1-100

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року                                                                                      місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі: головуючого підполковника юстиції РИМАРА Є.П.,  при секретарі ЛОЗІ К.А.,  за участю державного обвинувача - військового прокурора Київського гарнізону полковника юстиції ЛИСОГО М. І.,  потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2.,  захисника-адвоката підсудного - ОСОБА_3.,  розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця військової частини А-0222,  капітана

ОСОБА_4,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.  Бердичеві,  Житомирської області,  українця,  громадянина України,  одруженого,  з вищою освітою,  не судимого,  призваного на військову службу Бердичівським МВК,  Житомирської області в липні 1997 року,  проживаючого за адресою: АДРЕСА_1в скоєні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  424 КК України,  -

Судовим слідством військовий суд,  -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2007 року,  близько 22 години,  ОСОБА_4,  являючись командиром ремонтної роти військової частини А-0222,  діючи в порушення вимог  ст.  ст.  11,  49,  50,  111-112 Статуту внутрішньої служби та  ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  які зобов'язують військовослужбовців у відносинах між собою додержуватися правил військової ввічливості,  проявляти взаємну повагу та не допускати негідних вчинків,  перевищуючи надані повноваження,  діючи з невірного розуміння інтересів служби,  показуючи свою удавану перевагу над підлеглими - солдатом ОСОБА_1. та старшим солдатом ОСОБА_2.,  за незадовільну підготовку до здачі наряду по роті,  застосував щодо останніх насильство,  що виразилось в нанесенні ОСОБА_1 не менше трьох ударів долонею правої руки по шиї,  одного удару кулаком в область лівого вуха,  не менше трьох ударів коліном правої ноги в область живота,  а також у нанесенні ОСОБА_2 одного удару кулаком лівої руки в область правого ока,  не менше трьох ударів рукою по голові зверху та не менше трьох ударів коліном в область живота,  в результаті чого потерпілому ОСОБА_1 було спричинено синець лівої вушної раковини,  синець лівої завушної скроневої ділянки з переходом на ділянку соскоподібного відростку,  а потерпілому ОСОБА_2 - синець на нижній повіці та крововилив під кон'юнктиву правого ока,  множинні дрібні садна та внутрішньо шкірні крововиливи на правій передньо - боковій поверхні шиї,  садно на передній поверхні живота,  що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій визнав повністю і пояснив,  що дійсно 16 липня 2007 року,  знаходячись під впливом службового навантаження,  внаслідок сперечання з ним підлеглих ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  в приміщенні службового кабінету командира ремонтної роти військової частини А-0222,  він застосував при наведених вище обставинах насильство до потерпілих,  які являлися його підлеглими,  бажаючи у такий спосіб здійснити їхнє виховання. Також підсудний повідомив,  що особистих рахунків з потерпілими він не мав. Більше потерпілим в цей день він ударів не наносив.

Крім особистого визнання ОСОБА_4,  його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами,  які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням підсудного,  яке підтримане іншими учасниками процесу,  судове слідство було проведене у відповідності з вимогами ч.3 ст.  299 КПК України. При цьому учасникам судового розгляду судом було роз'яснено,  що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином суд вважає,  що пред'явлене ОСОБА_4 звинувачення доведене в повному обсязі.

З врахуванням викладеного,  дії ОСОБА_4,  які виразилися в застосуванні насильства щодо підлеглих,  суд кваліфікує за ч.2  ст.  424 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_4 покарання,  суд бере до уваги і визнає обставинами,  які значно пом'якшують покарання,  повне визнання провини,  щире каяття у вчиненому,  активне сприяння розкриттю злочину,  відсутність до підсудного претензій з боку потерпілих та прохання останніх суворо не карати ОСОБА_4,  обстановку вчинення злочину,  а саме те,  що вчиненню злочину сприяла певною мірою негативна поведінка потерпілих та невірне розуміння інтересів служби підсудним.

Беручи до уваги вказані обставини,  а також враховуючи особу винного,  те,  що раніше ні в чому протизаконному замічений не був,  до кримінальної відповідальності притягається вперше,  дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям,  а також з урахуванням вищевказаних пом'якшуючих обставин,  знаходження на його утриманні малолітньої дитини,  що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину,  при призначенні йому покарання за ч. 2  ст.  424 КК України,  суд вважає необхідним в даному конкретному випадку застосувати до ОСОБА_4  ст.  69 КК України і призначити за ч.2  ст.  424 КК України покарання,  нижче від найнижчої межі,  встановленої в санкції цієї статті,  оскільки саме такий вид та розмір покарання,  на думку суду,  є справедливим а також необхідним і достатнім для виправлення підсудного.

На підставі викладеного і керуючись  ст.  ст.  299,  323,  324, 328, 332 КПК України,  військовий суд,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст.  424 КК України,  на підставі якої,  з застосуванням  ст.  69 КК України,  призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

У відповідності до  ст.  75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4. від відбування призначеного покарання,  якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов'язок - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4. - підписку про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення,  а засудженим протягом того ж строку,  з моменту вручення йому копії вироку.