ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
12 жовтня 2012 р. № 04-05/5/28-9б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Заріцької А.О., Бакуліної С.В., Данилової Т.Б., Козир Т.П., Малетича М.М.
розглянувши заяву Арбітражного керуючого Корольова Вадима В'ячеславовича
про перегляд постановиВищого господарського суду України від 29.05.2012
у справі№ 04-05/5/28-9б
за заявою Державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів"
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрцентр"
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2012, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2012, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів № 07-12/09-02,
№ 07-12/09-03, № 07-12/09-04 про відступлення права вимоги від 07.12.2009, укладених між ТОВ "Компанія "Укрцентр" та ТОВ "ДНЕПРТРАНСІНВЕСТ". Відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора від 23.11.2011 про скасування арештів, накладених на майно боржника - ТОВ "Компанія "Укрцентр". Відмовлено у задоволенні заяв громадянина Абасова О.А. та адвоката Свєшнікова О.І. про залучення у справі № 04-05/5/28-9б про банкрутство ТОВ "Компанія "Укрцентр" громадянина Абасова О.А. в якості третьої особи. Продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Компанія "Укрцентр" до 29.03.2012.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2012 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2012 та ухвалу господарського суду Донецької області від 17.01.2012 в частині відмови у заявлені заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги залишено без змін.
Арбітражний керуючий Корольов Вадим В'ячеславович звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2012 у справі № 04-05/5/28-9б, в якій просить скасувати дану постанову, ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора та визнати зазначені договори недійсними. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2010 у справі № 3/785-08, від 19.05.2010 у справі № 5/192-Б-06, від 03.03.2011 у справі № 9/53/10, від 15.08.2012 у справі № 5023/9719/11 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.09.2006 у справі № Б40/29/26/2/62-00 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 04-05/5/28-9б до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2012 у справі
№ 04-05/5/28-9б, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у справі про банкрутство боржника порушене після укладення спірних договорів, які повністю виконані, а тому підстав для застосування до спірних правовідносин частини десятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" немає.
Водночас, у постанові від 19.05.2010 у справі № 3/789-08, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги, оскільки судом першої інстанції встановлено, що спірний договір укладений з порушенням вимог статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без погодження з розпорядником майна.
У постанові від 03.03.2011 у справі № 9/53/10, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, а саме: спірна земельна ділянка від продавця покупцеві буда передана, тобто відбувся перехід права власності; покупцем сплачено кошти за спірну земельну ділянку; позивачем та відповідачем-1 здійснено дії спрямовані на виконання своїх зобов'язань за оспорюваним договором; позивачем не доведено фіктивності укладення правочину.
У постанові від 15.08.2012 у справі № 5023/9719/11, на яку також посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання недійсною угоди з купівлі-продажу квартири, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що продаж вказаної квартири, що була в іпотеці у Банку, здійснено в порушення норм статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без погодження з іпотекодержателем (Банком).
Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2010 у справі
№ 5/192-Б-06, на яку посилається заявник, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано в частині розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення питання по суті, а тому на відповідне рішення не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
До того ж, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.09.2006 у справі № Б40/29/26/2/62-00.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11114-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
Відмовити Арбітражному керуючому Корольову Вадиму В'ячеславовичу у допуску справи № 04-05/5/28-9б до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяА.Заріцька
СуддіС.Бакуліна
Т.Данилова
Т.Козир
М.Малетич
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)