1-114

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 жовтня 2007 року                                                                                  місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника

юстиції РИМАРА Є.П.,  при секретарі ШЕРЕМЕТ О.Ю.,  за участю державного обвинувача -

військового прокурора Київського гарнізону підполковника юстиції КОЗАКЕВИЧА СВ.,  у

відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду розглянув кримінальну справу за

обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-1622,  молодшого сержанта

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.  Маріуполь Донецької області,  громадянина України,  українця,  з середньою-спеціальною освітою,  не одруженого,  не судимого,  призваного на військову службу Маріупольським ОМВК Донецької області в 2006 році,  проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -у вчиненні злочинів,  передбачених ч.3 ст. 407 та ч. 1  ст.  413 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд,  -

ВСТАНОВИВ:

 16 травня 2007 року,  ОСОБА_1,  бажаючи тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби,  самовільно залишив розташування військової частини А-1622 та з метою приховати свою належність до Збройних Сил України,  знищив своє обмундирування та спорядження. Протягом часу з 16 травня по 11 вересня 2007 року підсудний проводив час на власний розсуд,  до органів державного та військового управління не звертався,  про себе як військовослужбовця не повідомляв. До правоохоронних органів ОСОБА_1 з'явився з повинною 11 вересня 2007 року.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у викладеному вище визнав повністю,  про обставини вчинених діянь дав покази,  які по своєму змісту повністю відповідають вказаному раніше і пояснив,  що на початку травня 2007 року у нього зникло бажання проходити військову службу,  оскільки треба було допомогти матері,  16 травня 2007 року залишив військову частину,  а на наступний день,  щоб скрити свою причетність до Збройних Сил України викинув власну військову форму та спорядження. Свій час він проводив на власний розсуд,  заробляючи на життя,  а 11 вересня 2007 року з'явився з повинною до Донецького зонального відділу військової служби правопорядку Збройних Сил України. Мети зовсім ухилитися від проходження військової служби він не мав. Нестатутних заходів впливу до нього ніхто не застосовував.

Крім особистого визнання,  вина підсудного підтверджується всією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів,  які не викликають сумнівів у своїй достовірності,  підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються. За клопотанням ОСОБА_1,  яке підтримали інші учасники судового засідання,  судове засідання проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.  299 КПК України. Про цьому судом роз'яснено,  що в цьому випадку учасники процесу будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Таким чином,  на підставі викладеного,  дії молодшого сержанта ОСОБА_1,  який будучи військовослужбовцем строкової служби,  самовільно залишив військову частину з 16 травня по 11 вересня 2007 року,  тобто тривалістю понад один місяць,  суд кваліфікує за ч.3 ст.  407 КК України.

Дії молодшого сержанта ОСОБА_1,  що виявились у втраті виданого йому для особистого користування обмундирування та спорядження,  внаслідок порушення останнім правил їх зберігання,  суд кваліфікує за ч. 1  ст.  413 КК України.

Військовим прокурором Деснянського гарнізону в інтересах військової частини А-1622 заявлений цивільний позов про відшкодування збитків завданих злочином у розмірі вартості втраченого обмундирування на суму 252 грн. 36 коп.

Підсудний ОСОБА_1 позовні вимоги прокурора визнав у повному обсязі.

Розмір та підстави даного позову підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так,  як видно з довідки військової частини А-1622 за № 1109 від 15 вересня 2007 року ОСОБА_1 було надане в користування предмети обмундирування та спорядження,  загальна вартість яких складає 252 грн. 36 коп.

У судовому засіданні безспірно встановлено,  що матеріальна шкода державі була спричинена

протиправними діями ОСОБА_1,  а тому суд вважає,  що позов прокурора є обґрунтованим і таким,  що на підставі ч. 1  ст.  1166 ЦК України підлягає задоволенню у повному обсязі.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання,  суд бере до уваги і визнає обставинами,  які пом'якшують покарання,  його щире каяття у вчиненому,  явку з повинною,  активне сприяння розкриттю злочину.

Беручи до уваги вказані обставини а також те,  що у підсудний має одиноку мати пенсійного віку,  яка потребує допомоги та догляду і є інвалідом третьої групи,  враховуючи особу винного,  який раніше ні в чому протизаконному замічений не був,  до кримінальної відповідальності притягається вперше,  як до військової служби,  так і під час її проходження характеризується виключно позитивно,  до служби займався суспільно корисною працею,  дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям,  суд при призначенні йому покарання за ч.3 ст.  407 КК України,  суд знаходить необхідним в даному конкретному випадку застосувати до ОСОБА_1  ст.  69 та 60 КК України і перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного в санкції ч.3 ст.  407 КК України -арешту та з тих же підстав не застосовувати до ОСОБА_1 покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні,  передбаченого санкцією ч.1  ст. 413 КК України,  застосувавши до підсудного при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим,  оскільки саме такий вид та розмір покарання,  на думку суду,  є справедливим а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та,  керуючись  ст.   ст.  299,  323,  324,  325,  332 КПК України,  військовий місцевий суд Київського гарнізону,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1   визнати   винним   у   вчиненні   злочинів,  передбачених ч.3 ст.  407 та ч.1  ст.  413 КК України на підставі яких,  із застосуванням  ст.  ст.  69,  60 КК України призначити йому покарання:

·за ч.3 ст.  407 КК України -у вигляді арешту,  строком на п'ять місяців;

·за ч.1  ст.  413 КК України - у вигляді арешту,  строком на чотири місяці.

За сукупністю злочинів,  відповідно до  ст.  70 КК України,  остаточно призначити ОСОБА_1покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді арешту строком на 5 (п'ять) місяців з відбуванням покарання на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку у м.  Києві та Київській області.

Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_1.,  з врахуванням тримання його під вартою в зв'язку із даною справою рахувати з 11 вересня 2007 року.

Цивільний позов військового прокурора Деснянського гарнізону про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити повністю,  стягнувши з ОСОБА_1. на користь військової частини А-1622 - 252 грн. 36 коп.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1. - тримання під вартою - скасувати і до вступу вироку в законну силу утримувати його на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку у м.  Києві та Київській області.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення,  а засудженим - протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.