АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/14582/2012 Головуючий у 1-й інстанції - Новак Р.В.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Трончук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачкм ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнано неконституційним, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законодавчим актом, що визнаний неконституційним, мотивуючи тим, що вона є пенсіонеркою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а тому відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вона має право на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком та на щомісячне підвищення за проживання в районі посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Оскільки рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 13, підпункту 15, пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VІ, просить стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України на підставі ст. 1175 ЦК України завдану позивачці матеріальну шкоду в сумі 26294,15 грн., що відповідає недоотриманій сумі пенсії та судові витрати по справі.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнано неконституційним відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду представником позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, що суд безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позову, не застосувавши аналогію закону - ст.ст. 1173-1175 ЦК України та не розглянув справу виходячи із загальних засад цивільного законодавства. Необґрунтовано зроблено висновки щодо недоведеності факту заподіяння шкоди позивачу в той час, коли в позовній заяві цілком ґрунтовно надано пояснення, не застосувавши норму ст.56 Конституції України. На підставі викладеного, просить рішення Печерського районного суду м. Києва скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони та третя особа в судове засідання не з'явились, про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи відсутній закон, в якому визначений порядок відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, визнаним неконституційним, а також з недоведеності факту заподіяння шкоди саме з вини відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є пенсіонеркю, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та має право на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком та на щомісячне підвищення за проживання в районі посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Обов'язок по здійсненню даних виплат покладено на третю особу у справі - Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області
Підпунктом 13, 15 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та щомісячне підвищення пенсії за проживання в районі радіоекологічного контролю, яке визначається в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто в розмірі 5 грн. 20 коп.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України положення п.28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відшкодування Державою Україною матеріальної шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, відповідно до ч.3 ст.152 Конституції України.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.152 Конституції України матеріальна чи моральна шкоди, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Відповідальність держави за зобов'язаннями визначена ст.ст.1173-1175 ЦК України, якими встановлено правило про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, посадових чи службових осіб цих органів та шкоди, завданої в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований. Проте, закон, в якому визначений порядок відшкодування державою шкоди, завданої актами і діями, що в подальшому визнані неконституційними, відсутній.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що суд першої інстанції не застосував до правовідносин сторін ст.56 Конституції України та ст. 22 ЦК України.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що як в питаннях відшкодування шкоди, так і в питаннях відшкодування збитків суд має встановити наявність заподіяної шкоди, протиправність діяння заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відсутні правові підстави для стягнення матеріальної шкоди, оскільки позивачем не доведено, відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України факт заподіяння шкоди законами, положення яких в подальшому були визнані неконституційними.
Крім того, виходячи з визначення шкоди, яке міститься у ст. 22 ЦК України вини відповідача у її заподіянні немає. Статтями 170,176 ЦК України передбачено, що держава здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом, а тому в деліктних правовідносинах зобов'язання держави не може бути покладене на Державне Казначейство України на яке покладено функцію по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України і яке є лише виконавцем, який здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :