15.08.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/2090/4817/12 Головуючий 1-ї інстанції -Сенаторов В.М.
Справа № 2-2793/2011 р. Доповідач -Колтунова А.І.
Категорія: договірні
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Міненкової Н.О., Ларенка В.І.,
при секретарі: Моторній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання частини кредитної угоди недійсною,-
ВСТАНОВИЛА:
02 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним пункт 6.2. Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 800/27/13-2/8-053 від 08 вересня 2008 року, укладеного між ним та акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».
В обґрунтування позову зазначив, що 08 вересня 2008 року між ним та акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в подальшому назву змінено на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», було укладено Договір про надання невідновлюваної кредитної лінії № 800/27/13-2/8-053 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору, акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 грошові кошти у тимчасове користування у вигляді кредиту з досягненням максимального ліміту заборгованості в сумі 403890,00 доларів США. Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом -не пізніше 07 вересня 2018 року.
Пунктом 6.2. Договору встановлено: «у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків».
Позивач зазначає, що Договір та третейська угода, укладена у вигляді третейського застереження в договорі, були підписані від імені акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»начальником центру роздрібних продаж Харківської обласної філії акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»ОСОБА_3, яка діяла на підставі Статуту та довіреності від 21 березня 2008 року зареєстрованої в реєстрі за № 969, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі -довіреність № 969).
Відповідно до змісту довіреності № 969, повноважень на укладення третейських угод від імені акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»ОСОБА_3 не надано. З огляду на зазначене, при укладенні третейської угоди від імені акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 перевищила повноваження, надані їй на підставі довіреності № 969.
22 липня 2011 року Скрипка Л.В., яка діє в інтересах відповідача, подала заперечення проти позову, в якому просила суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що позов вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Так, висновки позивача щодо перевищення повноважень ОСОБА_3 вважає необґрунтованими та неправильними. Зазначає, що при укладенні Договору ОСОБА_3 діяла в межах повноважень, наданих їй на підставі довіреності № 969.
Що ж стосується висновку позивача про необхідність схвалення третейської угоди, відповідач зазначає, що Статут ПАТ «Укрсоцбанк»та норми діючого законодавства не вимагають будь-яких додаткових документів для надання права підпису третейських застережень в Договорі. Проте, не зважаючи на зазначене, відповідач вважає за необхідне надати в якості доказу схвалення умов Договору та виконання взятих за ним зобов'язань, меморіальний валютний ордер № 1 від 09 вересня 2008 року на перерахування кредитних коштів в сумі 403890,00 доларів США на ім'я ОСОБА_1
Також, відповідач зазначив, що угода сторін щодо передачі на розгляд до третейського суду кожного спору, який може виникнути у зв'язку з виконанням Договору, відбулася за вільним волевиявленням сторін.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2011 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання частини кредитної угоди недійсною відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2011 року. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк»задовольнити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що не вчиняв будь-яких дій, які свідчать про схвалення третейської угоди. Також, посилається на перевищення ОСОБА_3 наданих їй на підставі довіреності № 969 повноважень на укладення третейської угоди від імені акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».
В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Укрсоцбанк»проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 08 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в подальшому назву змінено на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», було укладено Договір про надання невідновлюваної кредитної лінії № 800/27/13-2/8-053.
Відповідно до умов Договору, акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 грошові кошти у тимчасове користування у вигляді кредиту з досягненням максимального ліміту заборгованості в сумі 403890,00 доларів США. Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом -не пізніше 07 вересня 2018 року.
Виконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо надання грошових коштів в сумі 403890,00 доларів США підтверджується меморіальним валютним ордером № 1 від 09 вересня 2008 року, виданим на підставі наданої ОСОБА_1 заяви на перерахування кредитних коштів № 1 від 09 вересня 2008 року (а.с. 35).
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаній у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Відмовляючи позивачеві у визнанні недійсним пункту 6.2. Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 800/27/13-2/8-053 від 08 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»суд першої інстанції правильно керувався ст.ст. 626, 627, 638, 1054 ЦК України, ст. 17 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про третейські суди»та рішенням Конституційного суду України від 10 січня 2008 року у справі 1-2/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування»ЗУ «Про третейські суди»(справа про завдання третейського суду).
В супереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України, позивач не надав суду першої та апеляційної інстанції доказів та не довів обставини, які б свідчили про те, що він не схвалював третейську угоду у вигляді третейського застереження в Договорі.
Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Під час укладення Договору сторони визначили та погодили зміст договору. своїми підписами, при укладенні Договору сторони засвідчили волю до настання відповідних правових наслідків. В момент підписання Договору сторони усвідомлювали наслідки такого підписання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Девір проти Бельгії»від 27 лютого 1980 року, звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.
Так, відмова від звернення до суду загальної юрисдикції відбулася за вільним волевиявленням ОСОБА_1 та акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк». Позивач не довів наявність підстав недійсності окремої частини правочину, а саме пункту 6.2. Договору.
Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.1 ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Рішенням Конституційного суду України від 10 січня 2008 року у справі 1-2/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування»ЗУ «Про третейські суди»(справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 ЗУ «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ч.2 ст. 22, ч.2. ст. 64 Конституції України це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.
Згідно з абзацом першим пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року № 3-рп/2004 одним із способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів.
При підписанні Договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Позивач надав згоду на розгляд у третейському суді, як на спосіб реалізації права на захист своїх прав, кожного спору, який може виникнути між сторонами у зв'язку з виконанням Договору.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладення сторонами третейської угоди не є порушенням прав позивача, а є лише належним виконанням умов Договору.
Що стосується твердження позивача щодо перевищення ОСОБА_3 повноважень на укладення від імені акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»третейської угоди, наданих їй на підставі довіреності № 969, суд вважає їх недоведеними та необґрунтованими.
Так, відповідно до п.1 довіреності № 969 ОСОБА_3 уповноважена укладати в якості кредитора (кредитодавця) кредитні договори, в тому числі договори про надання кредитних ліній (невідновлюваної, відновлюваної, мультивалютної відновлюваної) (а.с. 41).
Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЗУ «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу,телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Третейська угода, викладена в п. 6.2. Договору у вигляді третейського застереження відповідає зазначеним вимогам ЗУ «Про третейські суди».
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.
Керуючись ч.1 ст. 17, п.1 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 10, 60, 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: