Справа № 11-564/07                                       Головуючий у 1 інстанції Пономарьова О.М.

Апеляція на постанову про                                                                       Доповідач - Польовий М.І.

відмову в умовно--достроковому звільненні

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

23 жовтня   2007 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Польового М.І.

суддів   Оксентюка В.Н., Бешти Г.Б.

з участю прокурора Єндрущака В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Ківерцівського районного суду від 29 серпня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Ківерцівського районного суду від 29 серпня 2007 року відмовлено в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_1, який засуджений вироком Рівненського міського суду від 13 грудня 2005 року за ст. ст. 189 ч. З, 190 ч. 2 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Своє рішення суд мотивував тим, що під час досудового слідства та розгляду справи в суді ОСОБА_1 вину не визнав, на вирок подав апеляцію з посиланням на недоведеність його вини у вчинених злочинах, а матеріалами справи не встановлено, що він довів своє виправлення.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а його умовно-достроково звільнити від відбування покарання. Посилається на те, що судом не враховано, що за час відбування покарання він став на шлях виправлення, характеризується позитивно, до роботи відноситься добросовісно, мав неодноразово заохочення, у вчиненому щиро розкаявся.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, міркування прокурора про скасування постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд, колегія суддів встановила, що апеляція підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

2

Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суд повинен перевірити: чи відбув засуджений певну, установлену законом, частину покарання; чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і відношенням до праці.

Із матеріалів справи не вбачається, що суд досліджував саме ті питання, які є підставою для умовно-дострокового звільнення, а сама справа розглянута поверхово, постанова суду належним чином не мотивована.

Поклавшись в постанові на те, що матеріалами справи не встановлено, що засуджений довів своє виправлення, суд не конкретизував якими ж саме матеріалами.

Щодо посилання суду на те, що під час досудового розслідування та в суді ОСОБА_1 вину не визнав, а в апеляції посилався на недоведеність вини, то ці обставини самі по собі не можуть бути підставою для відмови в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання. Крім того, відмова по цих підставах не передбачена законом.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді слід ретельно з'ясувати всі обставини справи і залежно від встановленого прийняти правильне рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Ківерцівського районного суду від 29 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.