Справа № 1-695/11

Провадження №11/0290/1047/2012

Головуючий у 1-ї інстанції: Ковбаса Ю.П.

Доповідач: Нагорняк Є.П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Нагорняка Є.П.

суддів: Слободяна К.Б., Ковальської І.А.

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

захисників: ОСОБА_9 ОСОБА_2

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому засіданні в залі суду в місті Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого деркача Д.Г. на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2012 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Бровари Київської області,

громадянин України, неодружений,

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1

та

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженець м. Києва,

громадянин України, одружений,

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, направлено прокурору м. Вінниці для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, а щодо ОСОБА_4 залишено попередній -підписку про невиїзд.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у тому, що восени 2007 року ОСОБА_3 маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, переслідуючи мету наживи та корисливі спонукання, вступив у злочинну змову із знайомим йому ОСОБА_5 Після чого, ОСОБА_3, перебуваючи в товариських стосунках із ОСОБА_6, достовірно знаючи про наявність у нього значної суми коштів, реалізуючи спільний злочинний умисел, в жовтні 2007 року звернувся до останнього з проханням надання коштів в сумі 200 000 доларів США в борг, мотивуючи таку необхідність розвитком власної справи. На дане прохання ОСОБА_6 відповів відмовою, пояснивши, що для надання зазначеної суми, необхідні гарантії повернення. Потім, ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, вступив у злочинну змову із знайомим йому ОСОБА_4, повідомивши йому про свій злочинний намір та попросив останнього створити враження гаранта повернення коштів при зустрічі із ОСОБА_6 Після чого, в кінці грудня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зустрілись із ОСОБА_6 в приміщенні його офісу, за адресою: м. Вінниця вул. Пушкіна, 10. В ході розмови, ОСОБА_3 представив ОСОБА_4, як гаранта повернення коштів при наданні їх ОСОБА_6 в борг. Під час зустрічі, ОСОБА_4, в якості гарантії повернення коштів, передав ОСОБА_6 державний акт серія КВ № 049883 на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 виданий на ім'я дружини - ОСОБА_7. При цьому ОСОБА_4 особисто наполіг та переконав ОСОБА_6 на відсутності необхідності оформлення договору застави даної земельної ділянки, усвідомлюючи, що за таких обставин ОСОБА_6 не зможе обернути її на свою користь при неповерненні наданих коштів. ОСОБА_6, будучи впевнений в порядності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, довіряючи останнім, враховуючи передачу йому зазначеного Державного акту, надав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 гроші в сумі 200 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становить 1010000 (один мільйон десять тисяч) гривень, з обумовленим строком повернення 31.12.2008.

Продовжуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, діючи з корисливого мотиву та зловживаючи довірою ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01.03.2008 приїхали в м. Вінниця та вдруге звернулись до нього з проханням надання коштів в борг з кінцевим строком повернення другої частини боргу 01.03.2009.

Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, повідомили ОСОБА_6 завідомо неправдиву інформацію, про те, що для гарантії повернення боргу, дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_8 буде включена у склад товариства, на яке буде оформлено відповідні документи, щодо права оренди гранітного кар'єру в Житомирській області з її часткою - 15 Га. ОСОБА_6, введений в оману недостовірною інформацією, яку повідомили вказані особи, погодився надати необхідну суму коштів. Після чого в той же день, дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_8, за адресою: АДРЕСА_4 передала за проханням останнього, кошти ОСОБА_3 в сумі 170 (сто сімдесят) тисяч доларів США (відповідно до курсу НБУ - 858500 гривень (вісімсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот гривень) та п'ятдесят тисяч гривень. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пообіцяли передати ОСОБА_6 вищезазначені документи, щодо оренди кар'єру до кінця травня 2008 року. Після отримання від ОСОБА_6, коштів загальною сумою 370 тисяч доларів ГТІТА та 50 тисяч гривень, що загалом становить 1918500 гривень, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, переслідуючи корисливий мотив, щодо використанні наданих коштів, передали гроші в сумі 230 000 доларів США ОСОБА_5, який повинен був займатись оформленням документів по реєстрації товариства та отриманні даним товариством відповідних дозволів на оренду земельної ділянки для видобутку граніту. Залишок коштів в сумі 140 тисяч доларів США та 50 тисяч гривень ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розподілили між собою та витратили на власні потреби. При цьому жодних дій, направлених на оформлення документів на ім'я ОСОБА_8 та передачу їх ОСОБА_6 не вчинили, відмовившись від своїх зобов'язань, чим позбавили його можливості вплинути на повернення наданих коштів, завдавши матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на вищевказану суму.

Розглядаючи справу по суті, суд, задовольнивши клопотання захисника підсудного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2, спрямував її на додаткове розслідування із-за неповноти та неправильності проведеного у ній досудового слідства, які неможливо усунути в судовому засіданні.

Не погодившись з постановленим судовим рішенням, державний обвинувач та потерпілий ОСОБА_6 подали на нього апеляції, в яких зазначають, що, повертаючи справу на додаткове розслідування, суд не дотримався вимог кримінально-процесуального закону, його висновки, викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просять постанову скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та одночасно просив змінити обраний судом при винесенні постанови запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд на попередній -взяття під варту, потерпілого ОСОБА_6, який підтримав свою апеляцію, також погодившись з позицією прокурора, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисників ОСОБА_9 ОСОБА_2, які наполягали на залишенні постанови суду без зміни, вважаючи її законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення поданих апеляцій.

Повертаючи справу щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на додаткове розслідування, суд не дотримався вимог ст. 281 КПК України, якою передбачено, що суд приймає таке рішення лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні та його висновок не узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування».

Так, твердження суду про порушення слідчим вимог ст. 132 КПК України при притягненні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як обвинувачених є таким, що не відповідає дійсності, оскільки постанови слідчого у повній мірі відповідають вказаній нормі кримінально-процесуального закону.

У них, а також в обвинувальному висновку, зокрема, зазначено час, місце та обставини вчинення обвинуваченими злочину, конкретна сума заподіяної потерпілому шкоди, у тому числі, в перерахунку в національній валюті.

Хибним є посилання суду на те, що копії постанови про порушення кримінальної справи не вручені обвинуваченим, слідчі дії проводились поза межами строку розслідування, який закінчився 26.10.2010, тобто зібрані у цей період докази є недопустимими та під час виконання вимог ст. ст. 218-220 КПК України залишилось невирішеним клопотання обвинуваченого ОСОБА_4

Згідно матеріалів справи вона тільки була порушена 26.10.2010, при цьому, за фактом шахрайських дій щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України і лише згодом у вчиненні вказаного злочину було пред'явлено обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Стосовно невирішення клопотання ОСОБА_4, заявленого під час ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи, то таке клопотання ним не заявлялось, а у протоколі міститься його пояснення з приводу незгоди з пред'явленим обвинуваченням.

Крім цього, порушуючи перед органом досудового слідства питання про прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України щодо інших осіб, суд вийшов за межі своєї компетенції.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб можливе судом лише за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника на підставі ст. 278 КПК України.

Разом з тим, вказаними учасниками судового розгляду такі клопотання не заявлялись.

Інші питання, поставлені перед органом досудового слідства, які необхідно з'ясувати в ході провадження у справі додаткового розслідування, можуть бути з'ясовані безпосередньо в судовому засіданні, при необхідності шляхом дачі доручень у порядку, передбаченому ст. 3151 КПК України, про що наголошується у п. 9 вище наведеної постанови ПВСУ №2 від 11.02.2005, згідно якого у разі, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

Отже, при новому розгляді суду слід вжити усіх передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи та постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 є мешканцем іншої області, неодружений, заперечує свою винуватість у скоєному, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, заподіяних потерпілому збитків не відшкодовує, колегія суддів дійшла висновку з метою запобігання ухиленню обвинуваченого від суду обрати йому попередній запобіжний захід у виді взяття під варту.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 липня 2012 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду.

Судді:

З оригіналом згідно: