РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2007 року, липня місяця, 18-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко І.Б., Галан Н.М., при секретарі Дорошенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ПП «ОСОБА_1» на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 31 травня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «ОСОБА_1» про захист прав споживача,

встановила:

У січні 2007 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 1200 гривень та моральну шкоду у розмірі 3000 гривень, посилаючись на те, що ним було оплачено вартість виготовлення металопластикових вікон, проте відповідач їх йому не передав, а напроти звинувачує його у протизаконному привласненні нібито виготовлених та доставлених йому додому вікон.

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 31 травня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «ОСОБА_1» про захист прав споживача позовні вимоги було задоволено частково, на його користь з відповідача було стягнуто 1200 гривень матеріальної шкоди та 1200 гривень моральної шкоди.

На зазначене рішення надійшла апеляційна скарга від ПП «ОСОБА_1» у якій просять рішення суду скасувати та винести рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю через їх безпідставність.

Позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, вислухавши доповідь, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи із таких підстав.

Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Межі розгляду справи апеляційним судом встановлені ст. 303 ЦПК і під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, досліджуючи при цьому докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Стаття 10 ЦПК передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Отже кожна сторона саме під час розгляду справи по суті повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 ЦПК прямо вказує на те, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тобто суд розглядає цивільні справи на підставі наданих суду сторонами та іншими особами доказів, проте не інакше як в межах заявлених позивачем вимог.

справа    22Ц-3396\2007                            суддя     1     інстанції    Гончарова    Л . О .

категорія                                                                 суддя-доповідачЯреськоА.В.

Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції процесуального законодавства та невірну оцінку ним доказів по справі були перевірені колегією суддів за участі сторін у судовому засіданні, проте з огляду на наявні у справі матеріали, досліджені у судовому засіданні ці твердження свого підтвердження не знайшли. При оцінці доказів суд не припустив таких порушень процесуального чи матеріального права, що давали б підстави для скасування рішення. Адже ст. ст. 59-60 ЦПК встановлено, що ті обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, при цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідачем не надано суду ні першої, ні апеляційної інстанції належних доказів про виконання ним своїх обов'язків, а отже посилання на покази свідків - працівників відповідача не спростовують висновків суду з огляду на принципи належності та допустимості доказів. Відповідно до вимог частини 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Між тим, приймаючи рішення про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції невірно застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів», не врахував роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 (із змінами). Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Колегія суддів не вбачає, з огляду на встановлені по справі обставини та доводи позову підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

З огляду на зазначене та враховуючи усі встановлені по справі обставини у їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині задоволення вимог про встягнення моральної шкоди - в цій частині постановляється нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовляється.

З огляду на встановленні порушення матеріального та процесуального законодавства, зокрема п. п. 1, 2, 3, 4 статті 309 ЦПК та враховуючи, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими рішення місцевого суду підлягає зміні з постановлениям нового рішення в зміненій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 307 п. 2 ч. 1, 308-309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 31 травня 2007 року змінити, скасувавши його в частині задоволення вимог про встягнення моральної шкоди - та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили негайно з моменту його проголошення,

проте його може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з

моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до

Верховного Суду України.