вул. Коцюбинського, буд. № 4 , Луганськ, 91016
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року, липня місяця, 18-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко І.Б., Галан Н.М., при секретарі Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 18 травня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди,
встановила:
У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване ними рішення суду та повернути справу на новий розгляд , посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні рішення матеріального та процесуального права. Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 18 травня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди було задоволено та з відповідача на користь ОСОБА_2 було стягнуто 304 гривні 20 копійок матеріальної шкоди та 500 гривеньт моральної шкоди та судові витрати 81 гривня.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення порушив положення матеріального та процесуального права, припустив невідповідність висновків по справі матеріалам самої справи, невірно дав оцінку доказам по справі, не врахував протиріч у показах та даних СМЕ, не виявив інсценування побиття, що було здійснено позивачкою, тобто судом не у повному обсязі було вивчено докази по справі, порушено норми матеріального та процесуального права при оцінці доказів та винесенні рішення.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При винесенні рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що факт спричинення позивачці тілесних ушкоджень відповідачем
справа 22Ц-3154\2007 суддя 1 інстанції Зінченко A.M.
категорія суддя-доповідачЯреськоА.В.
підтверджується матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи, показами свідка ОСОБА_3, висновком СМЕ про наявність у позивачки легких тілесних ушкоджень. Апелянтом не надано суду доказів, що спростовували б зазначені висновки суду, доводи апеляції були перевірені, перепровірені вказані у ній докази, при цьому було встановлено, що у судовому засіданні, згідно до протоколу судового засідання, відповідач не заперечував того, що «він не витримав, та узявши її за голову усадив на «п'яту точку» (а.с. 47). Свідок ОСОБА_3 пояснювала, що відповідач став ображати позивачку, дав їй «пощечину», вчепився у голову та став її тріпати за волосся, нахиляючи до землі», аналогічні пояснення містяться і у її первинних письмових поясненнях міліції «про нанесення удару по обличчю», первинних поясненнях ОСОБА_2 міліції про те, що відповідач «вдарив її по обличчю ладонню, схопив за волося та почав тягнути, чим завдав фізичного болю». Факт завдання тілесних пошкоджень легкого ступеню тяжкості також підтверджується не скасованою постановою ДІМ Стахановського MB УМВС України в Луганській області від 08.04.2006 року, висновками експерта щодо тілесних ушкоджень, що «могли бути завдані у строк та за обставин, що вказані освідчуваною».
Отже, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, адже ст. ст. 59-60 ЦПК встановлено, що ті обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, при цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідачем не надано було надано суду ні першої, ні апеляційної інстанції належних доказів, що спростовували б твердження позивачки про завдання їй тілесних ушкоджень відповідачем.
Колегією перевірено усі доводи апеляції, докази, на які посилалися апелянт перепровірені у судовому засіданні, проте зазначені докази не спростовують висновків суду. Доводи апелянта у апеляційній скарзі не знайшли свого належного підтвердження та не спростовують висновків суду, при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, та оцінці доказів по справі суд не припустив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування рішення суду. Відповідно до вимог частини 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги викладене вище та керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 18 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Верховного Суду України.