Справа № 2-1001/11

2/402/56/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"23" березня 2012 р. Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

- головуючого –судді - Марченко Н.В.,

при секретарі - Стяпонавічюс А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-торговий дім «Дніпровський», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа –відділ Держкомзему в Апостолівському районі Дніпроптеровської області про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди недійсним, скасування державної реєстрації, визнання договору міни земельної ділянки недійсним, припинення права користування земельною ділянкою, зобов’язання повернути земельну ділянку в належному стані, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнювала, у останній редакції позовної заяви від 16.03.2012 року, яку позивач і підтримала, звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-торговий дім «Дніпровський», ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа відділ Держкомзему в Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсними, скасування державної реєстрації, визнання договору міни земельної ділянки недійсним, припинення права користування земельною ділянкою гр.. ОСОБА_4 та ТОВ «АТД «Дніпровський», зобов’язання ТОВ «АТД «Дніпровський»повернути земельну ділянку в належному стані. Ухвалою суду від 09.02.2012 року виключено з числа учасників процесу Апостолівський відділ Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», оскільки відсутня така структурна одиниця, роз’яснено право заявити клопотання про залучення до участі у розгляді справи Криворізьку міжрегіональну філію ДП «ЦДЗК», однак клопотань не надходило. Позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 15.12.2006 року її батько ОСОБА_5 заключив договір оренди земельної ділянки з ТОВ «АТД «Дніпровський». Відповідно до свідоцтва про право на спадщину вона є його спадкоємицею та отримала державний акт на право власності на землю. З 2009 року її земельною ділянкою користується гр.. ОСОБА_4, якій передано її земельну ділянку на підставі договору міни ТОВ «АТД «Дніпровський», даний договір є незаконним, оскільки вона дозволу на передачу земельної ділянки не надавала, підписав його гр.. ОСОБА_6, який не був керівником ТОВ «АТД «Дніпровський», не мав відповідно і повноважень. Договір оренди земельної ділянки є недійсним, оскільки при укладені договору її батько виходив з того, що строк договору п’ять років і він припиняє свою дію 15 грудня 2011 року, однак їй повідомлено представниками ТОВ «АТД «Дніпровський», що строк дії договору до 10.07.2013 року, а згідно додаткової угоди до договору - до 2020 року. Договір зареєстровано лише 16.07.08 року, тобто до його реєстрації відповідач користувався земельною ділянкою незаконно, акт прийому-передачі укладено не було, вважає, що договір та акт є сфальшованими, форма договору не відповідає типовій формі, відсутні документи, які є невід’ємною частиною договору - акт визначення меж земельної ділянки в натурі, земельна ділянка не була передана у встановленому законом порядку, в договорі відсутній план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, проект відведення земельної ділянки. Межі земельної ділянки не встановлювались та передача об’єкта оренди не відбувалась. Договір визначає, що земельна ділянка передається з моменту державної реєстрації, однак 16.07.08 року земельна ділянка не передавалась. Її позиція підтримана Верховним Судом України, який у рішенні від 08.12.2010 року по справі за позовом до ТОВ «Ружин –Агро»вирішив позов задовольнити по витребувати від ТОВ «Ружин-Агро»належні особам земельні ділянки. Тому просила позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_7, який діяв на підставі договору, позов підтримав, пояснив, що 15.12.2006 року батько позивача уклав договір оренди земельної ділянки, з ТОВ «АТД «Дніпровський»строком на 5 років, однак згодом позивачу повідомили, що на підставі додаткової угоди строк договору до 31.12.2020 року, дана додаткова угода є недійсною, оскільки підписана не її батьком, однак у зв’язку зі смертю дану обставину важко довести. Проте наявні інші обставини, які є підставою для визнання договору та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними. Вважає, що договір оренди також є недійсним, оскільки своєчасно не був зареєстрований, тому відповідач не мав законного права приступати до використання земельної ділянки, земельна ділянка по акту прийому-передачі не передавалась, ОСОБА_6, який підписав договір не був директором ТОВ «АТД «Дніпровський», при укладенні договору було допущено порушення вимог ст.. 15 ЗУ «Про оренду землі», якою визначено істотні умови договору оренди, оскільки до договору не було додано акт визначення меж земельної ділянки в натурі, земельна ділянка не була передана у встановленому законом порядку, в договорі відсутній план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, проект відведення земельної ділянки. На теперішній час земельною ділянкою позивача володіє ОСОБА_4., а обробляє її ОСОБА_3 на підставі договору міни земельних ділянок від 29.09.09 року. Позивач власник землі і згоди на укладення даного договору не надавала. Тому просив суд визнати договір оренди землі та додаткову угоду недійсними, скасувати їх державну реєстрацію, визнати договір міни земельної ділянки недійсним, припинити право користування земельною ділянкою, зобов’язання повернути земельну ділянку в належному стані.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «АТД «Дніпровський»ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності, позов не визнав надав заперечення, які оголосив у судовому засіданні, згідно яких вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки 15.12.06 року батько позивача уклав договір оренди з відповідачем, 16.07.08 року даний договір було зареєстровано, земельну ділянку було передано 15.12.06 року, що підтверджується актом, тому відповідач правомірно користується землею з моменту підписання акту. 15.07.02 року між батьком позивачки та відповідачем було укладено договір оренди строком на 5 років, строк якого закінчився 04.09.07 року. спірний договір було підписано ще за час дії вказаного договору., однак реєстрація здійснена лише 16.07.08 року не з вини відповідача. Однак позивач погодився з даними обставинами, приймав оплату на виконання умов договору. Договір підписано ОСОБА_6, який мав відповідні повноваження. Твердження позивача про те, що її батько вважав що строк договору закінчується 15.12.2011 року спростовується наявністю договору оренди землі від 2002 року, строк якого сплинув 04.09.07 року. Вимоги ст.. 15 ЗУ «Про оренду землі»було дотримано, всі документи були надані, а доказів на спростування даної обставини позивачем не надано. Уповноваженим органом здійснено державну реєстрацію договору, а земельну ділянку можливо ідентифікувати, оскільки до договору долучено державний акт, який містить план-схему належної позивачеві земельної ділянки, а отже сторонами була погоджена істотна умова договору –об’єкт оренди. Земельну ділянку передано тимчасово гр.. ОСОБА_4 на підставі договору міни, таке право визначено додатковою угодою, яку підписав батько позивача. Вважає, що вимоги ст.. 14 ЗУ «Про порядок виділення в натурі власникам земельних часток (паїв)»на користувачів земельних ділянок не поширюється. Рішення ВСУ на яке посилається позивач у позові не є рішенням прийнятим в порядку ст.. 360-7 ЦПК України, проте відповідач звертає увагу, що до договору було додано державний акт на право власності на земельну ділянку, до якого долучено схему розташування земельної ділянки, а тому погоджена істотна умова місце розташування земельної ділянки. Крім того сплинув строк позовної давності. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала частково, пояснила, що дійсно користується земельною ділянкою, що належить позивачу, оскільки уклала договір міни з ТОВ «АТД «Дніпровський»за яким свою земельну ділянку передала ТОВ «АТД «Дніпровський», а їй надано земельну ділянку ОСОБА_1. проте вона вважає даний договір недійсним, тому має намір приступити до використання своєї земельної ділянки. Позов ОСОБА_1 просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково, пояснив, що дійсно обробляє земельну ділянку, що належить ОСОБА_1, оскільки досяг згоди з ОСОБА_4, яка володіє даною земельною ділянкою на підставі договору міни з ТОВ «АТД «Дніпровський». Вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Представник третьої особи відділу Держкомзему в Апостолівському районі Дніпропетровської області ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач не мав приступати до використання земельної ділянки до моменту реєстрації договору в відділі держкомзему, відповідач не мав права передавати земельну ділянку позивача без її згоди іншій особі, вказані дії відповідача є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, представника третьої особи, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ДП № 097091 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,960 га, яка розташована на території Апостолівської міської ради, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 258 (даний державний акт видано ОСОБА_5, а державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори 22.04.2010 року за реєстровим № 758 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1, позивача по справі).

15 грудня 2006 року ОСОБА_10 (батьком позивача, який на той час був власником земельної ділянки) та ТОВ «АТД «Дніпровський»укладено договір оренди земельної ділянки розміром 6,960 га, право на яку засвідчується державним актом. Кадастровий № 1220310100-02-010-0266, при цьому згідно п. 3.1 договору земельна ділянка надається строком на 5 років з дати набрання чинності цього договору –з моменту його державної реєстрації.

Згідно з актом прийому-передачі від 15 грудня 2006 року ОСОБА_10 (батько позивача, який на той час був власником земельної ділянки) передав, а відповідач прийняв земельну ділянку площею 6,960 га, зазначену в п.1.1 договору від 15.12.06 року у тимчасове платне користування на умовах оренди.

Згідно договору міни земельної ділянки від 29.09.09 року ОСОБА_4, що є власником земельної ділянки № 89, яка знаходиться в середині єдиного масиву, що використовується спільно, згідно договорів оренди ТОВ «АТД «Дніпровський»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тимчасово обмінюється своєю земельною ділянкою на земельну ділянку № 266, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 і яка згідно договору оренди використовується ТОВ АТД «Дніпровський».

Суд вважає, що договір оренди землі від 15.12.2006 року є укладеним, відсутні правові підстави для визнання його недійсним виходячи з наступного.

Підставою недійсності правочину згідно ст.. 215 ч. 1 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

В судовому засіданні сторонами не надано доказів, що зміст договору оренди від 15.12.06 року суперечить ЦК, іншим актам законодавства чи моральним засадам суспільства.

Так, відповідно до ст.. 638 ч. 1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотні умови договору оренди визначені ст.. 15 ЗУ «Про оренду землі», якими є зокрема об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки). Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що невід’ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.. 15 ЗУ «Про оренду землі»відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.. 15 та порушення вимог ст.. 4-6,11,17,19 закону є підставою для відмови в державній реєстрації та визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, чинної на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно зі п. 5 зазначеного Порядку для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає до відповідного державного органу земельних ресурсів:

заяву про державну реєстрацію договору оренди;

договір оренди ;

план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду;

копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів до заяви додаються:

акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі не визначення їх у натурі;

проект відведення земельної ділянки –у разі надання її в оренду зі зміною цільового призначення.

Оскільки до договору оренди земельної ділянки був доданий Державний акт на право власності на землю позивача, який містить план-схему належної позивачеві земельної ділянки, суд приходить до висновку, що сторонами була погоджена така істотна умова договору, як об'єкт оренди, а відсутність за таких умов доданих до договору оренди проекту відведення земельної ділянки та акту визначення її меж не може бути підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Судові рішення ВСУ, прийняті в порядку ст.. 360-7 ЦПК України щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт відсутності повноважень ОСОБА_6 на момент укладення договору позивачем не надано, оскільки довідку з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців де керівником відповідача вказано іншу особу, отримано 12.07.2010 року, згідно довідки від 22.02.06 року, наданої представником відповідача керівником вказано ОСОБА_6, тому дані докази не достатні для підтвердження даного факту. Крім того, згідно ст.. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. З досліджених в судовому засіданні відомостей про оплату орендної плати встановлено, що відповідачем ТОВ «АТД «Дніпровський» було здійснено оплату орендної плати позивачеві за договором оренди, а отже правочин укладений ОСОБА_6 є схваленим особою яку від представляв –ТОВ «АТД «Дніпровський», а отже створено цивільні права та обов’язки для ТОВ «АТД «Дніпровський з моменту вчинення цього правочину.

В судовому засіданні не знайшла підтвердження обставина, що волевиявлення учасника правочину не було вільним та відповідало внутрішній волі, що правочин вчинено шляхом обману.

Так, Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України “Про оренду землі” є укладеним з моменту такої реєстрації.

Це ж зазначено і у договорі, один з примірників якого є у позивача - у п. 3.1 договору оренди визначений строк дії договору –5 років з дати набрання чинності договору –з моменту його державної реєстрації.

Договір оренди від 15.12.2006 року зареєстрований у Апостолівському відділі ДРФ ДП «ЦДЗК»про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.07.08 року за № 040811700510.

Відповідно до п. 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, (далі –Порядок) передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених п. 8 Порядку, а також порушення вимог ст. ст. 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України «Про оренду землі».

З позовом до органу що здійснив державну реєстрацію правочину про визнання державної реєстрації незаконною з підстав наявності підстав для відмови у державній реєстрації позивач не зверталась, ставила вимогу про скасування державної реєстрації як наслідок недійсності правочину, чим визначила предмет та підставу позову, що є виключним правом позивача.

Тому, договір оренди від 15.12.2006 року між позивачем та ТОВ «АТД «Дніпровський»є укладеним з моменту державної реєстрації – з 16.07.08 року.

Тому, позовні вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають, оскільки в момент вчинення правочину сторони дотримали вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації, припинення права користування та витребування майна з володіння ТОВ «АТД «Дніпровський»також задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що даний час строк дії договору оренди від 15.12.2006 року не закінчився, він не розірваний у встановленому договором та законом порядку, державна реєстрація договору не скасована, а тому договір є чинним.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі»передбачено повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення записів до Державного реєстру прав»записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони внесені, визнані судом недійсними.

Отже, вимоги чинного законодавства України передбачають обов'язок орендаря в поверненні орендованої речі та скасування державної реєстрації такого договору, яке можливо лише у разі припинення, розірвання або визнання недійсним договору оренди.

Оскільки договір оренди від 15.12.2006 року не припинено та не розірвано, не встановлено підстав для визнання його недійсним, в позові про скасування державної реєстрації, припинення права користування земельною ділянкою ТОВ «АТД «Дніпровський»та зобов’язання повернути земельну ділянку слід відмовити.

Не підлягають задоволенню і вимоги про визнання недійсним договору міни та припинення права користування земельною ділянкою гр.. ОСОБА_4 з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 29.09.09 року між ТОВ «АТД «Дніпровський»та ОСОБА_4 укладено договір міни земельної ділянки, на підставі даного договору земельною ділянкою позивача тимчасово користується гр.. ОСОБА_4.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз’яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Тому, позивач не може ставити вимогу про визнання договору міни від 29.09.09 року між ТОВ «АТД «Дніпровський»та ОСОБА_4, оскільки вона не є стороною даного договору.

Підставою позовної вимоги про припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_4 позивач визначає недійсність договору оренди землі від 15.12.06 року та укладення договору міни земельних ділянок від 29.09.09 року без її згоди.

Посилання позивача на ст.. 14 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»є безпідставним, оскільки згідно преамбули, даний закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, а отже не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами.

Ч. 6 ст. 93 ЗК України визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі.

Правові наслідки здійснення вказаної дії без згоди орендодавця не визначені, а тому порушені права орендодавця підлягають захисту способами, передбаченими ст.. 152 ЗК України, ст.. 386, 387, 388 ЦК України чи іншим передбаченим законом способом. Захист права судом відбувається з урахуванням установлених законом меж здійснення суб’єктивного права на захист і компетенції суду, при чому визначення предмету та підстави позову є виключним правом позивача.

Договір оренди землі № 53 від 15.12.06 року, на підставі якого земельна ділянка вибула з володіння та користування ОСОБА_10 (батька позивача) є чинним, оскільки строк договору оренди не закінчився, оскільки земельна ділянка передана строком на 5 років з моменту його державної реєстрації (т.б. з 16.07.08 року), відсутні інші передбачені законом підстави для його припинення, з позовом до ТОВ «АТД «Дніпровський»про розірвання договору позивач не зверталась, а отже договір від 15.12.06 року є чинним.

Ст.. 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, зокрема це є право володіння та користування. Ст.. 396 ЦК України визначає, що особа, яка має речове право на чуже майно має право на захист цього права. Згідно ст.. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником, або особою, якій майно було передано власником. Ст.. 399 ЦК України визначено підстави припинення права володіння.

Тому на думку суду, позивач обрала спосіб захисту свого права шляхом припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_4, який не може бути застосовано, оскільки зобов’язання між ТОВ «АТД «Дніпровський»та ОСОБА_10, що виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.12.2006 року не припинено, а позовну вимогу про витребування майна від ОСОБА_4 з підстав передбачених ст. 387, 388 ЦК України позивач не пред’явила, чим самостійно визначила предмет позову, що є виключним правом позивача і за межі визначених позовних вимог суд вийти не може згідно ст.. 11 ЦПК України.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору міни недійсним, припинення права користування земельною ділянкою гр.. ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Судом встановлено, що акт приймання-передачі земельних ділянок орендодавцем підписаний 15.12.06 року. Така передача не заперечувалася будь-якою із сторін в період до набрання чинності відповідного договору до 16.07.06 року, однак дана обставина не може бути підставою для визнання правочину недійсним, оскільки на момент вчинення правочину сторони дотримали встановлених законом вимог.

На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити.

Позивачу слід роз’яснити право звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди.

Згідно ст.. 88 ЦПК України судові витрати поверненню не підлягають.

На підставі ст.. 15, 17, 18, 20, 34 ЗУ «Про оренду землі», ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 638, 215, 203, 386, 387, 388, 395, 397,398,399, ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України, керуючись ст.. ст.. 10, 11, 60, 209, 212, 213,214,215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-торговий дім «Дніпровський», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання договору міни земельної ділянки недійсним, припинення права користування земельною ділянкою, зобов’язання повернути земельну ділянку в належному стані – відмовити.

Повний текст рішення суду виготовити до 1400 години 27.03.2012 року.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення, особами, які приймали участь у розгулі справи, однак не були присутні у судовому засіданні при його проголошенні – у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя:ОСОБА_11