Справа № 2-332/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2011 року Жовківський районний суд Львіської області у складі :

головуючого судді Копняк С. М.,

при секретарях - Реміцькій І.П. та Дребот І.Я.,

з участю адвоката - ОСОБА_16. на боці третьої особи ОСОБА_1,

представників третіх осіб :

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та

Жовківського Державного історико-архітектурного заповідника - Кубай М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Жовківської міської ради, третіх осіб: Жовківського Державного історико-архітектурного заповідника, ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні допоміжними приміщеннями будинку (загальний коридор, підвал), -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні допоміжними приміщеннями будинку (загальний коридор, підвал).

Свої позовні вимоги, які позивачі підтримали в судовому засіданні, мотивують тим, що вони проживають в АДРЕСА_4, у будинку, який відноситься до пам'ятки архітектури. В 2009 році Жовківською міською радою без їх згоди продали приватному підприємцю ОСОБА_1 частину загального коридору та підвальне приміщення. Вважають, що таке відчуження є незаконним, оскільки продано приміщення загального користування, яке належить всім співвласникам будинку, відчуження проведено без їх на те згоди, чим порушено їх конституційне право на користування і володіння приміщеннями загального користування. Просять відмінити рішення Жовківської міської ради про приватизацію допоміжних приміщень загального користування та головного входу будинку, підвального приміщення та скасувати рішення виконкому про закріплення приміщень за ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що проживає в АДРЕСА_2. Квартира розташована на другому поверсі будинку. На цьому ж поверсі проживають і інші позивачі по справі. Вхід до квартир в будинку знаходиться з протилежної сторони вул.Львівської, тобто з вул.Воробкевича. Йому стало відомо, що ОСОБА_1 придбала у власність приміщення на першому поверсі, в якому облаштовано квітковий магазин, чим перекрила вхід з центра міста, а саме з вул.Львівської через частину коридору, який в минулому виходив на протилежну сторону будинку і мешканці та він користувався таким входом.

Крім того, ОСОБА_1 придбала і підвал, який знаходиться під будинком, а такий необхідний мешканцям, оскільки підвалу в них немає. Позивачі та він, зокрема, користуються підвалами, які входять до частини іншого будинку, що прилягає до будинку АДРЕСА_2 який придбав інший власник і він у будь-який час може виселити їх. Підвалом, який передано ОСОБА_1, ніхто з мешканців не користувався, а на даний час не користується тому, що такий відчужено.

При приватизації квартир, які належать позивачам, останні вимоги про приватизацію підвалів не ставили, і таке не потрібно було робити, оскільки цього не вимагає закон. Підвали, як допоміжні приміщення належать всім співвласникам будинку.

Вважає, що підвал і коридор відчужено міською радою ОСОБА_1 незаконно, оскільки такі мають бути в спільному користуванні, що передбачено Конституцією України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»та рішенням Конституційного Суду України за 2004 рік.

Просить задоволити позов.

Позивачка ОСОБА_5 від свого імені та як представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні дала аналогічні пояснення.

Позивач ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав та просив справу розглядати у його відсутності, в подальші судові засідання не з»явився, пояснень суду не давав.

Представник третьої особи Жовківського Державного історико-архітектурного заповідника - Кубай М.В. в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що Жовківською міською радою незаконно продано частину коридору та підвал в будинку АДРЕСА_2 оскільки такі мають бути в спільному користуванні мешканців. В минулому продана ОСОБА_1 частина коридору - це був парадний вхід до будинку, а тому такий незаконно приватизовано. Мешканці мають вхід до свої квартир з тильної сторони будинку, яка виходить на іншу вулицю Воробкевича, однак таке має історичну цінність і має бути повернуто у загальне користування. Крім того, вважає, що відчуження проведено без згоди відповідних компетентних служб, які відають пам»ятками архітектури, що є незаконним. Вважає позовні вимоги позивачів законними і такими, що слід задоволити.

Представник третьої особи ОСОБА_1- ОСОБА_9 проти позовних вимог позивачів заперечив та пояснив, що ОСОБА_1 понад 10 років орендувала приміщення в будинку АДРЕСА_2 у якому облаштовано магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Договір оренди укладався між нею та Жовківською міською радою, яка і є власником будинку. Ще в період оренди ОСОБА_1 проведено ремонт приміщення, нею виконані всі вказівки заповідника щодо ремонтних робіт. Надалі ОСОБА_1 звернулися до міської ради про продаж їй орендованої частини будинку, площею 26.3 кв.м. Перед цим Жовківська міська рада звернулася до Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації про погодження продажу ряду нежитлових приміщень в АДРЕСА_2 Такий лист направлено 26.12.2008 року в Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації і останнім повідомлено, що не заперечується проти приватизації приміщення в АДРЕСА_2. Надалі було укладено попередній охоронний договір з Державною службою з питань національної культурної спадщини, яким фактично погоджено продаж нежитлового приміщення ОСОБА_1, а сааме, приміщення площею 26.3 кв. Про продаж приміщення ОСОБА_1 вирішено 16.12.2008 року рішенням сесії №10 Жовківської міської ради і ним же затверджено оцінку приміщення. 06.02.2009 року укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено нотаріально. 23.02.2009 року передано приміщення про що складено акт. Право власності зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 в ДКП Червоноградське МБТІ. На даний час також укладено охоронний договір, який Управлінням культурної спадщини Львівської облдержадміністрації подано на погодження до Служби з питань національної культурної спадщини. Відчуженням нежитлового приміщення з коридором ніяким способом не порушує прав мешканців будинку, оскільки вхід до житлової частини будинку влаштовано з вул.Воробкевича.

Рішенням виконкому Жовківської міської ради від 30.09.2009 року за ОСОБА_1 закріплено і підвальне приміщенням, яке знаходиться під проданим нежитловим приміщенням першого поверху, площею 24.9 кв.м, але підвальне приміщення не продано. ОСОБА_1 зобов'язано провести роботи по осушенню підвалу. Вважає, що непогодження Жовківським Державним історико-архітектурним заповідником про відчуження нежитлового приміщення з ОСОБА_1 не є порушенням, так як при відчуженні такого погодження не вимагається. Просить відмовити в позові за безпідставністю таких вимог.

Представник відповідача Жовківської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належно повідомлений. Однак, направив до суду лист про розгляд справи у відсутності представника міської ради та заперечення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з»ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.4,10,11,60,61,213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

З свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 24.02.1994 року ДКП Червоноградським МБТІ на підставі рішення виконкому Жовківської міської ради №62 від 17.02.1994 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13. (а.с.95).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.2003 року вбачається, що ОСОБА_7 належить квартира АДРЕСА_2 на підставі договору довічного утримання від 30.09.2003 року. Батьки позивача ОСОБА_7 -ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали цю квартиру у власність на підставі рішення Жовківського міськвиконкому №27 від 18.01.1994 року в порядку приватизації державного житлового фонду і в подальшому відчужили своєму сину -позивачу по справі (а.с.97,128).

З реєстраційного посвідчення, виданого ДКП Червоноградське МБТІ 11.06.1996 року вбачається, що квартира АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі продажу від 29.05.1996 року належить ОСОБА_6

Про те, що будинок АДРЕСА_2 Львівської області належить територіальній громаді стверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.12. 2003 року, виданим ДКП Червоноградським МБТІ на підставі рішення виконкому Жовківської міської ради від 27.11.2003 року (а.с.74-75).

У матеріалах справи відсутні докази про те, що при приватизації квартир позивачами, чи їх попередниками спірне підвальне приміщення і нежиле приміщення магазину та спірної частини коридору, які призначені для торгівельних потреб та є самостійними об»єктами, входили до житлового фонду, чи що у цих осіб виникло право на приватизацію спірних приміщень.

Рішення №10 від 16.12.2008 року 17-ї сесії У-демократичного скликання Жовківської міської ради затверджено звіт про оцінку майна нежитлових приміщень та вирішено продати підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 26.3 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_2 за ціною 95552.40 грн. (а.с.64).

Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам'ятка може бути приватизована лише за умови укладання майбутнім власником охоронного договору про укладання в майбутньому охоронного договору на пам'ятку ( її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання її в належному стані.

Відповідач Жовківська міська рада 26.12.2008 року звернулася до Управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА з листом №02-02/1824 про погодження продажу нежитлових приміщень м.Жовкві Львівської області, в тому числі і нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 площею 26.3 кв.м. (а.с.171).

З листа №2/5122 від 16.12.2008 року Управління охорони культурної спадщини вбачається, що таким погоджено приватизацію ОСОБА_1 нежитлових приміщень 1,2 та 3 першого поверху будинку АДРЕСА_2 Львівської області, загальною площею 26.3 кв.м. і одночасно повідомлено про погодження цього з Державною службою з питань національної спадщини (а.с.177).

Надалі, Управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА та ОСОБА_1 уклали попередній договір про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини національного значення (її частину), зокрема , що власник частини пам'ятки житлового будинку АДРЕСА_2 в м.Жовкві Львівської області -нежитлового приміщення і коридору загальною площею 26.3 кв.м на першому поверсі буде використовувати таке виключно під магазин роздрібної торгівлі квітами і промтоварами та інші умови. Охоронний договір погоджено Головою Державної служби з питань культурної спадщини 23.01.2009 року. (а.с.89-91). Даний охоронний договір 26 грудня 2011 року Управлінням охорони культурної спадщини Львівської ОДА направлений у Департамент культурної спадщини та культурних цінностей Міністерство культури України на погодження.

З поверхового плану першого поверху будинку АДРЕСА_2 Львівської області вбачається, що приміщення придбане ОСОБА_1, площею 26.3 кв.м., складається з відокремленого нежитлового приміщення площею 15,6 кв.м. та коридору. Судом оглянуто поверховий план першого поверху будинку АДРЕСА_2 в м.Жовкві та експлікацію площ до плану будівлі минулих років, з яких вбачається, що вхід в нежитлове приміщення, яке придбане ОСОБА_1, знаходиться з вул.Львівської в м.Жовкві Львівської області до придбаного нею коридору, з якого йде вхід до основного нежитлового приміщення, площею 15,6 кв.м. і таке позначене як «службове», а вхід до квартир позивачів -мешканців будинку, які в будинку знаходяться лише на другому поверсі, розташовано з коридору із протилежного боку будинку і такий відокремлено від частини приміщення належного ОСОБА_1 (а.с.54-58)

З довідки ДКП ЛОР Червоноградське МБТІ №471 від 07.06.2011 року вбачається, що придбана ОСОБА_1 частина нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 Львівської області становить 8/100 частин будинку. (а.с.59).

Рішення №459 від 30.09.2009 року виконкому Жовківської міської ради за ОСОБА_1 закріплено підвальне приміщення площею 24.9 кв.м в будинку АДРЕСА_2 в м.Жовкві Львівської області, яке розташовано під приміщенням, що належить їй на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.161).

За змістом ст.1 Закону України від 19 червня 1992 року №2482-Х11 «Про приватизацію державного житлового фонду»в процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку. Згідно ст.4 ч.3 ЖК України нежилі приміщення в житловому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійними об»єктами, до житлового фонду не входять. У результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

В судовому засіданні було встановлено, що на момент приватизації квартир позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, придбання квартири внаслідок купівлі-продажу ОСОБА_6, приватизації квартири батьками позивача ОСОБА_7 та набуття права власності на квартиру самим позивачем ОСОБА_7 за договором довічного утримання, спірні підвали не були призначені ні для забезпечення експлуатації будинку, ні для побутового обслуговування його мешканців, були обліковані в БТІ як самостійні об»єкти і до житлового фонду не належали. А відтак, суд приходить до висновку, що у результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникало.

З цих же мотивів безпідставними вважає суд посилання позивачів на рішення Конституційного Суду України (справа №1-2/2004) від 02.03.2004 року, згідно якого власники квартир в будинку стають співвласниками допоміжних приміщень будинку, як об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвами про право власності. Документів, у яких би спірні приміщення були зазначені як об»єкти права власності позивачів суду не надано. Крім того, приватизація та набуття квартир позивачами та їх попередниками у власність в інший спосіб проводилась у 1993,1994,1996 та 2003 роках, а рішення Конституційного Суду України було постановлено у 2004 році і не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, так як немає зворотної сили в часі.

В судовому засіданні також встановлено, що на час розгляду справи в суді у будинку, де мають у власності квартири позивачі, є вільні підвальні приміщення, про викуп яких вони можуть звернутись із заявами до власника.

Статтями 13,14,142,145 Конституції України визначено, що від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією; до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належать об»єкти нерухомості, управління якими здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності, правового статусу органів місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до положень, визначених у ст.143 Конституції України, управління комунальною власністю здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. Це означає, що управління комунальним майном територіальна громада може доручити не будь-якому органу чи посадовій особі, а здійснювати управління лише безпосередньо сама або через утворений нею орган місцевого самоврядування. Повноваження по управлінню комунальною власністю безпосередньо випливають із ст.3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року як їх право і реальна здатність регламентувати значну частину державних справ і керувати ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність в інтересах місцевого населення.

У межах повноважень, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування вправі передавати окремим громадянам та юридичним особам об»єкти, що перебувають у комунальній власності, у тимчасове або постійне володіння та користування, здавати їх в оренду, продавати, відчужувати іншим шляхом у порядку і на умовах, що не суперечать чинному законодавству та власним рішенням, прийнятим із цього приводу, вчиняти інші угоди, а також обумовлювати умови використання за призначенням переданим в оренду, користування чи приватизованих об»єктів комунальної власності.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувані рішення, сесія та виконком міської ради діяли в межах своєї компетенції і наданих їм повноважень.

Спірні об»єкти на час укладення договору купівлі-продажу між Жовківською міською радою та ОСОБА_1 перебували у комунальній власності, розпорядження якою здійснює територіальна громада, в особі органу місцевого самоврядування. А відтак, суд приходить до висновку, що продаж відповідачем вчинено в межах наданих йому повноважень.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 Жовківською міською радою підставно відчужено належне їй майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 26.3 кв. м.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Отже, за змістом наведено, може бути усунуто перешкоди в користуванні та розпорядженні майном на підставі судового рішення в передбачених ст.391 ЦК України випадках, а саме, таке має право вимагати лише власник майна. Таким чином, з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірними приміщеннями мають право звернутись не позивачі, які не є власниками таких, а Жовківська міська рада та ОСОБА_1 як власники спірного майна. Позивачами не надано суду доказів того, що відповідач Жовківська міська рада у будь-який спосіб чинить їм перешкоди, саме як власникам майна.

Тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивачів про усунення перешкод в користуванні допоміжними приміщеннями будинку (загальний коридор, підвал).

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 за безпідставністю таких.

Керуючись ст.ст.10,57,60,88,209,212,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Жовківської міської ради, третіх осіб: Жовківського Державного історико-архітектурного заповідника, ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні допоміжними приміщеннями будинку (загальний коридор, підвал) -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Копняк С. М.