Справа №22ц - 4018/2007 Головуючий
В суді І інстанції Золотарьов І.Л. Доповідач Свинцова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2007 року Колегія суддів судової палати з цивільних
справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого Свинцової Л.М.
судді
Суддів Савченко В.О., Карташова О.Ю.
при секретарі Ковальчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області на рішення місцевого Первомайського міського суду Луганської області від 07 червня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Первомайського міського суду Луганської області від 07 червня 2007 року були задоволені у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат. Судом стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області на користь позивача 5396,16 грн не донарахованих
рішенням суду також відповідача зобов'язано виплачувати позивачеві з 01.03.2007 року щомісячно по 655,63 грн. до наступного перерахунку.
В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м.Первомайську Луганської області, не погодившись із судовим рішенням, просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, відповідач вказав на те, що суд поспішно прийшов до необгрунтованого висновку, порушивши при цьому норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" та ст. 30, 33, 213 ЦПК України, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Також посилається на те, що судом не прийнято до уваги статус та компетенція відділення ВД Фонду ССНВ України в м.Первомайську, те що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду, тому відділення Фонду не може бути відповідачем по цій справі, оскільки перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився згідно постанов правління Фонду, які не скасовані та жодним іншим нормативно - правовим актом не врегульовано порядок перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на те, що суд не урахував положення ст.71 ЦК України в редакції 1963 року, згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права, встановлюється тривалістю три роки.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, встановив, що в результаті неправильного застосування правлінням ФСНВ ст. 29 ч.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасною випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», позивачеві було не донараховано за період з 01.03.2002 року доОІ.03.2007 року щомісячних страхових виплат у сумі5396,16грн., неправильно обчислені щомісячні страхові виплати з 01.03.2007 року у зв'язку з застосуванням коефіцієнту зростання середньої реальної заробітної плати замість коефіцієнту зростання середньомісячної номінальної заробітної плати.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість дати свої пояснення по справі, надати всі наявні докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.
Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що предметом спору по даній справі є розмір нарахованих відповідачем позивачеві щомісячних страхових виплат, зокрема - коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" В період з 14.03.2002 року до 06.03.2006 р. правління Фонду щорічно виносило постанови "Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (ч.1енам їх сімей)", згідно яких з 01 березня поточного року проводилися перерахунки сум щомісячних виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях економіки.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що така практика
суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної
застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я, що цим фактично були
внесені зміни в ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та
профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині терміну,
так як ця норма права не містить в собі такого терміну як реальна заробітна
плата. Законодавство в спірних правовідносинах не передбачає
використання показника реальної середньої заробітної плати.
Вказані обставини та висновки суду І інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2006р., визнано недійсними :
п. 4 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 01.11.2001р. № 43 із змінами, внесеними п.3 постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 31.01.2002р. № 7,
постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 14.03.2002р. № 15 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей) з 01 березня 2002р.",
постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 04.03.2003р. № З "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей) з 01 березня 2003р.",
як такі, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності". Розмір сум, які підлягають виплаті позивачу визначено правильно.
З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд поспішно прийшов до необгрунтованого висновку, порушивши при цьому норми матеріального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності", що перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу правильно проводився згідно постанов правління Фонду, які не скасовані та жодним іншим нормативно - правовим актом не врегульовано порядок перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги статус та компетенцію відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Первомайську, те що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду, тому відділення Фонду не може бути відповідачем по цій справі, оскільки перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився згідно постанов правління Фонду, також не заслуговують на увагу, так як позивач перебуває на обліку саме у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області, у нього ж
знаходиться особова справа позивача, призначення, перерахунок та виплата належних йому страхових виплат здійснюється на підставі постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області, а не безпосередньо на підставі постанов виконавчої дирекції чи правління Фонду ССНВ України. Спірними по даній справі є належні позивачеві страхові виплати (їх розмір), які призначалися і перераховувалися йому згідно постанов саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області. Таким чином, належним відповідачем по справі є саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Первомайську Луганської області, бо саме за результатами його діяльності виник спір по даній справі. Крім того, згідно ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" безпосереднє управління Фондом ССНВ дійсно здійснюють його правління та виконавча дирекція. Згідно ст. 18 цього ж Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. При цьому Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Однак, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Не може бути прийнятим до уваги довід апелянта про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не ураховано положення ст. 71 ЦК України, згідно яких строк позовної давності встановлено в 3 роки, але суд першої інстанції не перевірив, чи звернувся позивач до суду у межах строку давності.
Крім того, апелянт вказував на те, що необгрунтовано судом першої інстанції стягнуто на користь позивача суми недонарахованих страхових виплат за період часу більше, ніж 3 роки.
Відповідно до ч.7 ст. 40 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві своєчасно не визначено або не виплачено
суми страхової виплати, ці суми виплачуються без обмеження протягом будь-якого строку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду, яке постановлено відповідно вимогам діючого законодавства.
Керуючись ст. 307,308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області відхилити.
Рішення Місцевого Первомайського міського суду Луганської області від 0706.2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо ДО Верховного Суду України.