Справа № 11-255/08 Головуючий в 1 інстанції Денисов В.П.
Категорія ст. 382 ч. 2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 30 травня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду
Волинської області в складі:
головуючого судді - Силки Г.І.,
суддів - Опейди В.О., Пазюка О.С.,
за участю прокурора - Черняк Л.Й.,
засудженої - ОСОБА_1,
представника потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1на вирок Ковельського міськрайонного суду від 13 березня 2008 року, яким
Федорук Віру Миколаївну, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Звірів Ківецівського району, жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з вищою освітою, працюючою сільським головою Мощенської сільської ради, вдову, несудиму (кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України постановою Ковельського міськрайонного суду від 30.09.2003 року провадженням закрита на підставі ст. 1 п.г. Закону України «Про амністію» від 11.07.2003 року),-
засуджено за ч.2 ст. 382 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо вона протягом іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
1. не буде виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;
2. повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи;
3. з'являтись періодично в органи кримінально - виконавчої системи для реєстрації. .
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 залишено попередню - підписку про невиїзд до набрання вироку чинності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 1500 гривень у відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона працюючи на посаді Мощенського сільського голови, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, а саме керівником органу місцевого самоврядування, з усіма відповідними повноваженнями, умисно не виконала постанову Ковельського міськрайонного суду від 20.03.2006 року, що набула чинності 07.06.2006 року, якою виконавчий комітет Мощенської сільською ради Ковельського району та Мощенського сільського голову ОСОБА_1 було зобов'язано виконати всі дії щодо приватизації будинку АДРЕСА_2 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року, ст.ст. 30, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, ст.. 16 Житлового Кодексу України, шляхом постановлення відповідного рішення про надання дозволу на приватизацію та передачу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та неповнолітнім ОСОБА_5 даний будинку у приватну власність. Використовуючи свої повноваження, ОСОБА_1 внесла на розгляд 3 сесії 5 скликання Мощенської сільської ради питання про невиконання вищезазначеної постанови Ковельського міськрайонного суду, а також ухвали апеляційного суду Волинської області від 08.06.2006 року, і у своєму виступі закликала депутатів не виконувати ці рішення суду.
Незважаючи на звернення до примусового виконання 10.07.2006 року вищезазначених судових рішень, ігноруючи визначені державним виконавцем Державної виконавчої служби строки виконання та попередження про наслідки невиконання постановленого судом рішення, а також будучи притягнутою 09.08.2006 року і 30.08.2006 року останнім до відповідальності згідно ст.. 87 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, ОСОБА_1, як сільський голова, а також посадова особа, на яку постановою суду було покладено обов'язок виконати рішення, умисно не вчинила жодних дій, спрямованих на його виконання, внаслідок чого судові рішення залишаються не виконаними.
В апеляції ОСОБА_1 вказує, що вона засуджена за ч. 2 ст. 382 КК України необґрунтовано, без повного та об'єктивного дослідження всіх доказів по справі. Досудове і судове слідство проведено однобічно та неповно, не дано оцінки судом всім її доводам та показанням свідків. Справа розглянута формально, а висновки викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої. Просить вирок скасувати і закрити провадження по справі.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції,
пояснення засудженої, яка підтримала свою апеляцію, представника потерпілої, який просив в апеляції відмовити, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду є законним і просить залишити його без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого їй злочину. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах.
Посилання засудженої в апеляції на невідповідність призначеного покарання, тяжкості злочину і особи засудженої, невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового і судового слідства є безпідставними і спростовується сукупністю наявних доказів.
На підставі п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є керівники та заступники керівників органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року з послідуючими змінами, сільські, селищні та міські ради є органами місцевого самоврядування. Проте що, ОСОБА_1 була обрана сільським головою Мощенської сільської ради Ковельського району з 16.04.2002 року з покладенням на неї відповідних повноважень, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», крім її показань підтверджується рішеннями Мощенської сільської ради від 16.04.2002 року і 19.04.2002 року № 1/1 та посадовою інструкцією сільського голови (т. 2 а.с. 54-55).
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 є керівником органу місцевого самоврядування, тобто особою, яка займає відповідальне становище і спростовуються її посилання в апеляції, що вона не є суб'єктом злочину за який засуджена.
Об'єктивність показань ОСОБА_2 про законність отримання нею житлового приміщення, підтверджується рішенням сільської ради № 55(а.с. 7 т.2), ордером № 1, виданий ОСОБА_2, на право зайняття жилого приміщення площею 70 кв. м. (т.2 а.с. 10), рішенням виконавчого комітету Мощенської сільської ради № 53 від 11.08.1997 року про переведення приміщення дитячого садка під житловий фонд (т.2 а.с. 6).
Постановою від 03.03.2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_1, про підроблення документів на отримання ОСОБА_2 житлового приміщення(т.2 а.с. 75). Будь-яких доказів про незаконність отримання ОСОБА_2 житла, засуджена суду не надала, не здобуто таких доказів досудовим та судовим слідством.
Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Висновок суду про те, що ОСОБА_1 умисно не виконала постанови суду, яка набрала чинності і мала можливість її виконати, обґрунтовуються рядом доказів, досліджених судом.
Так, постановою Ковельського міськрайонного суду від 20.03.2006 року зобов'язано виконавчий комітет Мощенської сільської ради та Мощенського сільського голову ОСОБА_1 виконати всі дії щодо приватизації будинку АДРЕСА_2відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року, ст.ст. 30, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, ст.. 16 Житлового Кодексу України шляхом постановлення відповідного рішення про надання дозволу на приватизацію та передачу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та неповнолітнім ОСОБА_5 даний будинку у приватну власність (т.2 а.с. 25-26).
Постанова суду набрала чинності 08.06.2006 року, після винесення ухвали Апеляційного суду, якою апеляційні скарги виконавчого комітету Мощенської сільської ради та сільського голови Мощенської сільської ради ОСОБА_1 залишені без задоволення(т.2 а.с. 27-28).
Як вбачається з ухвали Вищого Адміністративного Суду від 13.12.2007 року постанова Ковельського міськрайонного суду від 20.03.2006 року та ухвала Апеляційного суду України від 08.06.2006 року залишенні без зміни (т.2 а.с. 70-71).
З показань державного виконавця свідка ОСОБА_6 вбачається, що 10 липня 2006 року було відкрите виконавче провадження по виконавчому листу, яким зобов'язано виконавчий комітет Мощенської сільську раду та сільського голову ОСОБА_1 виконати всі дії щодо приватизації будинку АДРЕСА_2 відповідно до діючого законодавства, шляхом постановлення відповідного рішення про надання дозволу на приватизацію та передачу ОСОБА_2 і членам її сім'ї даний будинок у приватну власність. ОСОБА_1, встановлювався строк для добровільного виконання цього рішення, а також за його безпідставне невиконання було двічі на неї накладено штраф. Однак судове рішення залишилося не виконаним, оскільки ОСОБА_1 не бажає його виконувати.
Об'єктивність показань даного свідка підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 та копією постанови про відкриття виконавчого провадження (т.2 а.с. 30), актом державного виконавця про встановлення строку для добровільного виконання судового рішення (т.2 а.с. 31, 32), постановами про накладення штрафу на ОСОБА_1 від 09.08 та 30.08.2006 року за невиконання рішення без поважних причин (т.2 а.с. 33,34). Дані факти не заперечує і сама ОСОБА_1
ОСОБА_1 також підтвердила, що вважаючи рішення незаконним, хоча воно набуло чинності і отримавши виконавчий лист, вона не скликала виконавчий комітет, проекту рішення і документів на приватизацію квартири в якій проживає ОСОБА_2 не готовила і згоди на приватизацію не давала.
Про те, що ОСОБА_1 як сільський голова і голова виконкому не скликала виконком щоб виконати рішення суду та не роз'яснювала членам виконкому обов'язку виконати судове рішення щодо приватизації житла де проживає ОСОБА_2 підтвердили свідки, члени виконкому ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Той факт, що ОСОБА_1 на розгляд сесії сільської ради будь-яких документів на приватизацію квартири де проживає ОСОБА_2 відповідно до рішення суду не подала, закликала депутатів не виконувати рішення суду підтвердили свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14
Посилання ОСОБА_1 в апеляції на те, що рішення суду вона виконала, так як воно було розглянуте на сесії сільської ради, є безпідставними. Як вбачається із ст.ст. 26, 42, 46, 51, 52, 53 Закону України «Про місцеве самоврядування», ОСОБА_1 відповідно до постанови суду від 20.03.2006 року та виконавчого листа повинна була скликати виконком, роз'яснити членам виконкому обов'язок виконати рішення, підготувати всі документи на приватизацію та дати згоду на приватизацію, а після цього скликати сесію та надати всі документи на її розгляд. Однак вона зазначеного умисно не зробила і рішення суду, яке набрало чинності 08.06.2006 року залишилося не виконаним, про що вірно вказано у вироку суду першої інстанції.
При перевірці справи не встановлено порушень кримінально процесуального закону, які б могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний та обґрунтований вирок. В тому числі і ті на які посилається ОСОБА_1 у своїй апеляції.
Встановленні судом конкретні обставини справи спростовують твердження ОСОБА_1 в апеляції про непричетність її до злочину за який вона засуджена.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 382 КК України, як умисне невиконання службовою особою, яка займає відповідальне становище судового рішення, що набрало законної сили кваліфіковано правильно. Основне покарання, яке обране ОСОБА_1 відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого нею злочину, даним про її особу.
Підстав для скасування вироку і закриття справи колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, всупереч вимогам ст. 55 КК України суд призначаючи додаткове покарання ОСОБА_1, не конкретизував, які посади вона позбавлена займати. Тому вирок в цій частині слід змінити вказавши, що позбавити ОСОБА_1 обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування замість позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків як зазначив суд. Зменшенню підлягає також і строк додаткового покарання з трьох до одного року враховуючи, що ОСОБА_1 за місцем роботи виключно позитивно характеризується, довгий час є сільським головою.
Враховуючи те, що засуджена є особою пенсійного віку колегія суддів вважає, що слід скасувати обов'язок, який покладено на неї судом - періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Так, як постанова суду від 20 березня 2006 року набрала законної сили 08.06.2006 року, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду від 08.06.2006 року(т.2 а.с. 27,28) та виконавчим листом (т.2 а.с. 29), тому в мотивувальну частину вироку слід внести виправлення вказавши, що постанова суду від 20.03.2006 року набула чинності не 07.06.2006 року, як зазначено судом, а 08.06.2006 року.
Оскільки ОСОБА_1 є вдовою, особою пенсійного віку, злочин який вчинила відноситься до середньої тяжкості, а також враховуючи її матеріальне становище колегія суддів вважає, що слід зменшити стягнення у відшкодування моральної шкоди із 1500 до 500 грн.
В решті вирок залишити без зміни.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ОСОБА_1задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 13 березня 2008 року щодо ОСОБА_1в частині кваліфікації її дій і призначеного судом основного покарання залишити без зміни.
Цей же вирок змінити в частині додаткового покарання і стягнення відшкодування моральної шкоди.
Змінити ОСОБА_1 додаткове покарання замість призначеного судом - позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3(три) роки на позбавлення права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1(один) рік.
Скасувати ОСОБА_1 зобов'язання: періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Зменшити відшкодування моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 з 1500(однієї тисячі п'ятсот) грн. до 500(п'ятсот) грн.
В мотивувальну частину вироку внести виправлення вказавши, що постанова суду від 20.03.2006 року набула чинності не 07.06.2006 року як зазначив суд, а 08.06.2006 року.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий \ підпис \ Г.І. Силка
Судді \ підпис \ \ підпис \ В.О. Опейда, О.С. Пазюк
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області Г.І. Силка