Справа № 2-а-3406/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "02" серпня 2011 р.                      смт. Красногвардійське

          Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Дегтярьова В.Ю.,

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 у липні 2011 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що має статус дитини війни та відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на пільги, зокрема, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач їй недоплачує. Просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі – УПФУ) нарахувати та стягнути на її користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 01.01.2006 року довічно.

          У відповідності до п.2 ч.1, ч.4 ст.1832 КАС України дана справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово суддею без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

          Перевіривши доводи позовної заяви та наданих представником відповідача заперечень проти позову, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, народилася 08 вересня 1941 року, має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею шостою зазначеного Закону.

          Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 р. (далі – ОСОБА_2 № 2195-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено на 2006 дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” п.17 ст.77 виключено та ст.110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

          ОСОБА_2 був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.

          Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймались.

          Встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали.

          Пунктом 12 ст.17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (далі – ОСОБА_2 № 489-V) дію ст.6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Проте Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п.12 ст.17 ст.111 Закону № 489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Тому позовні вимоги про підвищення пенсії на 30 відсотків у період з 01 січня 2006 року по 09 липня 2007 року не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

          Водночас згідно з вимогами ч.2 ст.19 Основного закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто з часу прийняття цього рішення – з 09.07.07 р. відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 було прийняте 09 липня 2007 року, опубліковано у „Віснику Конституційного Суду України” за 2007 р. № 4 та в інших офіційних видання України (Офіційному віснику України № 52 від 27.09.07). Відтак, з цього моменту позивачка повинна була дізнатись про порушення свого права.

          Законом України від 28.12.2007р. № 107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі набавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

          Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

          Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

          Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

          Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, позивачка є дитиною війни, має право на їх одержання, и органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

          Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, але головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.

Таким чином, саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

          На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про виплату підвищеної пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є обґрунтованими за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 02 серпня 2011 р., однак позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду лише 15 липня 2011 р., тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС України.

          Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивачка не надала.

          Відповідач в наданому письмовому клопотанні наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 КАС України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, тому суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають вимоги позивачки щодо зобов’язання нарахування та виплати підвищеної пенсії за період з 15 січня 2011 року по 02 серпня 2011 року.

Згідно пункту 7 Закону № 3491-VI Заключні положення Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» (який набрав чинності 19 червня 2011 року) доповнені пунктом 4 та встановлено, що в 2011 році норми та положення ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявності фінансового ресурсу бюджету Пенсійного України на 2011 рік. Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Тобто нарахування та виплату підвищення до пенсії необхідно проводити до 18 червня 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають вимоги позивачки щодо зобов’язання нарахування та виплати підвищеної пенсії за період з 15 січня 2011 року по 18 червня 2011 року.

          Позовні вимоги у частині зобов'язання УПФУ у подальшому призначати та сплачувати щомісячно з урахуванням підвищення пенсію задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів та держави.

          Таким чином, законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.

          Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Керуючись ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.11, 71, 86, 94, 122, 158, 160-163, 1832 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійському районі АР Крим здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії дитини війни ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.04 р., починаючи з 15 січня 2011 року по 18 червня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за законом, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність та з урахуванням раніше сплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 03,40 грн., здійснені позивачем при зверненні до суду, компенсувати з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк після отримання копії цієї постанови апеляційної скарги.

          Суддя