РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 122/5707/2012
20.08.2012 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим
у складі: головуючої судді – Андрєєвої О.М.,
при секретарі - Стародуб К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо», державного підприємства «Придніпровська залізниця» про поновлення на роботі, скасування наказу №167 від 24.04.2012р. , про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на лікування та моральну шкоду,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду із позовом до Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» про поновлення на роботі, скасування наказу №167 від 24.04.2012р., про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на лікування та моральну шкоду.
Вимоги мотивує тим, що наказом №167 від 24.04.2012р. за підписом начальника Сімферопольського пасажирського вагонного депо вона була звільнена з посади пасажирського поїзда, на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України. Вважає наказ про припинення трудового договору незаконним, та таким, що винесений з порушенням вимог діючого законодавства. Просить суд поновити на роботі, скасувати наказ №167 від 24.04.2012р., стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.04.2012р по 20.08.2012р., витрати на лікування у розмірі 880 грн., та моральну шкоду – 20 000 грн.
26.07.2012 року позивачка надала до суду доповнення до позовну, згідно яких просить скасувати наказ №167 від 24.04.2012р., стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.04.2012р по 20.08.2012р, стягнути витрати на лікування у розмірі 880 грн., та моральну шкоду – 20 000 грн.
Ухвало суду від 26.07.2012 р. до участі по справі у якості відповідача ОСОБА_2 підприємство «Придніпровська залізниця».
У судовому засіданні позивачка та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідачів - ОСОБА_3, діючий на підставі доручення, позов не визнав за мотивами викладеним у запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 та ч. 3 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 15 Закон України «Про залізничний транспорт» працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштуються на підприємство пасажирського залізничного транспорту загального користування на контрактній формі трудового договору.
Згідно Ухвали Кабінету Міністрів України №764 від 15.07.1997 року начальник поїзда включений в перелік категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштуються за контрактною формою трудового договору.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів»за № 9 від 06 листопада 1992 р. вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановлених для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП).
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»за № 9 від 06 листопада 1992р. у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підприємством «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» укладено контракт №1242 від 03 грудня 2012 р. про прийняття на посаду начальника пасажирського поїзду з 03.12.2009 р. по 03.12.2012 р. ( а.с. 9 - 10).
Наказом начальника Сімферопольського пасажирського вагонного депо ОСОБА_4 №167 від 24.04.2012 р. з ОСОБА_1 припинено трудовий договір (контракт) та звільнено з посади начальника пасажирського поїзду, за статтею п.8 ст. 36 КЗпП України (а.с.6).
Суд вважає неправомірним звільнення позивача згідно наказу № 167 від 24.04.2012р. про припинення трудового договору (контракту) з таких мотивів.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 із змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
У день звільнення 24.04.2012 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АВІ № 384459 ( а.с. 11).
Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи по п.8 ст. 36 КЗпП України адміністрацією порушено вимоги норми діючого законодавства.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
На підставі ч. 5 ст. 235 КЗпП України у частини поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітку за один місяць допустити негайне виконання.
У п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» постановлено, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи при цьому суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».
Таким чином, позивач має бути поновлений на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільнення працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Однак, сума заробітної плати позивачу в день звільнення сплачена не була.
Відповідно до ст.117 КЗпПУкраїни, в разіне виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Для розрахунку суд бере до уваги заробітну плату за шість останніх місяців роботи перед звільненням із довідки про доходи від 25.06.2012р, оскільки звільнення позивачки проведено у квітні 2012 року, яка складає 3950 грн. (24.04.2012 р. по 20.08.2012 р. сумарна кількість робочих днів складає 84 робочий днів.
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 квітня 2012 р. по 20.08.2012 року складає 19 745 грн. 90 коп.
Суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 19 745,90 грн суму середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року №3) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої незалежності.
Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачеві спричинені душевні страждання, а тому, з урахуванням суті позовних вимог, глибини таких страждань, обставин при яких була заподіяна шкода, ступеня вини відповідача, вимог розумності і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 2 000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В частини стягнення шкоди на лікування у розмірі 880 грн. позовні вимоги пезпідставні та у їх задоволенню необхідно відмовити.
Позивач звільнений від сплати судових витрат відповідно до ст. 81 ЦПК України, оскільки не підлягають оплаті при зверненні суду заяви про поновлення на роботі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 188 грн.20 коп.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та сплати суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 11, 60, 81, 88, ст.ст. 214 –218, 224, 367 ЦПК України, ст.ст. 36, 39, п. 4 ч. 1 ст. 40, 41, 116, 117, 234, 235, 237 КЗпП України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати наказ № 167 начальника Сімферопольського пасажирського вагонного депо від 24.04.2012 р. про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 з посади начальника пасажирського потягу.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника пасажирського потягу.
Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо», державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 19 745, 90 грн .
В частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати у розмірі 3950 грн. рішення підлягає негайному виконанню.
Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо», державного підприємства «Придніпровська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі - 188, 20 грн.
У іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя