Справа № 1 -547/07
ПОСТАНОВА
27.09.2007 року. м. Запоріжжя
Заводський райсуд М. Запоріжжя у складі судді Марченко Н.В. при секретарі Фурдак В.Й., розглянувши у попередньому слуханні скаргу ОСОБА_1, подану нею в порядку ст. 27 КПК України про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. 125 ч. 1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку ст. 27 КПК України про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. . 125 ч. 1 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В своїй заяві ОСОБА_1 посилається нате, 11 травня 2006 року приблизно в 00.15 вона після закінчення робочої зміни в ІНФОРМАЦІЯ_1, де працює ІНФОРМАЦІЯ_2 , з наміром повернутись додому, сіла у ІНФОРМАЦІЯ_3.
Коли зайшла до салону автобуса, до неї підійшло дві жінки, які без пред'явлення жодних документів щодо своїх повноважень запитали про наявність у неї квитка на право проїзду в ІНФОРМАЦІЯ_3. У зв'язку з відсутністю квитка, в грубій, , не звичайній для неї формі стали вимагати залишити автобус, , на що відповіла відмовою, , що у неї немає іншої можливості повернутись додому після роботи, як тільки на ІНФОРМАЦІЯ_3. Незважаючи на її пояснення ці жінки за зупинці громадського транспорту ІНФОРМАЦІЯ_4, із застосуванням фізичної сили виштовхали її з салону автобуса, внаслідок чого їй були завдані тілесні ушкодження. При цьому вони сказали що є контролерами, але свої прізвища назвати відмовились.
Відповідно до акту судово-медичного дослідження, яке було проведене Запорізьким обласним бюро судово-медичних експертизи у неї були виявлені наступні тілесні ушкодження:ІНФОРМАЦІЯ_5, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Окрім того, діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їй завдана також і моральна шкода, яка полягає в перенесених фізичних та психологічних стражданнях.
Зокрема, моральна шкода підтверджується безпосередньо завданими їй тілесними ушкодженнями та шкодую завданою її здоров'ю. Постійні переживання, пов'язані з вчиненням дій, направлених на захист своїх порушених прав та притягнення винних до кримінальної відповідальності, до теперішнього часу спричиняють погіршення сну, головний біль, дратівливість, що відчувають на собі члени сім'ї та колеги по роботі, а також проходження лікування внаслідок завдання тілесних ушкоджень та постійний догляд за станом свого здоров'я змушую на це витрачати весь свій вільний час, через що порушується звичайний уклад життя.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свою заяву, суду пояснила, що в неї не було проїзного документу , вона намагалась проїхати на автобусі без проїзного документу , але ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не пускали її до автобусу без білета та спричинили їй легкі тілесні ушкодження.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили , що вони працюють на ІНФОРМАЦІЯ_6 і одночасно виконують обов'язки громадському транспорті підприємства. 11.05.2006 р. в 00.1 5, коли вони здійснювали перевірку проїзних квитків на ІНФОРМАЦІЯ_3, який рухався по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_3 В салон без квитка зайшла ОСОБА_1 , намагаючись проїхати на автобусі безкоштовно. Вони стали вимагати у неї квиток, але та відмовилась. Після того, як їй не дали можливості зайти в автобус, ОСОБА_1 вийшла з автобуса і собою перекрила йому рух. Водій, щоб мати можливість везти людей після роботи по домівках, впустив ОСОБА_1 до автобусу і вона доїхала додому. Під час намагання ОСОБА_1 зайти в автобус без квитка, вони їй цього не давали, але фізичної сили при цьому до неї не застосовували.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, вивчивши матеріали, надані
ОСОБА_1 до скарги, а також пояснення очевидців події, суд приходить до висновку, що підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. . 125 ч. 1 КК України немає.
Так згідно з поясненнями ОСОБА_4, доданими до матеріалів справи (а.с. 46), вона в 00.15 11.05.2006 р. стояла на зупинці громадського транспорту ІНФОРМАЦІЯ_4, чекаючи свого автобуса, щоб їхати додому після роботи в ІНФОРМАЦІЯ_6 і бачила як ОСОБА_1 намагалась сісти в автобус, щоб їхати додому після роботи. В салон автобуса її не впускали дві жінки. Потім їй розчепили пальці, якими вона міцно держалась за поручні автобуса і відштовхнули від автобуса. При цьому ОСОБА_1 ударилась об двері автобуса. Після цього вона перегородила дорогу автобусу, заважаючи йому рухатись. Із автобуса вийшов водій, про щось побалакав з ОСОБА_1 і впустив її в автобус.
Аналогічні пояснення на ім'я суду дали і ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с. 47-48)
Як свідчить заява ОСОБА_7 (а.с. 13), ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працюють на громадських засадах контролерами на автобусному маршруті ІНФОРМАЦІЯ_3 більше 10 років. До неї незадовго до події зверталась ОСОБА_1 з проханням дозволити їх сплачуватиза проїзд водію, том що автобусом користується не постійно. Але це питання вона вирішити самане могла і пообіцяла поговорити з керівництвом профкому. Це питання вона не встигла вирішити, як 12.05.2006 року її сповістили про конфлікт який відбувся між контролерами та ОСОБА_1 а автобусній зупинці.
ОСОБА_8 в своїй заяві на ім'я суду (а.с. 14-15), пояснив, що 11.05.2006 р. їхав після робочої зміни з ІНФОРМАЦІЯ_6 додому на автобусі маршрутом ІНФОРМАЦІЯ_3. У автобусі було повно працівників ІНФОРМАЦІЯ_1, які також після роботи їхали додому. На зупинці громадського транспорту ІНФОРМАЦІЯ_4 в автобус намагалась сісти жінка без проїзного білету, розштовхуючи контролерів ОСОБА_2 ОСОБА_3 які перевіряли на вході проїзд дні квитки. Ця жінка хапала контролерів за одежу. Ніякого насилля до цієї жінки контролери не застосували. Штовхала їх, щоб зайти в автобус, а після того, як це їй не вдалось, стала перед автобусом, заважаючи йому рухатись. З кабіни автобуса вийшов водій і впустив 'її в салон, тобто вона домоглась свого і поїхала на автобусі безкоштовно. До цього випадку ця жінка неодноразово намагалась безкоштовно користуватись автобусом.
Аналогічні свідчення в своїх заявах дали і працівники ІНФОРМАЦІЯ_6, які їхали у автобусі , які були свідками пригоди ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11„ ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
Відповідно до п. 2.4 Положення про громадських контролерів ІНФОРМАЦІЯ_6: при посадці в Автобус на кінцевих та проміжних зупинках громадський контролер забов'язаний перевірять при вході в салон автобуса у кожного пасажира присутність дійсного проїзного квитка встановленого зразка та ІНФОРМАЦІЯ_1 пропуску. При відсутності вказаних документів, або одного з них, пасажири в автобус не допускаються.
Таким чином, вивчені судом матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 11.05.2005 під час виконання своїх обов'язків громадських контролерів правомірно не впускали ОСОБА_1 до автобуса без проїзного квитка. Тілесні ушкодження вона могла отримати під час свого протиправного намагання з застосуванням сили проникнути в автобус без проїзного квитка При цьому як свідчить більшість свідків, які знаходились в автобусі під час виниклого конфлікту між ОСОБА_1 та контролерами, до неї ніхто сили не застосовував, що свідчить про те, що в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК Україні
Відповідно до ст. 27 КПК України справи про злочини, передбачені ст. 125 КК України порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить право підтримувати обвинувачення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6 п.2, 27, 251 п. 2-2 КПК України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за скаргою ОСОБА_1 відмовити із-за відсутності в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Запорізької області особою, яка подала скаргу на протязі 7 днів.