РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2007 року, липня місяця, 18-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко І.Б., Галан Н.М., при секретарі Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду Луганської області від 02 квітня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки,

встановила:

У листопаді 2006 року позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути з відповідача на утримання їх доньки аліменти у розмірі 1 \4 частини його доходів, посилаючись на те, що донька страждає рядом захворювань, що потребують постійного лікування та придбання лікувальних препаратів, тоді як вона сама отримує заробітню плату у розмірі 370 гривень щомісячно, що є недостатньо для утримання дитини, а відповідач не допомагає добровільно в утриманні дитини.

Рішенням Артемівського районного суду Луганської області від 02 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1, 1965 року народження, уродженця міста Луганське інваліда 2-й групи учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, що проживає за адресою :АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менш 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного вік щомісяця, починаючи з 09 листопада 2006 року й до повноліття дитини.

На зазначене рішення надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_1., у якій він просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд через припущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права. У подальшому у судовому засіданні пояснив колегії що просить винести рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю через їх безпідставність.

Позивачка просити залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, вислухавши доповідь, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи із таких підстав.

Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Межі розгляду справи апеляційним судом встановлені ст. 303 ЦПК і під час розгляду справи в апеляційному порядку апелящйний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, досліджуючи при цьому докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Стаття 10 ЦПК передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо

справа    22Ц-2174\2007                         суддя     1     інстанції    Сторожук    Т . А .

категорія                                                            суддя-доповідач    Яресько    А.В.

додання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Отже кожна сторона саме під час розгляду справи по суті повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 ЦПК прямо вказує на те, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тобто суд розглядає цивільні справи на підставі наданих суду сторонами та іншими особами доказів, проте не інакше як в межах заявлених позивачем вимог.

Стаття 182 СК визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , а саме це стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При винесенні рішення по справі суд першої інстанції, стягуючи 1 \4 частину заробітку не у повній мірі врахував положення зазначеної статті, не звернувши увагу на стан здоров'я платника аліментів, те що на його утриманні також знаходиться спільна із позивачкою ще неповнолітня дитина.

Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Позивачкою не було надано суду достатньо доказів, що підтверджували б обґрунтованість заявлених вимог про стягнення саме 1\4 заробітку відповідача, суд першої інстанції не врахував того, що позивач утримує неповнолітню дитину, є інвалідом 2 групи, отримує пенсію, витрачає певні кошти на придбання ліків.

З огляду на зазначене та враховуючи усі встановлені по справі обставини у їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині визначення розміру аліментів - в цій частині постановлюється нове рішення, яким суд стягує аліменти у меншій частці - 1 \6 частину замість попередньо стягнутої однієї чверті.

Інші доводи апеляції висновків суду не спростовують, адже факт знаходження на утриманні позивачки спільної неповнолітньої дитини не заперечується сторонами, а доводи апеляції щодо матеріальних ускладнень в відповідача враховуються щодо зменшення розміру аліментів, но не звільнення від їх сплати, що не є передбачене законом, адже обов'язок утримання батьками дитини до її повноліття встановлений ст. 180 СК та торкається обидвох батьків.

З огляду на встановлені по рішенню недоліки воно підлягає, відповідно до ст. 309 ЦПК зміні в тій його частині, де встановлений розмір стягнення аліментів. З огляду на встановленні порушення матеріального та процесуального законодавства, зокрема п. п. 1, 2, 3, 4 статті 309 ЦПК та враховуючи, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом скасування його в частині визначення розміру стягнення аліментів та постановлениям нового рішення в цій його частині.

Керуючись ст. ст. 303, 307  п. 2 ч. 1, 308-309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Артемівського районного суду Луганської області від 02 квітня 2007 року змінити, скасувавши його в частині визначення розміру стягуваних аліментів та постановити в цій частині нове рішення, яким встановити розмір стягнення у частці рівній 1\6 (одній шостій) частині заробітку (доходу) ОСОБА_1.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили негайно з моменту його проголошення, проте

його може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту

проголошення шляхом подійся касаційної скарги безпосередньо дол Верховного Суду

України.