Справа № 11-218/08 Головуючий в 1 інстанції Московська О.А.
Категорія ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 20 травня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Силки Г.І.,
суддів - Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,
за участю прокурора - Смолюка Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Ковельського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 лютого 2008 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого вантажником на КП «Верес», на утриманні якого є малолітня дитина, військовозобов'язаного, судимого вироком Ковельського міськрайонного суду від 22 червня 2007 року за ст. 186 ч. 2 КК України до 4-ох років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,-
засуджений, за ст.186 ч. 2 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, призначаючи йому покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком суду та за вироком Ковельського міськрайонного суду від 22 червня 2007 року, остаточно визначено ОСОБА_1 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України постановлено звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття призначеного судом покарання, якщо він протягом встановленого йому іспитового строку на 3 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки:
1. не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;
2. повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи;
3. з'являтись періодично в органи кримінально - виконавчої системи для реєстрації.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1, залишено попередній - підписку про невиїзд до набрання вироком чинності.
Вироком вирішено долю речових доказів.
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 04 березня 2007 року близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись біля будинку № 26 по вул.. Театральній в м. Ковелі, повторно, відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Нокіа-3100» вартістю 629 грн. з поліетиленовим чохлом вартістю 15 грн., стартовим пакетом ЮМС вартістю 50 грн. на рахунку якого було 5 грн., а всього майна, яке належить потерпілій на загальну суму 699 грн.
В поданій на вирок апеляції помічник прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність винності та правильність кваліфікації дій засудженого зазначає, що суд звільнюючи ОСОБА_1, від відбування покарання з випробуванням недостатньо врахував наслідки вчиненого ним злочину, особу підсудного та безпідставно відніс до обставин, що пом'якшує покарання - активне сприяння у розкритті злочину. Просив вирок скасувати виключивши пом'якшуючу покарання обставину - активне сприяння у розкритті злочину та постановити новий без застосування до засудженого ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію про скасування вироку, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Діям засудженого ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка, яка ніким не оскаржуються.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Посилання прокурора на неправильність застосування ст. 75 КК України не ґрунтується на матеріалах справи.
Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням суд першої інстанції врахував, що хоча останній і вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких у стані алкогольного сп'яніння, однак тяжких наслідків не настало. ОСОБА_1 як на досудовому слідстві так і в суді повністю визнавав себе винним, у вчиненому щиро розкаюється, відшкодував потерпілій заподіянні збитки і остання не наполягає на суворій мірі покарання, працює, позитивно характеризується, як по місцю проживання так і по місцю роботи, має на утриманні малолітню дитину та його дружина є вагітною. Ці обставини у поданні не спростовані.
Необґрунтованими є твердження прокурора, що особа засудженого, становить суспільну небезпечність. Як видно з матеріалів справи останній працює, позитивно характеризується, є молодий за віком, злочин вчинено вперше, тобто не є особою, яка становить підвищену небезпечність для суспільства.
Є безпідставним також посилання апелянта в апеляції на те, що судом не вірно враховано пом'якшуючу покарання обставину - активне сприяння розкриттю злочину. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 написав явку з повинною, при відтворенні обстановки та обставин події вказав місце злочину та розповів про обставини його скоєння. Вказане свідчить про те, що він активно сприяв розкриттю злочину.
Враховуючи вищенаведеним, а саме дані про особу ОСОБА_1, наявність ряду обставин, які пом'якшують покарання, та те, що даний злочин був вчинений до постановлення першого вироку, дали суду підстави дійти висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, і воно є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Отже, посилання апелянта в апеляції про підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_3, як особи, неможливість його виправлення і перевиховання при застосуванні ст. 75 КК України є безпідставними, непереконливими та спростовується вищевказаними обставинами.
Підстав для скасування вироку суду першої інстанції за м'якістю і постановлення нового, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 лютого 2008 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію помічника Ковельського міжрайонного прокурора Клімука В.С. - без задоволення.
Головуючий \ підпис \ Г.І. Силка
Судді \ підпис \ \ підпис \ Н.В. Матвієнко, А.О. Лозовський
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області Г.І. Силка
Головуючий Г.І. Силка
Судді Н.В. Матвієнко
А.О. Лозовський