Справа № 2-341/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2012 року                                                                       м. Алушта

          Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Шустової І.П., при секретарі Бородаєвій К.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малоріченської сільської ради, ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог –Відділ держкомзему в м. Алушті Автономної республіки Крим, Кримська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про розподіл майна в натурі, припинення права спільної часткової власності, визнання неправомірними дій сільської ради, визнання права на складання документації, визнання недійсними та відміну рішень сільської ради,

встановив:

          Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що їй на праві власності в порядку спадкування належить ? частка домоволодіння № 13 по вул. Шкільній в с. Рибаче м. Алушти. Інша ? частка того ж домоволодіння належить відповідачу ОСОБА_2, який є її рідним братом і який успадкував іншу частку домоволодіння, як і вона, після смерті батька. Під будівництво була за спадкодавцем закріплена земельна ділянка, на яку право власності не оформлене. Коли вона звернулася до Малоріченської сільської ради за дозволом на оформлення за нею права користування (оскільки вона є громадянкою РФ) земельною ділянкою, їй було відмовлено, оскільки земельна ділянка співвласників домоволодіння може належати співвласникам тільки на праві спільної власності, про що є рішення Малоріченської сільської ради від 29.07.2010 року. Проте, їй стало відомо, що 15.06.2007 року (ще за життя спадкодавця) рішенням Малоріченської сільської ради відповідачу ОСОБА_2 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою і встановлення меж земельної ділянки за зазначеною адресою. На той момент власником домоволодіння був ще батька сторін.

          12.06.2012 року позивач уточнила позовні вимоги. Вказала, що за час, коли справа була у провадженні суду, Малоріченською сільською радою було прийнято ще два рішення від 10.03.2011 року та 27.04.2012 року, якими ОСОБА_2 був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки за зазначеною адресою та отримання державного акту на всю земельну ділянку.

          Позивач просила провести реальний розділ домоволодіння № 13, розташованого по вул. Шкільній в с. Рибаче м. Алушти, виділивши їй приміщення, що знаходяться у її користуванні; припинити право спільної часткової власності на домоволодіння; визнати дії Малоріченської сільської ради по відмові у передачі їй в оренду земельної ділянки для обслуговування ? частки домоволодіння; визнати за нею право на складання проекту землеустрою по відводу половини спірної земельної ділянки; визнати за нею право на оренду половини земельної ділянки; визнати недійсним і відмінити рішення Малоріченської сільської ради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проектної документації з землеустрою на земельну ділянку площею 0,11 га для будівництва і обслуговування жилого будинку; визнати недійсними і відмінити рішення Малоріченської сільської ради від 10.03.2011 року та 27.04.2012 року про надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,11 га для будівництва і обслуговування жилого будинку; визнати недійсним і відмінити рішення Малоріченської сільської ради від 29.07.2010 року про відмову у наданні дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки для обслуговування частини домоволодіння ОСОБА_1.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

          Відповідачі –Малоріченська сільська рада та ОСОБА_2 сповіщені належним чином, до суду не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належно, причини неявки суду невідомі.

          Від третьої особи –представника Відділу держкомзему в м. Алушті в матеріалах справи є заява з проханням розгляну справу за її відсутності, відповідно до вимог діючого законодавства (а.с. 30).

          Від представника третьої особи –КРП «СМ БРТІ»також є заява з проханням розглянути справу за відсутності їх представника по документам, що є в матеріалах справи (а.с. 130).

          Представник Кримської регіональної філії Державного підприємства –«Центр державного земельного кадастру»до суду не з`явився, про час та місце сповіщений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 ст. 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов’язок доказування відповідно зі ст. 10 ЦПК України покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.06.2010 року належить ? частка домоволодіння № 13 по вул. Шкільній в с. Рибаче м. Алушти. Право власності зареєстровано в КРП «СМБРТІ»04.06.2010 року (а.с. 10)

Інша ? частка цього ж домоволодіння належить відповідачу ОСОБА_2, про що стверджує позивач та не було заперечено відповідачем.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ч. 3, 364 ч.1, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У сторін склався певний порядок користування приміщеннями, які знаходяться в спільній частковій власності, що не оспорює жодна із сторін. Спору з приводу користування належними їм приміщеннями немає.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи ОСОБА_1 можливо виділити наступні приміщення, відповідно до порядку користування, який склався між співвласниками: в літ. «А»: приміщення № 5 площею 15,7 кв.м., в літ. «А1»приміщення № 1 площею 3,3 кв.м., приміщення № 6 площею 5,6 кв.м., сходи, вбиральню літ. «Е», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д»(а.с. 91-98), що також відповідає даним технічного паспорту (а.с. 17-21)

Суд задовольняє позовні вимоги в частині поділу майна, що знаходиться у спільній частковій власності сторін, право власності на яке зареєстроване у встановленому законом порядку, виділивши у власність приміщення, що відповідають частці позивача в цілому, а також вимоги про припинення права спільної часткової власності на поділене майно.

При зверненні до Малоріченської сільської ради за дозволом на підготовку проекту землевідводу на земельну ділянку для обслуговування домоволодіння, їй було відмовлено, в зв’язку з тим, що домоволодіння знаходиться у спільній власності. Рішення № 54/8 від 29.07.2010 року (а.с. 8)

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Таким чином, суд вважає, що Малоріченською сільською радою 29.07.2010 року правильно було відмовлено у наданні дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки ОСОБА_1, оскільки домоволодіння на момент прийняття рішення не було поділено в натурі та вона не має права на підготовку проекту землеустрою на всю земельну ділянку для обслуговування частини жилого будинку, господарських будівель і споруд. А тому позовні вимоги в частині відміни рішення Малоріченської сільської ради від 29.07.2010 року про відмову у наданні дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки для обслуговування частини домоволодіння ОСОБА_1, задоволенню не підлягають.

З цього ж приводу підлягають відміні рішення Малоріченської сільської ради від 10.03.2011 року № 8/49 та 27.04.2012 року № 36-15, якими ОСОБА_2 був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки за зазначеною адресою та отримання державного акту на земельну ділянку, площею 0,11 га за вищезазначеною адресою. Міська рада прийняла ці рішення, не врахувавши існування співвласника домоволодіння, а тому ці рішення є незаконними та підлягають відміні.

Щодо рішення Малоріченської сільської ради від 15.06.2007 року № 16/147 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку та отримання державного акту». Суд визнає поважною причину пропуску строку на оскарження цього рішення, оскільки позивач узнала про його існування тільки при зверненні до Малоріченської сільської ради у жовтні 2010 року.

Суд також вважає його незаконним та таким, що підлягає відміні, оскільки це рішення відповідачем було отримано ще за життя спадкодавця –власника будинку. Оскільки будинок на момент ухвалення цього рішення належав на праві власності іншій особі, Малоріченська сільська рада не мала права надавати такий дозвіл відповідачу.

Щодо вимог позивача про визнання дій Малоріченської сільської ради по відмові у передачі їй в оренду земельної ділянки для обслуговування її половини домоволодіння, визнання за нею права на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в оренду та визнання за нею права на оренду земельної ділянки, суд вважає їх передчасними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач зверталася до ради з такими вимогами (саме на земельну ділянку, розміром 0,0655 га) та отримала відмову, а, по-друге, законодавством передбачена така передача тільки після виділення частки майна в натурі та припинення права спільної часткової власності.

Визначаючи розмір судових витрат, суд виходить з того, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи, вартість частки домоволодіння, що виділяється у власність позивача складає 47 008 грн.. Відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито», який діяв на момент звернення позивачем до суду, державне мито при зверненні з даним позовом до суду сплачувалося у розмірі 1% від ціни позову. 1% від даного позову складає 470 грн.. Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено державне мито - 131,14 грн., стягненню з позивача підлягає недоплачена сума 338,86 грн. (470 - 131,14). Витрати на ІТЗ розгляду справи при зверненні до суду сплачені вірно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 356, 357, 358, 364, 367, 377 ЦК України, 86, 89, 120 ЗК України, п.п. г) п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Малоріченської сільської ради, ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог –Відділ держкомзему в м. Алушті Автономної республіки Крим, Кримська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про розподіл майна в натурі, припинення права спільної часткової власності, визнання неправомірними дій сільської ради, визнання права на складання документації, визнання недійсними та відміну рішень сільської ради, задовольнити частково.

Розділити домоволодіння № 13 по вул. Шкільній в с. Рибаче м. Алушти АР Крим між співвласниками, виділивши в натурі, в цілому, у власність, ОСОБА_1 ? частку домоволодіння, що складається з: в літ. «А»: приміщення № 5 площею 15,7 кв.м., в літ. «А1»приміщення № 1 площею 3,3 кв.м., приміщення № 6 площею 5,6 кв.м., сходів, вбиральні літ. «Е», сараю літ. «Г», сараю літ. «Д».

Припинити право спільної часткової власності на домоволодіння № 13 по вул. Шкільній в с. Рибаче в м. Алушті АР Крим між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відмінити рішення Малоріченської сільської ради від 15.06.2007 року № 16/147 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку і отримання державного акту».

Відмінити рішення Малоріченської сільської ради від 10.03.2011 року № 8-49 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку і отримання державного акту».

Відмінити рішення Малоріченської сільської ради від 27.04.2012 року № 36-15 «Про внесення змін в рішення сесії № 8-49 від 10.03.2011 року «Про надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку і отримання державного акту»».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави державне мито у сумі 338,86 грн..

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ч. 1 ст. 294 ЦПК України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Алуштинського міського суду І.П.Шустова