню істини по кримінальній справі,  може продовжити злочинну діяльність,  може ухилитися від слідства і суду,  аргументуючи тим,  що ОСОБА_2 ніде не працює,     підозрюється    у  неодноразовому    викраденні    предметів,     що

знаходяться  в місці  поховання  в період іспитового строку за вчинення аналогічних злочинів.

В апеляції захисник просить постанову судді скасувати,  вважає,  що судом,  при обранні запобіжного заходу не було дотримано вимоги КПК України. Не враховано,  що санкцією статті 297 КК України,  передбачене максимальне покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. В порушення вимог  ст.   ст.  148,  150 КПК України не вивчено характеризуючі дані підозрюваного,  який має позитивну характеристику,  постійне місце роботи і проживання,    має на утриманні неповнолітню дитину.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення захисника на підтримку апеляції,  думку прокурора про залишення постанови судді без зміни,  вивчивши матеріали судового провадження та кримінальної справи,  обговоривши апеляцію,  колегія суддів вважає її такою,  що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з постанови,  суддя при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,  вимоги  ст.   ст.  148,  150,  155 КПК України не порушив.

Згідно з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_2 підозрюється у вчинені злочину,  передбаченого  ст.  297 КК України,  за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення воли на строк до трьох років,  тобто у вчиненні злочину середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 1  ст.  155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини,  за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини,  за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.

Згідно ч.3 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" винятковими є випадки,  коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати,  що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного,  обвинуваченого. Це можливо,  наприклад,  коли особа не має постійного місця проживання,  зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби,  продовжує вчиняти злочини,  підтримує соціальні зв'язки негативного характеру,  порушила умови запобіжного заходу,  не пов'язаного з позбавленням волі,  раніше ухилялася від слідства,  суду чи виконання судових рішень або ж коли особу підозрюваного взагалі не встановлено.

Як видно з пояснень самого підозрюваного ОСОБА_2,  він,  будучи засудженим у 2006 р. за  ст.  297 К України (наруга над могилою),  в період іспитового строку,  з весни 2007 року систематично їздив до кладовищ м.  Южноукраїнська,  с Благодатне Арбузинського району та м.  Первомайськ де вчиняв крадіжки предметів,  що знаходяться в місці поховання.

Обставини викладені самим підозрюваним,  а також наявні у справі фактичні дані свідчать про можливість продовження підозрюваним вчинення злочинів.

За таких обставин слід вважати правильними висновки суду,  що ОСОБА_2 може спробувати ухилитися від слідства або суду,  може продовжити злочинну діяльність.

На думку колегії суддів застосування більш м'якого,  ніж взяття під варту,  запобіжного заходу,  не може забезпечити виконання ОСОБА_2 процесуальних обов'язків,  що випливають із ч. 2  ст.  148 КПК України і його належної поведінки.

Доводи захисника,  щодо відсутності в матеріалах судового провадження даних,  які характеризують підозрюваного ОСОБА_2 і відповідно їх не дослідження при розгляді подання,  є такими,  що не відповідають дійсності. Так,  як видно з матеріалів судового провадження до подання було додано: ксерокопія посвідчення водія,  ксерокопія вимоги про наявність судимостей,  ксерокопія характеристики дільничного,  ксерокопії довідок з психіатричної лікарні та наркологічного диспансеру. Як видно з протоколу судового засіданні вказані дані,  що характеризують підозрюваного ОСОБА_2 були предметом дослідження під час розгляду суддею подання слідчого Южноукраїнського MB УМВС України.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 вересня 2007 р. у відношенні ОСОБА_2 залишити без зміни,  а апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного - без задоволення.