Справа № 2-265/11

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 серпня 2012 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Теренчук Ж. В.,

при секретарі                              Ніколас С.О.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 міської ради , відділу Держкомзему в ОСОБА_5 районі Одеської області про скасування рішень ради, визнання недійсними договору купівлі-продажу та державного акту про право власності на землю,

встановив :

ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 міської ради, відділу Держкомзему в ОСОБА_5 районі , в якому просила скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради №75 від 24.11.2006 року про надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0173 га по вул..Привокзальній, 10а м.Роздільна Одеської області під магазин, скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради №291 від 12.12.2007 року про продаж ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 08.01.2008 року , укладений між ОСОБА_5 міською радою та ОСОБА_1 на її користь, визнати недійсним Державний акт про приватної власності на спірну земельну ділянку на ім»я ОСОБА_1І серії ЯЖ №315014 від 20.10.2008 року.(а.с.3)

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що розташований на даній земельній ділянці другий поверх магазину є спільною сумісною власністю її та чоловіка ОСОБА_4, був збудований за їх власні кошти, однак її чоловік без її згоди оформив право власності на другий поверх магазину на знайому ОСОБА_1 на підставі судового рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 30.03.2006 року , а та в свою чергу незаконно продала будівлю магазину ОСОБА_6, незаконно оформила в оренду на своє ім»я земельну ділянку під вказаною будівлею, не повідомивши власника землі ОСОБА_5 міську раду , що вона вже не є власником магазину, а в подальшому незаконно викупила її в ОСОБА_5 міській раді на підставі договору купівлі-продажу.

В подальшому змінила підстави позову, подавши заяву в новій редакції (а.с.40), в якій просила скасувати вищевказані рішення ОСОБА_5 міської ради , визнати недійним договір купівлі-продажу землі та визнати недійсним державний акт , так як рішення ОСОБА_5 міської ради на користь ОСОБА_1 винесені на підставі недостовірних відомостей стосовно власника нерухомого майна, розташованого на відведеній ОСОБА_1 спочатку в оренду , а потім у власність земельній ділянці по вул..Привокзальній, 10-а м.Роздільна

В березні 2012 року подала позовну заяву про збільшення заявлених позовних вимог (а.с.133), в якій до раніше заявлених вимог просила скасувати рішення ОСОБА_5 виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради №34 від 15 червня 2005 року «Про вирішення житлових питань в місті»в частині скасування п.7 рішення виконкому ОСОБА_5 міьської ради від 16.11.2004 року №58 щодо визнання права власності на службові приміщення другого поверху та тамбуру –добудови по вул.Привокзальній, 10 а м.Роздільна за ОСОБА_4, так як дане рішення було скасовано самим виконавчим комітетом незаконно і протирічть діючому законодавству та рішенню Конституційного суду України №1-9/2009 року .

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав .

Відповідач ОСОБА_5 міська рада позов не визнали.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала.

Відповідач відділ Держкомзему в ОСОБА_5 районі про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили, заперечень по справі не надали.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала, суду пояснила , що по вул.Привоказальній, 10 а м.Роздільна знаходиться двоповерхове приміщення магазину зі службовим другим поверхом та тамбуром прибудовою. Другий поверх цієї будівлі збудували вони з чоловіком ОСОБА_4 за спільні кошти, а тому другий поверх магазину є їх спільною сумісною власністю. За чоловіком ОСОБА_4 рішенням виконкому ОСОБА_5 міської ради №58 від 16.11.2004 року було визнано право власності на другий поверх будівлі з тамбуром, однак виконавчий комітет ОСОБА_5 міської ради , в порушення вимог діючого законодавства рішенням від 15.06.2005 року скасував попереднє рішення . Після цього ОСОБА_1, власниця першого поверху будівлі під магазином, незаконно стала власницею всієї будівлі , а в подальшому незаконно отримала за вказаною адресою землю в ОСОБА_5 міській раді спочатку в оренду, а потім і у власність. Так рішення ОСОБА_5 міської ради про передачу в оренду землі ОСОБА_1 від 24.11.2006 року було винесено з порушенням вимог ст.120 ЗК України , так як на той час ОСОБА_1 не була власником будівлі по вул.Привокзальній, 10а , а продала її 19.10.2006 року ОСОБА_6 , а тому відповідно до ст.120 ЗК України право власності на земельну ділянку, на якій він розташований перейшло до ОСОБА_6 Не дивлячись на це, 12.12.2007 року ОСОБА_5 міська рада незаконно приймає рішення про продаж земельної ділянки площею 0,0173 га на користь ОСОБА_1 і 08.01.2008 року незаконно укладає з нею договір купівлі-продажу земельної ділянки. Оскільки недійсним є договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 міською радою, то і недійсним є державний акт від про право приватної власності га землю від 20.10.2008 року серії ЯЖ №315014 .

Представник відповідача ОСОБА_7 позов ОСОБА_3 визнав , суду пояснив , що в період шлюбу з дружиною ОСОБА_3 за спільні кошти збудували другий поверх будівлі по вул.Привокзальній, 10а м.Роздільна, яким незаконно заволоділа ОСОБА_1 і в подальшому незаконно отримала в ОСОБА_5 міській раді правовстановлюючі документи на землю , не повідомивши власника землі ОСОБА_5 міську раду при прийняття рішень та укладенні договору купівлі-продажу про те, що з 19.10.2006 року вона не була власником будівлі по вул.Привокзальній, 10а м.Роздільна, а тому відповідно не мала права оформляти в своє користування , а потім отримувати земельну ділянку у власність.

Відповідач ОСОБА_5 міська рада в особі представника ОСОБА_2 позов не визнали, суду пояснив представник, що рішення стосовно передачі землі ОСОБА_1 спочатку в оренду , а потім у власність приймались законно на сесіях ОСОБА_5 міської ради.(а.с.161)

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Корой просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, так як відповідачі по даній справі її прав не порушували і до будівлі та земельної ділянки по вул.Привокзальній, 10а м.Роздільна вона ніякого відношення не має. Правовстановлюючих документів , які підтверджують її право на будівлію 11 поверху магазину , у позивача не має, не відповідають дійсності і твердження позивача, що вона не є власником магазину по вул.Привоказальній, 10а м.Роздільна . На сьогодні вона є власником і будівлі магазину, і земельної ділянки за вказаною адресою.Купуючи в ОСОБА_5 міській раді землю, була власницею будівлі магазину , так як розірвала договір купівлі-продажу цього приміщення з ОСОБА_6 , своє право власності зареєструвалал в БТІ. На час укладення договору купівлі-продажу дана земельна діялнка не була під арештом .

Суд, заслухавши пояснення сторін , вивчивши матеріали справи , давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 з наступних підстав.

Судом встановлено , що ОСОБА_5 міська рада до 20 жовтня 2008 року була власником земельної ділянки площею 0,0173 га, розташованої за адресою вул.Привокзальна , 10а м.Роздільня Одеської області , до цього :

- вперше дана земельна ділянка була виділена ОСОБА_1 рішенням ОСОБА_5 міської ради №97 від 15 липня 2003 року , яким земельну ділянку площею 0,010 га по вул.. Привокзальній, б/н, м. Роздільна Одеської області було вилучено у підприємця ОСОБА_8 і цим же рішенням було дозволено приватному підприємцю ОСОБА_1 проектні роботи та розробку проекту відведення вилученої земельної ділянки площею 0,010 га. в короткострокову оренду терміном до 5-ти років під будівництво магазину зі службовим другим поверхом із земель міської ради .(а.с.162)

- рішенням ОСОБА_5 міської ради №179 від 24 березня 2004 року , згідно якого по заяві ОСОБА_1 їй було дозволено розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0073 га по вул. Привокзальній , б/н, поруч зі стоматологічним кабінетом для добудови до магазину із земель міської ради з доведенням загальної площі раніше наданої земельної ділянки за рішенням ОСОБА_5 міської ради від 15 липня 2003 року №97 до 0,0173 га.(а.с.162)

- на підставі рішень власника землі ОСОБА_5 міської ради земельна ділянка передавалась ОСОБА_1 в оренду на підставі договорів оренди від 01.2003 року та від 04.01.2005 року (а.с.165)

- рішенням ОСОБА_5 міської ради від 24.12.2006 року №75 (а.с.215) і на підставі договору оренди землі від 28.12.2006 року , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 міською радою, на користь ОСОБА_1 вказана земельна ділянка знову була передана ОСОБА_1 в оренду терміном на 5 років (а.с.247) :

- рішенням ОСОБА_5 районної ради від 12.12.2007 року було вирішено питання про продаж земельної ділянки по вул.Привокзальній , 10а м.Роздільна площею 0,0173 га на користь ОСОБА_1 (а.с.266) та між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 міською радою було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.01.2008 року (а.с.268)

20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 отримала на вказану земельну ділянку Державний акт про право приватної власності на землю серія ЯЖ №03115014 . (а.с.269).

Таким чином на теперішній час ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки по вул.Привокзальній , 10 а м.Роздільна.

Також судом встановлено , що на вказаній земельній ділянці розташовано двоповерхову будівлю магазину зі службовим другим поверхом , власницею якої є ОСОБА_1 з 13.10.2004 року на підставі різних правових документів , зокрема рішення запису про реєстрацію права власності від 13.10.2004 року на новостворене нерухоме майно, з 07.08.2006 року на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.03.2006 року (а.с.10), з 13.07.2007 року на підставі рішення суду та договору про розірвання договору купівлі- продажу нежитлового приміщення від 06.07.2007 року №1230 . (а.с.261, 72)

Із вищенаведених документів позивач просить скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради №75 від 24.11.2006 року по надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0173 га в довгострокову оренду строком на 5 років та рішення ОСОБА_5 міської ради №291 від 12.12.2007 року про продаж вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 , так як на момент прийняття цих рішень ОСОБА_1 не була власницею будівлю магазину зі службовим другим поверхом , розташовано на вказаній земельній ділянці.

Однак у відповідності до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови , що вони доведуть наявність порушеного права (ст..391 ЦК України), а також власнику земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою права власності на нерухоме майно .

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, якщо навіть ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Способи захисту порушених прав визначає ч.3 ст. 152 ЗК України , зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Однак судом при слуханні даної справи встановлено, що оскаржуваними рішеннями ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_3 не позбавлялась права користування або права власності на спірну земельну ділянку , будь-яких інших рішень , якими б земельна ділянка переходила в користування або у власність позивача суду також не надано , тому суд вважає, що ОСОБА_3 не довела в суді наявність порушеного права на земельну ділянку по вул.Привокзальній, 10 ам.Роздільна Одеської області .

Відповідно до ст..120 ЦК України при переході права власності на будівлі споруди за цивільно-правовими угодами , укладеними після 31 грудня 2001 року право власності на земельну ділянку переходить на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди, укладеного відчужувачем або користувачем, після 31.12.2003 року згідно зі ст.377 ЦК , а з часу внесення зміг до ст.120 ЗК України від 28.04.2007 року №997 - і згідно зі ст.120 ЗК України переходило право власності на земельну ділянку , на якій вони розміщені без зміни цільового призначення у розмірах ,встановлених договором.

Однак позивачем не надано суду доказів набуття в установленому законом порядку подружжям ОСОБА_3 в період перебування у шлюбі права власності на частину двоповерхової будівлі магазину зі службовим другим поверхом по вул.Привокзальній, 10а м.Роздільна Одеської області.

Так ОСОБА_3 доводила своє право у суді на 1/2 частину другого службового поверху даної будівлі і оскаржувала рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 30.03.2006 року про визнання права власності на вказану будівлю за ОСОБА_1

Однак ухвалою апеляційного суду Одеської області від 3 листопада 2011 року по даній справі за апеляцією ОСОБА_3 було закрито провадження , так як ОСОБА_3 не мала права на апеляційне оскарження даного судового рішення по тій причині , що при його ухваленні суд не вирішував питання про її права та обов»язки.(а.с.275)

Оскільки ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 не є власниками вказаної будівлі , тому і в порядку ст.120 ЗК України не набували і права на користування даною земельною ділянкою.

Тому суд вважає, що підстав у задоволенні позову про скасування рішень ОСОБА_5 міської ради стосовно розпорядження земельною ділянкою по вул.Привокзальній, 10-а м.Роздільна у суду не має, так як дані рішення жодним чином не порушували права ОСОБА_3 .

Далі у відповідності до Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначних законом та із застосуванням наслідків недійсності , передбачених законом .

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог , які встановлені ст.203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Стосовно законності вимог щодо визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 міською радою від 08.01.2008 року то суд вважає дані вимоги також такими , що не підлягають задоволенню, так як ОСОБА_3 не є стороною даного правочину , а тому не має права заявляти вимоги щодо недійсності даного правочину , при доведеності наявного порушеного права захистити свої права може лише шляхом пред’явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння,.

Оспорюваний правочин на думку суду не суперечить законодавству України, на час його укладення вказана земельна ділянка під арештом не перебувала , а лише будівля магазину, на якій вона розташована , ОСОБА_1 на час укладення договору була вже власником цієї будівлі , так як 06.07.2007 року розірвала догові купівлі-продажу даної будівлі на користь громадянина ОСОБА_6 та зареєструвала своє право в органах БТІ (а.с.72), а тому договір укладений особами, що мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним, правочин нотаріально посвідчений, тобто вчинений у встановленій формі і направлений на реальне настання наслідків такого правочину.

Оскільки не підлягають задоволенню основні вимоги , то і не підлягають задоволенню наступні вимоги про визнання недійсним державного акту .

Також в ході слухання справи ОСОБА_3 , збільшивши заявлені позовні вимоги (а.с.133) , просила скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради «Про вирішення житлових питань в місті»№34 від 15.06.2005 року в частині скасування п.7 частини «Оформлення права власності «рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради від 16.11.2004 року №58 «Про вирішення житлових питань в місті»щодо визначення права власності на службові приміщення (11 поверх) та тамбур добудову по вул.Привокзальній, 10 а за ОСОБА_4, посилаючись на те, що виконавчий комітет ОСОБА_5 міьської ради не мав права скасовувати своє попереднє рішення.

Суд вважає, що дані вимоги також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ч.2 ст.330 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його реєстрації .

Відповідно до рішення Конституційного суду України №1-9/2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст.19, статті 144 Контситуції України , статті 25 та ряда статтей Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні «від 16.04.2009 року вказано що лише у випадку виникнення правовідносин , пов»язаних з реалізацією певних суб»єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і якщо суб»єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни та припинення , органи місцевого самоврядування не мають права скасовувати свої попередні рішення , вносити до них зміни .

Дійсно виконкомом ОСОБА_5 міської ради було скасовано попереднє рішення виконкому виконкому ОСОБА_5 міської ради від 16.11.2004 року , яким за ОСОБА_4 було визнано право власності на службові приміщення та тамбур-добудову по вул..Привкозальній, 10а м.Роздільна Одеської області .(а.с.8)

Однак в даному випадку органи місцевого самоврядування діяли правомірно, так як на час його винесення , ОСОБА_3 не реалізував своє право власності на спірну частину будівлі –свідоцтво про право власності не отримав , відповідну реєстрацію нерухомого майна не провів, відповідно не став власником спірної частини будівлі.

Більше того, дане рішення органів місцевого самоврядування ОСОБА_4 не оскаржував, а після цього звернувся суд з зустрічним позовом до суду, в якому просив визнати за ним право власності на службовий другий поверх та тамбур прибудову двоповерхової будівлі магазину по вул.Привокзальній, 10а м.Роздільна Одеської області .

Рішенням ОСОБА_5 міської ради від 30.03.2006 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 було відмовлено. (а.с.10)

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_3 належить відмовити, так як судом не встановлено порушення її суб»єктивних прав відповідачами , а також судом не встановлено незаконності дій відповідачів .

Також в даному випадку суд не приймає визнання позову відповідачем ОСОБА_4, так як по даній справі він є неналежним відповідачем , відповідно оскаржуваних рішень не приймав , стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу землі не був , рішення, які є предметом спору по даній справі, на його користь не приймались.

          На підставі ст.3 ЦПК України , ст.152 ЗК України , ст.69, 70, 71 СК України , 203,215 ЦК України , ст.110,11,212,214, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 міської ради , відділу Держкомзему в ОСОБА_5 районі Одеської області про скасування рішень ради, визнання недійсними договору купівлі-продажу та державного акту про право власності на землю,- відмовити .           

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                        Ж. В. Теренчук