Справа № 11-943 / 2007
Головуючий в 1-й інстанції Буй мова Л.П.
Категорія: постанова про повернення справи на додаткове розслідування
Доповідач Ігнатюк О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області
в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
судців Черкасова В.М., Шроля В.Р.
з участю:
прокурора Ільїна Ю.А.
представника цивільного
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2007 року -
встановила:
Органом досудового слідства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не працюючий, який не має постійного місця проживання, раніше неодноразово судимий
обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України, які, згідно із пред"явленим обвинуваченням, були вчинені за наступних обставин.
24 грудня 2006 року близько 16-ї години ОСОБА_2, перебуваючи на 2 км перегону ст. Фастів-1 - ст. Фастів-2 в м. Фастові Київської області, пошкодивши коробки збереження трансформаторів, таємно викрав 2 трансформатори ПРТ-А вартістю 248 грн. кожен та трансформатор ПОБС вартістю 308 грн., а всього таємно викрав чужого майна на загальну суму 804 грн.
04 січня 2007 року близько 23 год. 20 хв., ОСОБА_2 перебуваючи у 3-му вагоні електропотягу сполученням „Київ-Фастів", під сидінням знайшов господарську сумку де знаходився обріз двоствольної мисливської рушниці 16-го калібру, який, у відповідності до висновку судово-балістичної експертизи, є вогнепальною зброєю. Знайдений обріз мисливської рушниці ОСОБА_2
незаконно, не маючи відповідного дозволу, привласнив та зберігав при собі до часу затримання його працівниками міліції, які виявили та вилучили у ОСОБА_2 даний обріз.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2007 року зазначена кримінальна справа повернута на додаткове розслідування. Дане рішення суд першої інстанції мотивував наявністю неповноти проведеного досудового слідства, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та необхідністю збільшення обсягу обвинувачення. Неповнота досудового слідства на думку суду проявилась у тому,
2
що органом досудового слідства із неналежною повнотою встановлені дані про особу підсудного, зокрема місця його проживання та даних, які характеризують його особу та не встановлена фактична вартість викраденого майна. Порушення вимог КПК України полягає у тому, що всі свідки у даній справі допитані не тим слідчим у провадженні якого знаходилась кримінальна справа і матеріали справи не містять даних про створення слідчої групи. Окрім того суд вважав, що по епізоду вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України в дії ОСОБА_2 потребують додаткової кваліфікації за ознакою „збут" вогнепальної зброї.
В апеляції прокурора вказано на незаконність постанови та необхідність її скасування. В обгрунтування апеляції прокурор посилався на те, що в процесі досудового слідства із належною повнотою були встановлені всі дані про особу підсудного та розмір викраденого майна. Допити свідків проводились на підставі доручень слідчого, що не є порушенням вимог КПК України. Підстав для пред"явлення ОСОБА_2 обвинувачення за збут вогнепальної зброї в процесі розслідування справи встановлено не було. Апелянт посилався і на те, що у постанові відсутнє будь-яке обгрунтування того, чому суд не може усунути неповноту досудового слідства, на яку він послався у постанові, у судовому засіданні. Окрім того прокурор послався і на те, що суд повертаючи справу на додаткове розслідування застосував ст. 246 КПК України, хоча справа розглядалась по суті, а тому могла бути повернута на додаткове розслідування із підстав, передбачених ст. 281 КПК України. В цілому постанову суду прокурор вважав не законною в зв"язку із чим просив її скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який апеляцію підтримав, вважав постанову про повернення справи на додаткове розслідування не обгрунтованою, просив її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення представника цивільного позивача, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає до задоволення.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.367 КПК України наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону є підставою для скасування вироку або постанови. Колегією суддів встановлена наявність таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, допущених судом першої інстанції при поверненні даної справи на додаткове розслідування.
Як вбачається із самої постанови, справа була направлена на додаткове розслідування із підстав, передбачених ст. 246 КПК України, яка регламентує підстави та порядок повернення справи на додаткове розслідування із стадії попереднього розгляду справи. Між тим, ця справа була повернута на додаткове розслідування при її розгляді по суті із стадії проведення судового слідства, тому суд, повертаючи справу на додаткове розслідування повинен був керуватись вимогами ст. 281 КПК України.
За змістом ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. Із цього слідує те, що у випадку, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
3
Цих вимог закону суд першої інстанції при поверненні справи на додаткове розслідування не дотримався. Так, посилання суду на не встановлення особи підсудного не відповідає матеріалам справи. Щодо необхідності встановлення даних про можливе місце проживання підсудного та витребування звідти характеристик на підсудного, то суд в змозі вказані дії виконати сам, в тому числі і шляхом надання судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України. Доводів на те, чому суд не в змозі виконати зазначені дії, у постанові про повернення справи на додаткове розслідування судом не наведено.
Не грунтуються на матеріалах справи і висновки суду щодо не встановлення органом досудового слідства фактичної вартості викраденого майна. Так, в матеріалах справи знаходяться довідки в яких вказана вартість викрадених трансформаторів. За умови не дослідження вказаних довідок в процесі судового слідства, висновки суду першої інстанції про не встановлення фактичної вартості викраденого майна не можливо визнати обгрунтованими та законними.
Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що судом в процесі судового слідства, у відповідності до ч.3 ст. 299 КПК України, було постановлено обмежити дослідження доказів лише допитом підсудного та дослідженням даних, які характеризують особу підсудного. Із протоколу судового засідання вбачається, що під час судового слідства був допитаний лише підсудний, після чого прокурором було заявлене клопотання про повернення справи на додаткове розслідування. За умови не дослідження зібраних у справі доказів, в тому числі і тих, які характеризують особу підсудного, висновки суду про неповноту досудового слідства не можливо визнати обгрунтованим, а саме повернення справи на додаткове розслідування таким, яке відповідає вимогам закону.
Не є обгрунтованими і законними висновки суду про наявність порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке на думку суду проявилось у тому, що всі свідки у справі були допитані не тим слідчим у провадженні якого знаходилась справа. Як вбачається із матеріалів справи, зазначена кримінальна справа 12 лютого 2007 року була прийнята до провадження слідчим СВ ЛВ на ст. Фастів ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті ОСОБА_3 і знаходилась у його провадженні до направлення справи прокурору для затвердження обвинувального висновку. Із матеріалів справи також вбачається, що із 17-ти свідків, зазначених у додатку до обвинувального висновку, які підлягали виклику у судове засідання, 16-ть свідків були допитані на досудовому слідстві самим слідчим ОСОБА_3, а один свідок, на підставі доручення слідчого ОСОБА_3, направленого в порядку ст. 114 КПК України, був допитаний представником органу дізнання. Таким чином посилання суду на те, що всі свідки у справі допитувались не тим слідчим, у провадженні якого знаходилась справа, не грунтується на матеріалах справи, а повернення справи на додаткове розслідування із даної підстави - не відповідає вимогам закону.
Щодо посилання суду першої інстанції на не пред"явлення підсудному обвинувачення у збуті вогнепальної зброї, то поза увагою суду залишилось те, що повернення справи на додаткове розслідування із мотивів пред"явлення підсудному обвинувачення, яке йому до цього не було пред"явлене, допускається лише за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника. Між тим, із протоколу судового засідання вбачається, що прокурор, заявляючи клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, не вказував на необхідність збільшення обсягу пред"явленого підсудному обвинувачення. Поза увагою суду також залишилось те, що відповідальність за ч. 1 ст. 263 КК України, серед інших, передбачених у диспозиції даної статті дій, настає саме за збут вогнепальної зброї, а не за дії, вчинені із метою збуту. Із протоколу судового засідання вбачається, що підсудний у своїх показаннях суду не вказував на його намір збувати придбану ним вогнепальну зброю. В зв"язку із цим, посилання суду у постанові на те, що підсудний в суді дав показання щодо його намагань збути вогнепальну зброю, не
4
відповідають протоколу судового засідання, а повернення справи на додаткове розслідування із зазначеної вище підстави, за умови того, що в процесі судового слідства показання підсудного на досудовому слідстві не досліджувались, не можливо визнати належним чином обгрунтованим і таким, яке відповідає вимогам закону.
За наявності зазначених вище порушень вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст.ст. 246, 281 та ч.3 ст. 299 КПК України, які колегія суддів вважає істотними, постанова суду першої інстанції про повернення даної справи на додаткове розслідування не може визнаватись законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд в процесі якого необхідно врахувати наведене, дослідити зібрані у справі докази, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку, прийняти по справі законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок задовольнити.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2007 року про повернення даної справи на додаткове розслідування скасувати.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України направити на новий судовий розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області, іншим суддею.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити без змін - взяття під варту.