15.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/3593/12

Справа № 2-29/2011р. Головуючий 1 інстанції Шестак О.І.

Категорія: житлові Доповідач: Колтунова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого -Колтунової А.І.,

суддів -Ларенка В.І., Міненкової Н.О.,

при секретарі -Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 березня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про визначення порядку користування квартирою і вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

08 лютого 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про визначення порядку користування квартирою і вселення.

Позивач посилався на ті обставини, що, відповідно до рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 червня 2006 року за ним визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 квартири АДРЕСА_1.

Але, користуватись належною йому частиною квартири він не може, оскільки зареєстровані в зазначеній квартирі відповідач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3, перешкоджають його проживанню там.

У зв'язку з чим, позивач просив суд визначити порядок користування квартирою, виділивши у його користування житлову кімнату площею 15,1 кв. метрів, що перевищує його долю у праві власності на квартиру на 0,23 кв. метри.

У користування відповідача виділити дві кімнати житловою площею 16,3 та 13,2 кв. метри, а кухню, ванну, туалет залишити у їх сумісному користуванні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на ті обставини, що окрім неї, у спірній квартирі мешкає сім'я її сина, діти якого які займають житлову кімнату 15,1 кв. метрів. Позивач має інше житло, у зв'язку з чим, просила виділити у користування позивача кімнату житловою площею 13,2 кв. метрів.

Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 березня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою і вселення задоволений.

Виділено ОСОБА_2 у користування житлове приміщення №1-3, площею 15,1 кв. метрів в квартирі АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_1 житлові приміщення 1-2 площею 16,3, 1-4 площею 13,2 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1.

Допоміжні приміщення: кухню, ванну, туалет, коридор в квартирі АДРЕСА_1 залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Вселено ОСОБА_2 в житлове приміщення № 1-3 площею 15,1 кв. метрів в квартирі АДРЕСА_1.

Стягнено на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 946, 50 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково, виділивши йому в користування кімнату 1-4 площею 13,2 кв. метрів в квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 мотивувала свої доводи тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, її доводам і запереченням по справі не було надано належної оцінки.

Суд не встановив розмір та не стягнув з позивача на її користь компенсацію за 0, 23 кв. метрів, на які йому була виділена більша кімната.

Суд безпідставно не прийняв до уваги запропонований нею варіант встановлення порядку користування квартирою, не призначив додаткову судово-будівельну експертизу.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримували апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою і вселення, суд першої інстанції виходив з того, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 належить відповідачу.

Оскільки між власниками не склався порядок користування квартирою, то він повинен бути визначений в судовому порядку.

Виділення в користування позивача житлової кімнати 15,1 кв. метрів фактично відповідає його частки в праві власності на квартиру.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом установлено, підтверджується письмовими доказами і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 належить право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, 2/3 частини даної квартири належить ОСОБА_1 (а.с. 5-8).

Квартира складається з трьох кімнат житловою площею 16,3 кв. метрів, 15,1 кв. метрів, 13, 2 метрів.

Кімнати № 1-2 (16,3 кв. метрів) і № 1-3 (15,1) мають балкони (а.с. 22-23).

У відповідності з висновком судової будівельно-технічної експертизи №12279 від 17 січня 2012 року, можливо визначити порядок користування квартирою, виділивши у користування співвласника ОСОБА_2 житлову кімнату площею 15,1 кв. метрів (а.с. 124-134).

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що при виділенні ОСОБА_2 житлової кімнати площею 15,1 кв. метрів, порушуються її права, так як позивачу виділена кімната більшою житловою площею, ніж приходиться на її частку, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана належна оцінка.

На ідеальну частку позивача -1/3 частину квартири приходиться 14,87 кв. метрів житлової площі.

Таким чином, виділення у користування позивача житлового приміщення 15,3 кв. метрів перевищує його частку у праві власності на дану квартиру на 0,23 кв. метрів, що не може бути визнано значним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що даний варіант визначення порядку користування даною квартирою є достатнім.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що в користування ОСОБА_2 доцільно виділити житлове приміщення площею 13,2 кв. метрів, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки при виділенні позивачу вказаного житлового приміщення його доля на праві власності в зазначеній квартирі зменшується на 1,67 кв. метрів, що є в сім разів більше, ніж перевищення його долі при виділенні йому житлового приміщення площею 15,1 кв. метрів. Таким чином, в даному випадку будуть порушені права позивача.

Не є обґрунтованими й доводи ОСОБА_1 стосовно того, що в зазначеній квартирі, окрім неї, проживає родина її сина з неповнолітніми дітьми, які користуються кімнатою 15,1 кв. метрів з балконом.

Незважаючи на те, що інші особи проживають в даній квартирі, власниками квартири вони не являються, а в кімнаті площею 16,3 кв. метрів також є балкон.

Більш того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що кімната 13,2 метрів перебуває у їх сумісному користуванні, у зв'язку з чим не може бути надана онукам.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що суд не стягнув з позивача на їх користь грошову компенсацію за 0,23 кв. метрів, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана належна оцінка.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що право загальної часткової власності на квартиру не припиняється, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з позивача грошової компенсації.

Відповідач не позбавлена можливості поставити питання про стягнення квартплати за користування позивачем надлишками житлової площі у встановленому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана належна оцінка.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав до скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

Керуючись : ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, ч.1 ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий -

Судді: